Читати книгу - "Буря Мечів"

було, щоб змучилася, чого не скажеш про кузена, сера Клеоса, який пихтів біля другої пари весел. Глянеш на неї — ну просто міцна дівка-селючка, але розмовляє як пані й має на поясі довгий меч і кинджал. Та чи вміє вона ними користуватися? Саме це Джеймі й збирався з’ясувати — щойно позбудеться пут.

На зап’ястках він мав залізні кайдани й такі самі на кісточках, з’єднані між собою важким ланцюгом не більш як фут завдовжки. «Можна подумати, що мого слова Ланістера недостатньо»,— пожартував він, коли його закували. На той час він уже добряче впився, і все завдяки Кетлін Старк. Втечу з Річкорину він пам’ятав тільки уривками. Була якась проблема з тюремником, але здоров’ячка упоралася.

Потім вони піднімалися нескінченними сходами, все по колу й по колу. Ноги в Джеймі підгиналися як трава, двічі або тричі він спіткнувся, поки дівчина не підставила йому руку, щоб він зіперся. В якийсь момент його загорнули в дорожній плащ і кинули на дно ялика. Він пригадував, як леді Кетлін скомандувала комусь підняти звідні ґрати Водяної брами. Вона-бо відсилає сера Клеоса назад на Королівський Причал з новими умовами для королеви, оголосила леді Старк тоном, який не допускав заперечень.

Тоді Джеймі, мабуть, заснув. Від вина хилило в сон, та й приємно було лягти, бо такої розкоші ланці в камері не дозволяли. Давним-давно Джеймі навчився дрімати в сідлі на марші. Тут було не складніше. «Тиріон реготатиме до сліз, коли почує, як я проспав власну втечу». Але тепер він збудився, й окови дратували.

— Міледі,— гукнув він,— якби ви зняли з мене кайдани, я б замінив вас на веслах.

Вона знову підозріливо нахмурилася, вищиривши конячі зуби.

— Сидіть у кайданах, Царевбивце.

— Ти до самого Королівського Причалу гребтимеш, дівко?

— Я вам не дівка, називайте мене Брієнною.

— А мене звати сер Джеймі. А не Царевбивця.

— Заперечуєте, що вбили царя?

— Ні. А ти заперечуєш свою стать? Якщо так, розшнуруй бриджі й покажи, що там у тебе,— він невинно посміхнувся до неї.— Міг би попросити тебе зняти корсаж, але не схоже, що цим можна щось довести.

— Кузене,— розхвилювався сер Клеос,— що за манери?

«От у кому ланістерівської крові точно небагато». Клеос — син тітки Дженни від того йолопа Емона Фрея, який жив у вічному страху перед лордом Тайвіном Ланістером з того самого дня, як пошлюбив його сестру. Коли лорд Волдер Фрей з Близнючок вступив у війну на боці Річкорину, сер Емон став на бік своєї жінки, а не батька. Не пощастило Кичері Кастерлі з цією угодою, подумав Джеймі. Сер Клеос зовні нагадував ласку, бився як гуска, а мужності мав як особливо хоробра вівця. Леді Старк пообіцяла серу Клеосу свободу, якщо він доправить її послання Тиріону, й той дав урочисту присягу.

В тій чорній камері вони всі в чомусь присягалися, і Джеймі більше за інших. Таку ціну леді Кетлін заправила за його звільнення. Забравши у здоров’ячки меча і приставивши кінчик Джеймі до серця, вона сказала: «Присягніться, що ви ніколи більше не здіймете зброї проти Старків чи Таллі. Присягніться, що ви змусите свого брата виконати обіцянку й повернути моїх дочок цілих і неушкоджених. Присягніться своєю лицарською честю, честю Ланістера, честю побратима королівської варти. Присягніться життям своєї сестри, свого батька і свого сина, богами давніми й новими, і я відпроваджу вас назад до сестри. Та як відмовитеся — я пущу вам кров». Він пам’ятав, як кольнуло крізь лахміття вістря, коли вона крутнула меча.

«Цікаво, що сказав би верховний септон щодо дійсності присяги, яку даєш п’яний як чіп, прикутий до стіни, ще й з мечем біля серця?» Не те щоб Джеймі по-справжньому переймався через того тлустого шахрая чи через богів, яким той, за його словами, служив. Джеймі пригадав цебро, яке леді Кетлін перекинула в нього в камері. Дивна жінка: довірити своїх дівчаток чоловікові, чия честь — лайно. Хоча насправді йому вона довіряла мало. «Всі свої надії вона покладає на Тиріона, а не на мене».

— Зрештою, вона, мабуть, не така вже й дурна,— сказав він уголос.

Його тюремниця неправильно його зрозуміла.

— Я не дурна. І не глуха.

З нею він обходився лагідно: глузувати з такої занадто легко, не відчуваєш азарту.

— Це я до себе, і зовсім не про тебе. В камері дуже швидко виробляється така звичка.

Дівчина нахмурилася, штовхаючи весла вперед, відтягуючи назад, знов штовхаючи вперед, і нічого не сказала.

«Така ж говірка, як і вродлива».

— З твоєї вимови я б сказав, що ти високого роду.

— Мій батько — Селвин Тартський, милістю богів лорд Вечірнього Палацу.

Навіть це вона вимовила буркітливо.

— Тарт,— мовив Джеймі.— Страшенно велика скеля у вузькому морі, наскільки я пригадую. А Вечірній Палац присягав Штормокраю. І як ти опинилася на службі Роба Вічнозимського?

— Я служу леді Кетлін. А вона мені наказувала безпечно доправити вас до вашого брата Тиріона на Королівський Причал, а не базікати з вами. Тож лежіть тихо.

— Я вже наївся мовчанки, жінко.

— Тоді поговоріть із сером Клеосом. А мені з чудовиськом нема про що розмовляти.

— Де тут у нас чудовиська? — заулюлюкав Джеймі.— Мабуть, ховаються під водою? Чи в отих заростях верболозу? А я без меча!

— Чоловік, який учинив наругу над власною сестрою, убив свого короля, скинув з муру невинну дитину, не заслужив іншого наймення.

«Невинну дитину? Та клятий хлопчисько шпигував за нами!» А Джеймі просто хотів побути годинку наодинці з Серсі. Подорож на північ — то була якась нескінченна мука: бачити її щодня, але не мати змоги торкнутися, і знати, що в тому велетенському рипучому ридвані п’яний Роберт щоночі залазить до неї в постіль. Тиріон як міг силкувався піднести Джеймі настрій, але цього було не досить.

— Побільше поваги до Серсі, дівко,— застеріг він.

— Мене звати Брієнна, а не дівка.

— Тобі не байдуже, як тебе чудовисько називає?

— Моє ім’я Брієнна,— уперто повторила вона.

— Леді Брієнна? — запитав Джеймі. Вона так зніяковіла, що він відчув: тут її слабке місце.— Чи, може, тобі до вподоби більше «сер»? — розсміявся він.— Ні, боюся, ні. Можна корову вбрати в нашийник, намордник і підхвістя, натягнути на неї шовкову попону, але виїхати на ній на поле бою все одно не вдасться.

— Кузене Джеймі, не треба таких грубощів,— втрутився сер