Читати книгу - "Вбивці на борту, Гюнтер Проділ"

— Протягом останнього року, — сказав Каммінгс, — в США здійснено 12 тисяч убивств і півтора мільйона грабіжницьких нападів, спроб убивства та інших тяжких злочинів. Поліції відомі поіменно 12 500 гангстерів, але вона не владна покласти край їх діяльності. Поліція й адміністративний апарат настільки злились із злочинним світом, що боротьба з бандами стала практично неможливою. Через своїх зв'язкових злочинці завчасно дізнаються про всі заплановані поліцейські акції, а якщо той чи інший з них непередбаченим шляхом все ж потрапляє до рук поліції, його незабаром або випускають під «слово честі», або невідомо яким способом звільняють з в'язниці. Подолати корупцію можливо лише шляхом розгрому гангстерських банд, а гангстерські банди можна розгромити, лише подолавши корупцію, — відверто визнав генеральний прокурор Каммінгс.

— Панове, — сказав він наприкінці свого виступу, — мені не хотілося б, щоб Сполучені Штати і їх поліція були предметом висміювання в країні і цілому світі. Я хочу нарешті повернути нашим громадянам почуття спокою і безпеки. Я хочу за всяку ціну покласти край гангстеризмові, що знайшов жахливе втілення в діяльності банди Діллінджера. Панове, я чекаю ваших пропозицій.

Каммінгс хоче покласти край бандитизмові «за всяку ціну». Рішення, що його прийняла згадана нарада, є в історії криміналістики найбільшим конфузом, якого будь-коли зазнавав керівник поліції. Едгар Гувер, шеф ФБР, тільки й може відповісти генеральному прокуророві:

— Ми неспроможні засобами, що їх нам дають право і закон, навести порядок. Вихід один: залишивши поза увагою закони і державний лад, вдатися до тих засобів, за допомогою котрих злочинний світ робить нас безсилими. Я пропоную безкомпромісний терор.

В результаті цієї наради Діллінджера і членів його банди оголосили поза законом. Всі агенти ФБР і члени поліції дістали наказ розпочати «нещадне полювання» на банду Діллінджера. Це означало, що відтоді кожен поліцейський в Америці міг без попередження застрелити будь-яку людину, якщо він вважав, що ця людина — Діллінджер або хтось із його спільників. Внаслідок цього наказу американські поліцейські в наступні тижні и місяці вбили багатьох ні в чому не винних американських громадян.

«Нещадне полювання» спочатку принесло агентам ФБР лише новий провал. 22 квітня 1934 року керівництво ФБР дістало звістку, що Діллінджер і кілька його найнебезпечніших помічників переховуються в дачній місцевості на березі озера Мічіган.

Мелвіс X. Первіс — найкращий детектив серед підлеглих Гувера і начальник Чікагського відділення ФБР, який перед цим розгромив гангстерську банду Келлі, вирушає з цілим загоном полісменів у чотирьох броньованих автомашинах до містечка Літл Богемія Лодж. Загін обережно наближається до готелю, де й справді перебуває Діллінджер з кількома своїми підручними. З пістолетами напоготові полісмени оточують будинок. Раптом на дверях готелю з'являються троє чоловіків. Один з поліцейських збуджено кричить:

— Отой, менший, здається, Діллінджер!

В ту ж мить залп із десятка револьверів розриває нічну тишу. Та за кілька секунд полісменам, доводиться рятуватися втечею. Щоправда, ті троє коло дверей мертві, але з даху невеликого двоповерхового будинку відкриває вогонь кулемет, і агенти ледве встигають сховатись у свої броньовики.

Кулеметний вогонь триває лише кілька хвилин, та поліцейські не наважуються залишити своє сховище в темряві. Лише на світанку, переконавшись, що на даху нікого немає, вони вирішують взяти будинок штурмом.

І тут їх чекає страшне розчарування: троє зрешечених кулями чоловіків, що лежать перед входом до будинку, — абсолютно невинні мешканці готелю! А Діллінджер і його дружки Гомер ван Метер, Лестер Джіллес і Томмі Керолл під прикриттям кулемета втекли ще звечора. Лише троє жінок — їхні подруги, які, очевидно, проґавили момент відступу, потрапили до рук Первіса. Їх піддали безжалісному допиту, ї вони розповіли, де звичайно переховуються їхні дружки, коли їх розшукує поліція. Пообіцявши не починати проти неї судового переслідування, Первіс умовив одну з жінок — Джін Делані — виступити в ролі «принади».

Вона погодилась допомогти поліції схопити Томмі Керолла. Сьомого червня Делані зустрілась з Кероллом в містечку Ватерлоо в ресторані, назву якого повідомила Первісу по телефону. Коли Керолл вийшов разом з нею на вулицю й попрямував до своєї елегантної автомашини, Делані відстала від нього, удавши, ніби забула щось в ресторані.

Тільки-но Керолл взявся за ручку дверцят, агенти ФБР, що стояли в засідці, натиснули спускові гачки своїх автоматів. Гангстер був убитий на місці. Взяти його живцем агентам навіть на думку не спало.

Під час перестрілки на березі Мічігану членові банди Джону Гамільтону прострілили легеню. Діллінджер вивіз його на своїй машині на ферму поблизу міста Орора — до одного з кількох сховищ банди. Але через кілька годин Гамільтон вмер. Діллінджер сам закопав його труп у відлюдному місці, щоб ніхто не дізнався про смерть його спільника.

ФБР ще довгі місяці розшукувало Гамільтона. Сімнадцять невинних людей загинуло від рук агентів ФБР тільки через те, що зовні чимось нагадували цього бандита.

Що ж до Джона Діллінджера, то після цієї битви він паче крізь землю провалився. Первіс наказав стежити за всіма відомими йому сховищами бандита. Тисячі поліцейських шпигунів і інформаторів дістали завдання дізнатися, де ховається Діллінджер. З в'язниць випускали злочинців, а потім стежили за ними, сподіваючись; що вони наведуть на слід Діллінджера. Полювання на Діллінджера поширилось на весь американський континент. Та хоч десятки тисяч поліцейських пильнують удень і вночі — всі їхні зусилля залишаються марними.

В той час, як Первіс проводить найбільшу облаву в історії поліції, Джон Діллінджер спокійнісінько живе собі за кілька кварталів від головного штабу Первіса, в Чікаго.

За відповідну винагороду він знайшов притулок на Норс-Кроуфорд-авеню № 2309, в квартирі Джеймса Прохазка, який вибув з банди за віком. Тут, у приміщенні, перетвореному на маленьку фортецю, Джон Діллінджер, чиє обличчя відоме в Америці краще, ніж обличчя голлівудських зірок, за 10 тисяч доларів змінює зовнішній вигляд.

Зробити пластичну операцію порадив йому адвокат Луї Піке, юридичний консультант банди. Для цього він найняв двох хірургів — Лозера і Кессіді, яких перед тим випустили з в'язниці. Лозера було засуджено за зловживання наркотиками, Кессіді — за вбивство.

Підготувавши до бою кулемети й оточивши себе мішками з піском, вони влаштовують невелику операційну палату, адже,