Читати книгу - "Дорослі зненацька"

— А тебе як звати? — затуманеним поглядом подивилась на хлопця Юлька.

— А що, секс є приводом для знайомства? — засміявся Тимоха. — Тимофій мене звати, — цмокнув дівчину у шию.

Вже кілька хвилин вони лежали на дивані мовчки. Та й для чого тут слова, коли очі можуть сказати все, а кожен подих відгукується переривистим диханням іншого?

— Тимофій… Тимошко, — облизала губи, ніби після солодкої цукерки, Юля.

— Тимофій, Тимоха, — заперечив хлопець. Тимошком його у дитинстві називала мама. Та й зараз іноді намагається, хоча він вже далеко не маленький!

— Ні! Тимошко! — сердито закопилила губу Юлька. — Мій Тимошко! — обійняла двома руками, притиснула до ніжного тіла.

— Вставай! Вдягайся! — несподівано вислизнула з обіймів, почала гарячково натягувати на себе одяг.

— Хтось має прийти? — теж зістрибнув зі свого місця Тимофій, хапаючи з підлоги джинси.

— Ні! Просто я не хочу, щоб ти про мене погано думав, — відвернулась дівчина, пірнаючи у футболку.

— Не зрозумів, — подивувався дівочій логіці Тимофій.

— Подумаєш, що я така… — не договорила Юлька. — З незнайомим у ліжко стрибаю!

— Так ми вже познайомились, — Тимоха схопив дівчину в обійми. — Може?.. — кивнув він на диван.

— Відчепись! — вдавано сердячись, відштовхнула його Юлька. — Тимко! Тимошко! — сама несподівано схопила за руки, притягнула до себе. — Певно, я закохалась, — сказала зосереджено, ніби дивлячись кудись всередину себе.

Тимко хотів сказати те саме, але задихнувся від ніжності і тільки щось незрозуміле промуркав у відповідь. Тим часом Юлька знову викрутилась з обіймів, натягнула джинси, легким рухом поправила волосся і мовчки рушила у передпокій. Тимофієві не залишалось нічого іншого, як піти за нею.

— Ну все, — сказала дівчина на вулиці. — Бай-бай, — помахала вона рукою та вирушила в сторону арки, до виходу з двору.

— Ей! І все? — вражено застиг на місці Тимофій. Дівчина обернулась, послала йому повітряний поцілунок. — Номер телефону свій хоч можеш сказати? — гукнув.

— Запам’ятовуй! — почала називати цифри Юлька. Тимоха зашепотів, намагаючись їх міцно увігнати у пам’ять.

— Та почекай же ти! — згадавши, вихопив з кишені візитівку квіткової крамниці, нашвидкуруч надряпав на ній свій номер, підбіг до рудоволоски і вклав їй картонного прямокутника у долоню.

Дівчина ще раз помахала рукою із затиснутою в ній візитівкою і швидко подріботіла з двору. Тимоха дістав цигарку, запалив, випустив кілька кілець диму, знайшов у рюкзаку ручку, на останній сторінці зошита з фізики, біля віршованих рядків, на всякий випадок записав номер мобільного, хоча той і так закарбувався у пам’яті. За десять хвилин він спускався у метро, переповнений щастям і трохи збентежений.

4

За вікном помаленьку заступав на свої позиції вечір. Притихли пташки, неквапом сідало на відпочинок сонце, навіть по-весняному яскраве листя на деревах, здавалося, шелестіло тихіше.

Тимофій чистив на кухні картоплю. З приймача лунала музика, руки самі собою діставали з плетеного кошика по картоплині, ретельно очищували її від лушпиння та кидали в мийку. Голова ж у цей час була зайнята зовсім іншим. З думок не йшла Юлька. Ось вона у метро, дивиться насмішкувато. Ось вже у дворі, сердита і цілеспрямована, а тепер, беззахисна та відкрита погляду, приймає його пестощі… Тимоха струснув головою, відганяючи ману від себе, випадково черконув ножем по пальцю, засичав, підсунув руку на секунду під струмінь холодної води, задумливо подивився на рожеві краплі, що потрапляли на вже очищені картоплини.

Юлька його чимось зачепила. І це не була прив’язаність після сексу, яка виникала як вдячність за гарно проведений час. Дорослі стосунки з дівчатами у Тимохи вже були, у цьому він (як здавалося) розбирався непогано. Крім Королькової, доля встигла звести Тимоху зі старшою від нього на кілька років Діаною у нічному клубі, куди він завалився одного разу з приятелями.

Отримавши «гонорар» за роботу від «ультрас», Тимоха з кількома пацанами, серед яких був і Вовчик Петриляк, вирішили витратити частину коштів на розваги. Довго не вибирали. У них на районі був нічний клуб під назвою «Тайфун», де, починаючи з одинадцятої вечора, тусувалася молодь.

Спочатку тут з’являлись малолітки, які по троє скидались на один коктейль та енергійно відривались під музику, трохи пізніше вони розбрідались по ліжечках, а їхні місця займали вже старші і самостійніші, які могли дозволити собі випити чогось міцнішого та прикупити іноді «для настрою» рожеву пігулку, від якої світ ставав яскравим, а енергії вистачало до самого ранку.

Ефектну брюнетку у ботфортах і короткій спідничці Тимофій помітив майже одразу. Вона сиділа біля бару, пускала бісики молодому бармену із заплетеною у кіски бородою, і чомусь весело усміхалась.

— Привіт, — підсів до неї Тимоха, вже підігрітий порцією віскі.

— Хай, — помахала рукою дівчина і всміхнулась, демонструючи бездоганні зуби.

— Замовити тобі чогось? — нахилився до неї Тимоха. Голосна музика не дозволяла розмовляти вільно, тож доводилось доносити інформацію у безпосередній близькості. Хлопець вдихнув насичений аромат парфумів, змішаний із легким настоєм жіночих запахів. Пахло гостро і манливо.

— А скільки тобі років, хлопчику? — прокричала йому у вухо незнайомка.

— Достатньо! — коротко відповів Тимофій, подаючи знак бармену.

За хвилину перед ним і дівчиною стояли високі келихи з напоями, а за двадцять вони танцювали повільний танець, притискаючись одне до одного так, що між ними навряд чи вдалося б просунути навіть купюру. Діана гаряче дихала йому у шию, іноді щось нетверезо шепотіла і сама сміялась зі своїх жартів. Після ще кількох коктейлів дівчина потягнула його до виходу, і вже за якийсь час таксі підвозило їх до п’ятиповерхової будівлі, судячи з усього, гуртожитку. Намагаючись не створювати шуму, але при цьому весь час пирхаючи сміхом, дівчина затягнула Тимоху досередини через вікно на першому поверсі, а за кілька хвилин вони опинились у напівтемній кімнаті з чотирма ліжками.

На ранок Тимофій начеркав свій номер телефону на якомусь рекламному проспекті, поклав його на видному місці, цмокнув у ніс Діану, яка спала, розметавши волосся по подушці, вийшов через прохідну, де на посту дрімала огрядна тітка і, зорієнтувавшись по навігатору, де він перебуває, вирушив додому. Благо, мама була на нічному чергуванні, і його відсутності не помітила.

На здивування Тимофія, Діана подзвонила йому через три дні. Вони ще кілька разів зустрілись, але від тих зустрічей гроші у нього танули, як сніг на сонці, тож здибанки зійшли на нуль самі собою, залишивши приємні спогади. Згадати про Діану випало ще раз, за кілька місяців, коли вона зовсім несподівано з’явилась у їхній школі як практикантка. Судячи з її першої реакції, Тимофія дівчина таки впізнала, але всім своїм виглядом намагалася демонструвати суворість і неприступність майбутнього вчителя, тож Тимоха дискредитувати її в очах інших не