read-books.club » Сучасна проза » Адюльтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Адюльтер"

543
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Адюльтер" автора Пауло Коельо. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 56
Перейти на сторінку:
програми, що прояснюють значення відвідуваних сторінок. Після кількох місяців закоханості, протягом яких ми відвідали близько ста двадцяти досі невідомих нам сіл навколо Женевського озера, він запропонував мені вийти за нього заміж.

Я відразу погодилася.

Я запитала в Жакоба, чи знає він якийсь нічний клуб, бо вже минули роки, відколи я перестала жити нічним життям Женеви («нічне життя» — це, власне, умовна назва), а тепер мені захотілося потанцювати й випити в п’ятницю. Його очі спалахнули.

— Я не маю на це часу. Дякую за запрошення, але після того, як одружився, я не можу собі дозволити, щоб мене побачили з журналісткою. Твої статті назвуть…

— Тенденційними.

— Атож, тенденційними.

Я вирішила продовжити гру зваблювання, яка завжди мене розважала. Що я втрачаю? Зрештою, мені відомі всі стежки, ухиляння, пастки та цілі.

Я попросила його більше розповісти про себе. Про своє особисте життя. Я, власне, тут присутня не як журналістка, а як жінка і як його подруга з підліткових літ.

Слово жінка його збадьорило.

— Я не маю особистого життя, — відповів він. — На жаль, я не можу його мати. Я вибрав собі кар’єру, що перетворила мене на автомат. Усе, що я кажу, береться до уваги, ставиться під сумнів, публікується.

Його відповідь мені не дуже сподобалася, але його щирість мене роззброїла. Схоже, він добре знає територію, знає, куди йому можна йти й навіть куди йому можна йти зі мною. Він натякнув, що «нещасливий у шлюбі», як стверджують усі чоловіки зрілого віку, після того як покуштують вино й розкажуть у всіх подробицях, які вони могутні.

— За останні два роки кілька місяців були для мене наповнені радістю, кілька — розчаруваннями, а протягом усіх останніх я мусив триматися за свою посаду й намагатися догодити кожному, щоб мене знову обрали. Мусив відмовитися від усього, що могло б дати втіху, як, наприклад, потанцювати з тобою. Або протягом кількох годин слухати музику, курити чи поводитися так, щоб інші визнали мою поведінку неадекватною.

Але як він перебільшує! Адже до його особистого життя всім байдужісінько.

— Скоро повернеться мій Сатурн. Кожні двадцять дев’ять років ця планета повертається на те саме місце, де вона була в той день, коли ми народилися.

Сатурн повертається?

Йому здалося, що він наговорив забагато, і тому запропонував облишити цю тему.

Ні. Повернення мого Сатурна вже відбулося, і мені захотілося знати більше, що все це означає. Він прочитав мені цілу лекцію з астрології. Сатурн потребує двадцять дев’ять років, щоб повернутися в те саме місце, де він був, коли ми народилися. Поки це не відбудеться, ми вважаємо все можливим, віримо, що наші сновидіння реалізуються й що мури, які нас оточують, можуть обвалитися.

Та коли Сатурн завершує свій цикл, романтизм зникає. Кожен вибір стає вирішальним, і змінити курс практично неможливо.

— Я, звичайно, не фахівець. Але найближчий шанс я матиму у свої 58 років, коли Сатурн повернеться вдруге. І навіщо ти запросила мене на обід, коли Сатурн каже, що обрати іншу дорогу я вже не зможу?

Ми вже розмовляли майже годину.

— Ти щаслива?

— Про що ти?

— Я помітив щось у твоїх очах… Незрозумілий смуток для жінки такої вродливої, вдало одруженої і з доброю професією. Мені здалося, я побачив у тобі віддзеркалення власних очей. Дозволь мені повторити своє запитання: ти щаслива?

У країні, де я народилася, виросла й тепер виховую своїх дітей, ніхто не ставить таких запитань. Щастя — не та цінність, яку можна точно визначити, обговорювати на плебісцитах, аналізувати за допомогою фахівців. Ми не маємо звичаю навіть запитувати, якої марки автомобіль у нашого сусіда, а тим більше про щось таке інтимне й непідвладне визначенню.

— Можеш не відповідати. Твоєї мовчанки мені досить.

Ні, мовчанки не досить. Її не можна вважати відповіддю. Вона віддзеркалює радше подив, розгубленість.

— Я нещасливий, — сказав він. — Маю все, про що може мріяти чоловік, але не маю щастя.

Може, хтось надумав отруїти воду в моєму місті? Або напасти на мою країну з хімічною зброєю, яка всім завдала шкоди? Неможливо, щоб усі, з ким мені довелося розмовляти, відчували одне й те саме.

Досі я нічого не говорила. Але прокляті душі наділені неймовірною властивістю знайомитися й спілкуватися, посилюючи свій біль.

Чому я досі цього не помітила? Чому звертала увагу лише на ту поверхову недбалість, із якою він говорив про політику, а не на дріб’язкову ретельність, із якою добирав вина?

Повернення Сатурна. Контраст. Нещастя. Речі, яких я ніколи не сподівалася почути від Жакоба Кеніга.

Несподівано для себе — цієї миті — я подивилася на годинник, була 13:55, і мене знову опанувала пристрасть до нього. Ніхто, навіть мій дорогоцінний чоловік, ніколи не запитував мене, чи я щаслива. Можливо, тільки в дитинстві мої батьки або бабуся з дідом іноді цікавилися, чи мені весело, але тільки й того.

— Ми ще зустрінемося?

Я дивлюся перед собою й тепер бачу не колишнього хлопця, у якого закохалася підлітком, а провалля, до якого наближаюся з власної волі, провалля, якого не хочу обминути. На крихітну частку секунди я уявила собі, що тепер мої безсонні ночі стануть нестерпнішими, ніж будь-коли, бо справді маю цілком конкретну проблему: серце, яке палахкотить пристрастю.

Усі червоні кольори «тривоги», які існують у моїй свідомості й моїй підсвідомості, заблимали.

Але я сказала самій собі: ти себе не обманюй, він хоче лише покласти тебе в ліжко. Хоч навряд він стане тоді щасливішим.

Та в настрої, майже близькому до самогубства, я погоджуюся на це. Якщо я ляжу в ліжко з чоловіком, який ледве доторкнувся до моїх грудей, коли ми були ще підлітками, то це навряд чи більше зашкодить моєму шлюбові, аніж те, що сталося трохи раніше, коли я зайнялася оральним сексом уранці й пережила кілька оргазмів уночі.

Я хотіла повернутися до теми Сатурна, але він уже попросив принести рахунок і розмовляв по мобільному, повідомивши, що на п’ять хвилин запізниться.

— Будь ласка, приготуй мені каву.

Я запитала, з ким він розмовляв, і він сказав, що з дружиною. Директор великої фармацевтичної фірми хоче з ним зустрітися й, можливо, погодиться вкласти якісь гроші у фінальну фазу його виборчої кампанії до ради. Вибори наближалися дуже швидко.

Я знову згадала, що він одружений. Що він нещасливий. Що він не може робити те, що йому до вподоби. Що ходять чутки про нього та про його дружину — схоже, шлюб у нього відкритий. Мені треба забути про ту іскру, яка спалахнула в мені

1 ... 6 7 8 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Адюльтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Адюльтер"