Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

Звідси Кір проходить у чотири переходи 20 парасангів до річки Гала, завширшки в плетр, що кишіла великою і прирученою рибою, яку сирійці шанують мов богів і не дозволяють ловити[50], як, до речі, і голубів. Села, в яких вони розташувалися табором, були віддані Парісатіді на «пояс»[51]. /10/ Звідти він проходить у п’ять переходів 30 парасангів до витоків річки Дардана, ширина якої становить один плетр. Там були палаци Велесія, правителя Сирії, і дуже великий парк, розкішний і повний дерев, які ростуть у будь-яку пору року. Кір вирубав його і спалив палаци. /11/ Звідси він проходить у три переходи 15 парасангів до річки Євфрат[52], завширшки у 4 стадії. Там знаходиться велике і багате місто на ім’я Тапсак. Тут він пробув 5 днів. Скликавши еллінських стратегів, Кір заявив їм, що вони йдуть на великого царя у Вавілон[53], звелів передати це солдатам і схилити їх до згоди. /12/ Солдати ж лаяли стратегів і казали, ніби ті давно вже знали в чому річ, але приховували від них. Вони заявили, що не підуть за Кіром, якщо їм не дадуть стільки ж грошей, скільки отримували учасники попереднього походу Кіра вглиб країни, і то походу не з воєнною метою, а на виклик Кіра батьком[54]. Стратеги сповістили про це Кіра. Він обіцяв дати кожному солдатові 5 срібних мін[55], коли вони дійдуть до Вавілона, до того ж розплачуватися повністю аж доти, поки він відведе еллінів назад в Іонію. Тож більшість еллінського війська погодилася іти.

А Менон, перш ніж з’ясувалося, як учинять інші солдати, чи підуть вони за Кіром чи ні, зібрав своє військо окремо і сказав так: /14/ «Воїни, якщо послухаєтеся мене, то без жодного ризику для себе і труднощів здобудете у Кіра більшу прихильність, аніж інші. Отже, що я раджу вам зробити? Нині Кірові конче потрібно, щоб елліни пішли слідом за ним супроти царя. Тож я пропоную вам скористатися нагодою і перш ніж решта війська дійде якоїсь згоди з приводу цієї справи, перейти Євфрат. /15/ Адже якщо вони проголосують за продовження походу з Кіром, то вважатимуть, що саме ви спричинилися до переправи, і Кір з почуття вдячності, безперечно, винагородить вас як найзаповзятіших воїнів, і зуміє це зробити краще за будь-кого іншого. А якщо інші загони відмовляться від походу, то ми всі повернемося і підемо назад, але вас як найслухняніших йому солдатів Кір призначатиме фруархами і лохагами[56], і в усьому, про що б ви не просили, ви завжди, я в цьому певен, отримаєте від нього, як від щирого друга». /16/ Вислухавши це, солдати скорилися і перейшли річку раніше, ніж решта дала відповідь. Коли Кір дізнався про переправу війська, він зрадів і через посланця Глyca[57] передав йому: «Нині, воїни, я вдячний вам за ваш учинок, і за вашу підтримку у цій справі я не залишуся в боргу перед вами; інакше не вважайте мене Кіром». /17/ Солдати, сповнені надій, стали вигукувати: «Хай живе Кір!», а Менонові він, як кажуть, надіслав коштовні дарунки. Відтак Кір став переходити річку, і решта війська у повному складі ішла за ним[58]. Під час переправи через річку вода сягала людям лише до грудей. /18/ Жителі Тапсака говорили, ніби цю річку ніхто ніколи, крім цього випадку, не переходив убрід, і переправа здійснювалася завжди на човнах, які Аброком, проходячи сюдою, спалив, аби ними не скористався Кір. Це тлумачили як знамення богів: вважали, що річка відступила перед Кіром як перед майбутнім царем.

/19/ Звідси він проходить землями Сирії у дев’ять переходів 50 парасангів і досягає річки Араксу. Там знаходилося багато сіл, багатих на хліб і вино. Вони пробули там 3 дні і запаслися провіантом.

/1/ Звідси Кір проходить пустелею Аравії[59], маючи Євфрат правобіч, у п’ять