Читати книгу - "Автостопом — по Галактиці"

— ЛЮДИ ЗЕМЛІ, ПРОШУ ВАШОЇ УВАГИ, — пролунав голос. І найостанніші скептики заридали — настільки висока була якість квадрофонічного звуку з непомірне малим рівнем спотворення. — ГОВОРИТЬ ПРОСТЕТНИК ВОГОН ДЖЕЛТЦ-ЧЛЕН ГАЛАКТИЧНОГО КОМІТЕТУ ПЛАНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ, — вів далі голос. — ЯК ВАМ, БЕЗСУМНІВНО, ВІДОМО, ЗГІДНО З ПЛАНОМ РОЗВИТКУ ПЕРИФЕРІЙНИХ РАЙОНІВ ГАЛАКТИКИ, ЧЕРЕЗ ВАШУ СОНЯЧНУ СИСТЕМУ НАМІЧЕНО БУДІВНИЦТВО ШВИДКІСНОЇ ГІПЕРКОСМІЧНОЇ МАГІСТРАЛІ. СПІВЧУВАЮ, АЛЕ ВАША ПЛАНЕТА СЕРЕД ІНШИХ ПІДЛЯГАЄ ЗНИЩЕННЮ. УВЕСЬ ПРОЦЕС ЗАБЕРЕ НЕ БІЛЬШЕ ДВОХ ЗЕМНИХ ХВИЛИН. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ.

Гучномовець вимкнувся.

Паніка охопила землян. Хвилі жаху прокотилися натовпами. Зверху люди скидались на металеві стружки на аркуші паперу, під яким рухався магніт. Хотілося бігти, але куди?

Здивовані вогони знову ввімкнули гучномовець.

— НАМ НЕ ЗРОЗУМІЛЕ ВАШЕ СПАНТЕЛИЧЕННЯ. УСІ КРЕСЛЕННЯ Й НАКАЗ ПРО ПОЧАТОК БУДІВНИЦТВА ВИСІЛИ У МІСЦЕВІЙ ПЛАНОВІЙ КОНТОРІ НА АЛЬФА ЦЕНТАВРІ ПРОТЯГОМ ОСТАННІХ П’ЯТДЕСЯТИ ЗЕМНИХ РОКІВ. ВИ МАЛИ ДОСИТЬ ЧАСУ ДЛЯ ПОДАННЯ АПЕЛЯЦІЇ. ЗАРАЗ ПІЗНО ПРОТЕСТУВАТИ Й ОБУРЮВАТИСЬ.

Гучномовець вимкнувся. Його голос луною прокотився по всій Землі. Велетенські кораблі одночасно розвернулись у небі. Легко й невимушене, мов метелики. Розкрились люки — зяючі чорні прямокутники.

Нарешті хтось прийшов до тями, настроїв радіопередавач на потрібну хвилю і відбив тремтячими руками звернення від імені планети до кораблів вогонів. Ніхто не дізнався, що саме було у зверненні, проте всі почули відповідь. Гучномовець увімкнувся ще раз. Роздратований голос мовив:

— ВИ ХОЧЕТЕ СКАЗАТИ, ЩО НІКОЛИ НЕ БУЛИ НА АЛЬФА ЦЕНТАВРІ? БОЖЕ, ТА ЦЕ Ж ЛИШЕ ЗА ЧОТИРИ СВІТЛОВИХ РОКИ ВІД ВАС. ПЕРЕПРОШУЮ, АЛЕ ЯКЩО ВИ НЕ ВИЯВЛЯЄТЕ ЕЛЕМЕНТАРНОГО ІНТЕРЕСУ ДО СВОЇХ ВЛАСНИХ СПРАВ, ЦЕ ВАШЕ ОСОБИСТЕ ГОРЕ.

ПРОМЕНЕВІ ПРИСТРОЇ — ДО БОЮ!

Світло водоспадами полилось із люків.

— НЕ РОЗУМІЮ, — долинув голос із невимкнутого гучномовця, — ЦЕ Ж ЦИВІЛІЗАЦІЯ АПАТИЧНИХ ІДІОТІВ. МЕНІ ЇХ ЗОВСІМ НЕ ЖАЛЬ.

Запанувала жахлива тиша.

Почувся жахливий гуркіт.

Запанувала жахлива тиша.

Будівельний флот вогонів зник у зоряній безодні.

РОЗДІЛ 4

Далеко від Землі, на протилежному боці спірального відгалуження Галактики, на відстані п’ятисот тисяч світлових років Зафод Бібльброкс — Президент Імперського Галактичного Уряду — мчав смарагдовими хвилями дамогранського океану. Дамогранське сонце вигравало на корпусі катера з потужним іонним дельта-двигуном.

Дамогран спекотний, Дамогран далекий, Дамогран мало кому відомий.

Дамогран — схованка «Золотого Серця».

Катер мчав по хвилях. До кінця подорожі було ще досить далеко. Так уже незручно влаштований Дамогран — жменька розкиданих островів серед безмежного океану.

Лише завдяки майже повній відсутності суші Дамогран і лишився малозаселеною планетою. Він був ідеальним місцем для здійснення глибоко засекреченого проекту Імперського Галактичного Уряду під кодовою назвою «Золоте Серце».

Катер підстрибував на хвилях. Зафод Бібльброкс прямував із космопорту острова Пасхи (це чиста випадковість. «ПАСХА» — всегалактичною мовою означає «маленьке, плоске, світло-коричневе») на острів Франція (ще одна чиста випадковість), де завертався проект «Золоте Серце».

Загалом же, роботі над «Золотим Серцем» передувала низка суцільних випадковостей.

Але сьогоднішній день, день, коли мала відкритися завіса таємничості, день, коли «Золоте Серце» повинно, нарешті, постати перед очима враженої Галактики, не був випадковістю. Сьогоднішній день стане кульмінацією всього правління Зафода Бібльброкса. Лише заради одного цього дня він погодився зайняти президентське крісло. Його рішення схвилювали найширші верстви суспільства Галактичної Імперії. Зафода Бібльброкса в Президенти? Чи не Того Самого? У Президенти? Багато хто тоді побачив у його призначенні ще один доказ того, що цілому світові бракує розуму.

Зафод усміхнувся і додав швидкості.

Зафода Бібльброкса — цього авантюриста, плейбоя, колишнього хіпі (шахрая? дуже можливо!), самозакоханого маніяка, який до того ж часом ігнорує ленч.

У Президенти?

Але ніхто не втратив розум. В усякому разі, в прямому розумінні. Лише шість чоловік в усій Галактиці знали закони, за якими вона керується. Вони знали також і те, що коли Зафод Бібльброкс оголосив про бажання балотуватися у Президенти[9], то це справа вирішена. Адже він був найбільш підхожим кандидатом.

Одного ніхто не міг збагнути — навіщо Зафоду це потрібно.

Він заклав крутий віраж, фонтан води монолітним смарагдом засяяв на сонці.

Сьогодні його день. Сьогодні вони збагнуть, навіщо він затіяв цю комедію з виборами. Крім того, сьогодні йому виповнюється двісті років. Але це лише випадковість.

Стрибаючи по хвилях Дамограна, він розмірковував, який сьогодні знаменний, вікопомний день.

Він примусив себе розслабитися. Зафод опустив дві руки на спинку сидіння. Він керував третьою рукою, яку зовсім нещодавно відростив під правою для повного оволодіння мистецтвом лижного боксу.

— Гей, — сказав він сам собі, — спокійніше, хлопче, спокійніше.

Але напружені нерви дзвеніли, мов натягнута струна.

Острів Франція за формою являв піщаний півмісяць завдовжки двадцять миль і п’ять у поперечнику. Здавалося, що він існує не сам по собі, а для того, щоб підкреслити глибокий вигин безкрайньої затоки. Це відчуття посилювалось ще й від того, що внутрішня прибережна смуга — це були майже суцільно круті скелі, які обривались у морі. До протилежного берега суша спускалася полого.

На скелі розмістився комітет по зустрічі. Він об’єднував переважно інженерів і вчених, зайнятих на будівництві «Золотого Серця». Більшість складали гуманоїди, хоча то там, то тут траплялись нечисельні групи рептилоїдів-атомників. Крім того, у натовпі зустрічаючих були три зелені сильфідоподібні максі-метагалактисти, один восьминогий пгихоструктураліст і Гу-Лу-Ву[10]. Усі присутні, за винятком Гу-Лу-Ву, одяглись у парадні костюми усіх кольорів веселки. Гу-Лу-Ву тимчасово помістили у першу-ліпшу призму, що стояла окремо неподалік.

Піднесений, святковий настрій охопив присутніх. Незважаючи на втому, чекання людини з жовтогарячим шарфом на шиї[11] хвилювало всіх. А роботу, слід зазначити, було виконано чималу. Вона підвела їх до тієї межі дій законів фізики, за якою нема вже нічого, й навіть трішечки далі; вона примусила реконструювати першооснову світу, переглянути, доповнити, змінити ймовірні та неймовірні механізми дії цих законів. І було їм байдуже, якою владою — реальною чи гіпотетичною — наділений у дійсності Президент. Лише шість осіб в усій Галактиці знали, що єдиною турботою Президента є не володіти владою, а відвертати від неї увагу інших.

Зафод Бібльброкс блискуче впорався із поставленим завданням.

Президентський катер описав широке півколо і увійшов у лагуну. Натовп разом охнув, засліплений сонцем і захоплений мистецтвом володіння кермом.

Виблискуючи на сонці, катер ширяв над водою на подушці із іонізованих атомів. Крім того, він був обладнаний ще й крилами, які, для більшого ефекту, можна було занурити у воду. За кормою високо здіймався пінистий струмінь,