read-books.club » Сучасна проза » Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах 📚 - Українською

Читати книгу - "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"

90
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах" автора Шарль де Костер. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 155
Перейти на сторінку:
які виймають у попелі з трупа серце, «торбинка помсти», договір «ненависті й сили» між матір’ю і сином замученого. «Ненависть і сила» — ось лейтмотив, який б’ється у двох скривавлених тілах і який підносить їх душі над усіма найлютішими муками, — вся ця есхілівська сюїта — це вершина епопеї.

Ненависть і сила, помста і невблаганність… Ось вони — «сповідники й мученики фламандського народу!..»

І я згадую, що в тому ж самому шістнадцятому столітті ця зненавиджена Іспанія створила доброго рицаря, Дон-Кіхота з Ламанчі… Хто б сподівався, що така добродушність є в нації гнобителів? І така жорстокість у нації пригноблених?

Розглянемо ще й іншу думку. Верхарн говорить про «віру мовчання», яка висловлена в Уленшпігелі.

Про яку віру мова? Вже ж, певне, не про католицьку, її тут всюди зневажають і ненавидять. Відраза й зневага до церкви тут вільно виливається в справжнісінький антиклерикалізм. Папа римський у цій книзі — це блазень, зловісний чи гротескний, і саме на його карб витворює Уленшпігель свої найдотепніші штуки, такі, як історія з ченцем, якого Ламме посадив у саж і відгодовував, наче свиню.

Але якщо Рим втратив тут усе, то й Женева нічого не виграла. І коли з двох вір католицька показана в смішному вигляді, то друга, протестантська, не показана ніяк. Можливо, нам скажуть, що до неї приєдналися повстанці. Але де ви там бачите хоч найменший слід християнства? На їхніх капелюхах можна тільки помітити срібного півмісяця з таким девізом: «Liever den Turc als den Paus» (Краще турок, ніж папа).

Єдиний віруючий у книзі, що не викликає в нас антипатії, це дурненька «любонька», дружина Ламме, яку морочать і обмацують католицькі ченці. Це небагато! І ми маємо право сказати, що цій «фламандській біблії» (як її називає Лемоньє) бракує половини душі Фландрії: Фландрії Руїсброка, Фландрії Мемлінга, Фландрії містиків, облудників, пишних церков і святих образів. А де ж святі? Де Божа Матір? Де Христос? Де сам Бог?.. Бог не цікавиться нещастями Уленшпігеля і свободами Фландрії.

«…Я хочу врятувати землю фландрську. Я питав Творця землі і небес, але він мені не відповів».

А Катліна каже:

«Творець не буде тебе слухати. Тобі треба спочатку звернутися до духів світу стихійного…»

Світ стихій — от де справжні боги. Лише з ними спілкуються герої Шарля де Костера. І єдина віра в творі — це віра в природу, але вона бурхлива, як потік. Вона струмує крізь усю поему, її величні шлюзи відкриті, як водоспади, в надзвичайному видінні, що ним закінчується перша книга. Уленшпігель і Неле, сонні, голі, притискуються одне до одного, кинуті в простір на «шабаш духів весни, цей Великдень соків земних». Вони потрапляють в саму гущу потворного бенкету всезагального взаємопожирання. Вони напиваються соків весни. У вихровому танці-метелиці, де мільйони комах змішуються з мільйонами світил, духи з деревами, а вітри з хмарами, їх, задиханих, сп'янілих, напівмертвих, кидають до ніг царя Весни та його білявої самиці. Звернувшись до володарів Життя, Сили, Народження, вони зрікаються Бога:

«Я просив Бога послати смерть на тиранів, але він не почув мого благання. Знемігшись від скарг… я і моя тремтяча подруга припадаємо до ніг ваших і благаємо ваші божественні величності врятувати цю нещасну країну».

І володарі сил природних відповідають на ці благання загадковим пророцтвом, ключ до якого буде даний в кінці поеми.

Ця широка сцена палкого й важкого Натуралізму нагадує алегоричні картини майстрів живопису антверпенської школи найчистішого фламандського стилю: рожеві тіла і біляве волосся, хаос міцних сплетених тіл і натиск життєвих соків весни. Так, як із соска Юнони, вкушеного малим Геркулесом, бризнув Молочний Шлях, — потік насіння заливає небо і землю.

Природа — це всемогутність на землі, вона бог Уленшпігеля. На самому початку першого розділу батько бере щойно народжене малятко і, піднісши до вікна, каже йому: «Сину мій, в сорочці народжений, ось пресвітле сонечко… коли згодом тебе обсядуть сумніви і ти не знатимеш, як чинити, запитай у нього поради! Воно ясне й гаряче: будь щирий, як його світло, і добрий, як його тепло».

Це його перший урок. І він не буде забутий. І коли доброту Уленшпігеля, як і доброту Природи, можна взяти під сумнів, то сам він бере натхнення тільки від Природи. Це ж вона виливається, разом з теплим насінням і благородною кров’ю, в сценах на ярмарках, у борделях, пиятиках, бійках, якими книга щедро насичена. І так буйно, що вона здається цнотливою. Найоригінальнішою з цих картин, як на мій погляд, є сцена в куртрейському борделі, де Ламме, Уленшпігель і сім різників, брязкаючи в такт келихами, сівши верхи на ослони, повитягавши ножі, кружляють по залі і співають без упину загрозливий рефрен: «’Т is van te beven de klinkaert» («Час уже забряжчати келихами»).

І цей рефрен, важкий, войовничий, монотонний, невпинно здіймається й міцніє, поволі збуджує лють у серцях і доводить до фінального вибуху. Тут почувається мистецтво наростаючого драматизму, що опановує свідомість і слух, як монументальна симфонія.

Але країна оргій є також і країною любовної ідилії.

Тілесна любов, що в інших країнах Півночі майже завжди має характер брутальний або розпусний, у країні ярмарків уміє зберегти свою глибоку чистоту. В цьому прекрасному саду, у Фландрії, тіло є квіт або плід. Його смакуєш або вдихаєш. Полотна Рубенса — ось пишна поетична комора Фландрії. Литки і стегна «Левкіппових дочок» споріднені з піонами й пухнастими персиками. Здорова чуттєвість сміється, мліючи від щастя, як троянда, що розкриває свої пелюстки.

Нема нічого чистішого, як кохання Уленшпігеля і Неле. Ніколи ще поет не показав себе таким цнотливо обачним. Вся ідилія — це намисто з перлів. Кохання зароджується вже в їхніх дитячих почуттях, боязких і палких, ходить з ними по весняних шляхах, коли двійко цих маленьких закоханих гуляють мовчазні і аж мліють від щастя, боячись вогню, що їх сушить. Воно що далі, то все більше наростає, виявляючись у таких чарівних Liedchen, як, наприклад, пісня любовного чекання в сніжному квітні, і, нарешті, після довгих, мужньо перенесених випробувань, настає сувора і ясна шлюбна ніч, оповідь про яку нагадує мені цнотливу розповідь юного Рафаеля: «Як Павло, з неба спустившися, не міг розкрити Божі таємниці, так серце моє вкрило всі мої думки покровом закоханості. Ось чому про все, що я бачив, про все, що робив, я мовчу, бо ховаю радість у серці своєму…»

Хто б міг сподіватися від цього фламандського огиря такої чистоти й делікатності в почуттях?

Душа Неле в цій книзі —

1 ... 6 7 8 ... 155
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"