Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
як ногу зламає, —
вірити муж не повинен
всьому, що названо тут.
90
Жінку кохати чарівну,
що змислила підступ,
як на коні без підків
прудкому, дворічному
і норовливому,
льодом чвалати,
чи у негоду
човен вести без стерна,
чи гнати кульгавому
оленя в горах.
91
Нині скажу я,
бо знаю напевно:
брешуть і жони, й мужі;
хто ґречно мовить,
намисливши підлість,
той й мудрому баки заб'є.
92
Будь красномовним,
скарби обіцяй,
як хочеш від жінки кохання,
личко хвали,
вроду жіночу:
завжди жадане дістанеш.
93
За любов зневажати
жоден з мужів
інших не має;
часто і мудрий
втратить у пристрасті розум;
дурневі то невтямки.
94
Зневажати не завжди
муж має інших
за те, що всякого трапить;
здуріє й мудріший
з людських синів
од дужої хіті.
95
Тобі лиш відомо,
що в серці твоєму,
які там думки;
розпач — хвороба,
важча за інші,
які лиш відомі знавцям.
96
Звідав я це,
як сидів в очереті,
чекав на миленьку;
тіло і серце
віддав би за неї,
та втримать не зміг.
97
Біллінґа доньку,
що спала на ложі,
знайшов сонцесяйну[69];
слави-бо ярла[70]
не так я жадав,
як бачити любе обличчя.
98
«Як вечір настане,
ти, Одіне, прийдеш,
як маєш до діви розмову;
знати про це
ніхто не повинен,
бо вийде на гірше».
99
Потім я зник,
і кохання, здалося,
затьмарило розум мені;
одне мав на думці,
що стане моєю
вона неподільно.
100
Я згодом прийшов:
були наготові
ратники збройні
з вогнем смолоскипів,
і купи колод,
що шлях заступили мені.
101
Ближче до ранку
я знову прийшов,
вартові вже поснули;
сіру я суку знайшов
замість пригожої діви,
до ложа прив'язану.
102
Діва вродлива часами,
як викрити зможеш її,
підлості має на думці.
Звідав я це,
коли намагався
звабити жінку на втіху;
отримав ганьбу
від мудрої діви,
а втіхи знайшов я замало.
III
103
Будь вдома веселий
й з гостями привітний,
і глузд бережи,
май пам'ять і мовистим будь,
як хочеш прозватись премудрим,
добра тим дістанеш;
йолопом зветься,
хто мало що може сказати,
то доля немудрих.
104
У давнього йотуна був я,
назад повернувся:
мало дістав би мовчанням;
слів я чимало
промовив і став переможцем
у Суттунґа залах.
105
Ґуннльод мене частувала
на золотому престолі,
підносила меду;
кепсько віддячив
я згодом за це,
за чемні вітання,
за щиру любов.
106
Раті[71] пащека
з волі моєї
гризла каміння,
знизу й згори
йотунів стіни постали
мені на погибель.
107
Добрий дарунок діставши,
потішився вельми,
як мудрий зуміє,
бо Одрерір[72]
нині забрав
до давнього князя.
108
Зміг би навряд чи
полишити я
йотунів дім,
якби не Ґуннльод,
жінка пригожа,
яку обіймав я.
109
Наступного дня
рушили хрімтурси[73]
спитати Високого
в чертогу Високого.
Чи Бьольверк, питали,
додому вернувся,
чи Суттунґ його погубив?
110
Заприсягнувся Одін
на персні священнім[74];
чи можна йому довіряти?
Суттунґа зрадив,
викравши зілля,
плакала Ґуннльод.
IV
111
Чари промовлю
з чарів престолу
понад Урдбрунні,
зрів я у тиші,
зрів я у мислях,
слухав я мову людей;
руни пізнав я безцінні,
радились там,
в оселі Високого,
в палатах Високого,
так я почув і скажу:
112
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
вночі не підводься,
як тільки за кимсь не слідкуєш,
або перевірити треба,
чи в домі немає чужих.
113
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
відьму на ложі,
ти обійнявши, не спи
й вона тебе хай не голубить.
114
Так вона вчинить,
що стануть нелюбі тобі
тінґи та мова людська;
їсти не схочеш,
ані з людьми спілкуватись,
сповниться смутком твій сон.
115
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
жінку чужу
ради забави
не зваблюй ніколи.
116
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
в гори чи фьорди
як вирушаєш,
їжі надовго візьми.
117
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
людям недобрим
жодні незгоди свої
довіряти не варто,
бо злії люди
добром не відплатять
за щирість твою.
118
Спіткало нещастя,
я бачив, єдного мужа
через облудне слівце
жінки лихої;
брехливий язик
зробив його мертвим.
119
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
знай же, як є в тебе друг,
якому ти віриш,
часто навідуй його,
бо заростають
кущами й травою високою
стежки, якими не ходять.
120
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
добра людина
для довгої бесіди годна,
то поміч тобі у житті.
121
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
дружбу міцну
ніколи в житті
розривати не квапся;
серце скорбота поглине,
як щиро не зможеш
ні з ким розмовляти.
122
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
жодних розмов
вести не варто
з дурком безголовим,
123
бо кепська людина
завжди забуде
відплатити за добре,
а гарна людина
добро пам'ятає,
відплатить пошаною.
124
Людині близькій
можеш довірити
всі думи свої;
це завжди краще,
ніж недомовки;
другові всяке кажи.
125
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
трьох навіть слів пошкодуй
для мужа лихого,
часто на краще уникнути
бійки на стежці вузькій.
126
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
чоботаря не навідуй,
ні зброяра-списотеслю,
якщо сам собі ти зарадиш,
спис із держалом поганим
чи чоботи кепсько пошиті
мороки тобі завдадуть[75].
127
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
вчинки паскудні
паскудними й зви,
пощади не дай ворогам.
128
Поради такі, Лоддфафніре,
ти нині отримай, —
як добре затямиш,
стане в пригоді почуте:
ніколи поганому
ти не радій,
шукай лиш добра.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.