Читати книгу - "Том на фермі, Мішель Марк Бушар"

з тим, хто рве обличчя? Була одна у школі танців. Я навіть подарунок їй купив. Такий собі маленький топ із шовку. То мій брат втягнув мене у все це. Йому хотілось, щоб у мене була подруга. Соціальні танці. Танці в лінію, ча-ча-ча, румба. Вони всі хотіли танцювати з двома гарними фермерами. На нас був попит. Так от, якось увечері, в таверні, з моїм молодшим братом по дорозі зі школи танців... Ми тут з дванадцяти років вже ходимо до таверни... хлопчина в білих джинсах і зеленій футболці, він пришпилив мене поглядом своїх ненормальних очисьок: «Треба поговорити про твого брата. Це особисте». Мій молодший брат стурбовано спостерігав за нами здалеку. Я змусив хлопчака повторити. «Твій молодший брат. Це особисте!» І тоді я зрозумів, про що він хотів говорити. Я-то знав про малюнки і вірші, сховані під ліжком, але як отой міг знати? Чи значить це, що знають усі довкола? Чи значить це, що всі сміються з нас? Тут діра, і все, що ненормально, множиться на двадцять. «Твій молодший брат. Це особисте!» Це було як кувалдою по лобі! Мої очі закотились, як у корови на різниці. Я пригадую тільки свої руки в його роті. Звук, який чувся з його глотки. І як ламались кістки в горлянці. Я більше не ходив до школи танців. Я не хотів пояснювати своєму молодшому брату, чому я так вчинив, навіть якщо він усе бачив. Йому було соромно за мене. Він сказав, що поїде. Ми побилися. Я скинув його у могильник для корів. А він все одно поїхав. (Франсіс дає йому одежу померлого, яку він одягав раніше.) Мамця її підшила, тепер сидітиме краще. Ти можеш користуватися парфумом, якщо хочеш. Мамці подобається твій парфум. Їй треба посміхатись. Я не вмію просити когось залишитись. Я не знаю слів. Залишайся.

Картина 6

День 5. На Томові фермерська одіж, яка сидить на ньому краще. Том і Франсіс забризкані водою і кров’ю. Вони миють руки у великих ночвах.

ФРАНСІС: Три сильніше! Я ж попереджав, що воно все забризкає.

ТОМ: Екстаз! Це просто екстаз!

ФРАНСІС: Ага, кожного разу те саме відчуття.

ТОМ: Оце так! Це було... Мені бракує слів! Це більше ніж слова.

У Тома погано виходить намилювати себе через зап’ястки, на яких ще й досі пов’язки.

ФРАНСІС: Зачекай. У тебе не вийде.

Франсіс намилює Томові руки.

ТОМ: Ми допомогли корові отелитися! Ми дали життя! Це сильно. Мені хочеться бігти полем і кричати: «Я дав життя! Агов, койоти! Я дав життя!» Ну добре, я нічого такого не зробив через зап’ястки, але я спостерігав, як то робив Франсіс. Я підбадьорював його, аж поки він не звелів мені заткнутись. Він начепив великі пластикові рукавиці. Він запхнув руку в корову, прямо в коров’ячу матку, щоб спіймати за ноги теля. За передні ноги. Він прив’язав до них мотузок. А потім, він тягнув, тягнув. Найменше протягом трьох годин. При кожних переймах він тягнув. При кожних переймах я його підбадьорював. А тоді показалась голова теляти. Саме тоді він сказав мені заткнутись. Знову перейми. А потім — все тіло майже за раз. Я закричав! Франсіс глипнув на мене, та я закричав ще голосніше. Теля гепнулось на землю, з висоти корови. Воно зламало ногу. Це круто як ласкаво просимо у світ. (Том згинається, захлинається сльозами радості). Я перерізав пуповину. Потім корова вилизала плаценту. Теля попило молозива. Франсіс сказав «colostrum»! Франсіс вжив латинське слово. А ще твоя мати розморозила пиріг. Занадто добре!

ФРАНСІС: Назвемо його: «Фіфочка»!

ТОМ: Занадто добре! Я не знаю, що стане зі мною. Вибач. Я не контролюю себе. Вибач.

ФРАНСІС: Томе, а скажи мені, для чого вона здалася, твоя сперма?

ТОМ: Га?

ФРАНСІС: Твоя сперма, для чого вона?

ТОМ: Добре. Міняєм тему.

ФРАНСІС: Для чого ти існуєш, якщо не даєш ­життя?

ТОМ: Е-е, дай мені секунду.

ФРАНСІС: Я недавно про це подумав. Після тебе не залишиться нічого! Твоя сперма, вона ж ні для чого.

ТОМ: Це спосіб бачення.

ФРАНСІС: Воно ні для чого, твоє сім’я.

ТОМ: Залиш синоніми експертам.

ФРАНСІС: Для чого ти в цьому житті?

ТОМ: Бо рвати обличчя — почесна місія?

ФРАНСІС: Знімай майку.

ТОМ: Що?

Франсіс допомагає Тому зняти майку.

ФРАНСІС: Вище руки. (Він намилює йому тіло). Покажи свої пахви.

ТОМ: У нього твій голос.

ФРАНСІС: Ти ж не збираєшся прожити життя без дітей. Старий пеньок? Без дітей? Без нікого?

ТОМ: У нього твої руки.

ФРАНСІС: Я до тебе говорю!

ТОМ: У нього така ж чорнота очей, як і в тебе.

ФРАНСІС: Я до тебе говорю.

ТОМ: У нього твої губи. Повернутися до нього.

ФРАНСІС: Я говорю до тебе.

ТОМ: Повернутися до нього. Я думаю тільки про себе, Франсісе! А ще, «моє сім’я» приносить мені багато задоволення самим процесом свого виробництва.

ФРАНСІС: Я можу тобі щось показати. (Франсіс витягає зі схованки паперовий пакет і обережно дістає з нього червону жіночу блузку.) Це було для тої дівчини.

ТОМ: Тої, зі школи танців?

ФРАНСІС: Продавчиня казала мені, що вона — зі справжнього шовку.

ТОМ, щиро: На перший погляд, можу сказати, так, це — справжній шовк.

ФРАНСІС: Якщо ти кажеш, то я тобі вірю.

ТОМ: Дуже гарна.

ФРАНСІС: Я ніколи не мав нагоди комусь її подарувати.

ТОМ: Як її звали?

ФРАНСІС: Вже й не згадаю. Справжній шовк. Я радий. (Франсіс натискає кнопку і по всьому корівнику звучить музика). Дванадцять гучномовців, центральний пульт, підсилювач на 2500 ватт. Автоматичний змінник на вісім дисків. Всі думають, що це самба, але це — румба. Коровам подобається. Я впевнений, що вони дають більше молока. Танцюють це з прямими руками. Треба триматися рівно! На відстані рук. Розслаблений таз. Ним треба рухати справа наліво, ось так. Тільки таз. Рух вперед і назад з тієї ж ноги. Коліна згинаються по черзі, одне за одним. Ходи сюди!

ТОМ: Ні! Ні! Візьми краще корову.

Франсіс бере його, не зважаючи на протести.

ФРАНСІС: Рівно. Руки прямі. Вірно!

ТОМ: Справа наліво. Увага на таз. Вперед. Ногу назад.

Вони починають танцювати. Вони відмінні танцюристи.

ФРАНСІС, вражений умінням Тома: Зачекай-но! Ти зашвидко вчишся.

ТОМ: Непогано, еге ж.

ФРАНСІС: Більше ніж «непогано». Ти навчився в мого меншого брата! (Жартує). Він клявся мені, що танцює тільки зі мною.

ТОМ: Ти теж, теж «непогано». (Том обіймає і цілує Франсіса. Франсіс не заперечує. Том рознімає обійми.) Вибач.