Читати книгу - "Серце гріє"

Майя вперше на собі відчула, як це, коли світ раптово втрачає яскраві барви. Хвилину тому вона була на вершині й насолоджувалася тріумфом. А тепер не просто звалилася з небес на землю, а й пірнула на таку глибину, що вже не виборсається.

— Погляньте-но, які ми круті, — Нел висолопив язика вслід та-вею, котрий швидко віддалявся, але Майя навіть не помітила гримаски нового напарника. Насилу стримуючи сльози образи, побрела коридором до зеленого корпусу.

— Нам туди, — вказала Тара, акуратно розвертаючи Грея до переходу. Хлопець збирався швиденько зникнути, користуючись відсутністю уваги до своєї персони.

— Туди? В мене щось негаразд із відчуттям часу, відстані та орієнтацією в просторі, — посміхнувся Грей і зробив крок убік.

— Із чим же в тебе гаразд? — Тара не збиралася здавати позицій, тому ніжно схопила товариша за рукав.

— Я симпатичний.

Замість відповіді дівчина підштовхнула Грея в напрямку коридору, не залишаючи хлопцеві можливості для маневру.

Аудиторія номер дванадцять розташовувалася на першому поверсі зеленого корпусу. Величезні, навстіж відчинені вікна виходили просто в сад, у кімнаті пахло бузком — всіяні квітучими китицями кущі росли попід стінами.

Майя за звичкою сіла ближче до вікна й неуважно втупилася в розсип крихітних лілових квіточок. Зараз її хвилювало єдине — майстер Дарт ненавидить її тому, що вона така потвора, чи тому, що вона така дурепа?

Нел, радіючи з відсутності Дарта, ляпнувся на лаву поруч із Майєю.

— Класна погода, еге ж? — із ентузіазмом вигукнув він, намагаючись зав’язати розмову. Дівчина не озвалась.

— Класна погода, кажу… — повторив хлопець, уже тихіше. Замість відповіді Майя прикрила руками обличчя, силкуючись не заплакати. Нел остаточно розгубився й замовк.

Тара зайняла місце в самім кінці аудиторії, на задній парті. Грей, схоже, впокорився з тим, що втекти не вдасться, присів на підвіконня, дістав з кишені дві дерев’яні кульки та заходився качати їх у долоні.

За вікном щебетало птаство, вітер ледь помітно перебирав листя на деревах. Дзвін на вежі пробив другу пополудні — саму середину часу кози, коли трава в полях стає м’якою і соковитою, сонячне світло заколисує теплом, а квіти кульбаби ховають золоті голівки в тугі бутони.

Чекати довелося недовго — Грей навіть не встиг заснути, як до аудиторії ввійшов майстер Дарт. Він пройшов до столу викладача, сів і увіткнувся в теки, ретельно вивчаючи їхній вміст. У класі зависло мовчання, яке порушував тільки шелест сторінок.

— А що він читає? — голосним шепотом поцікавився Нел, звертаючись до Майї, що вже отямилася й тепер натхненно розглядала кумира.

— Наші особові справи, — пояснила вона, не відриваючи погляду від зосередженого дартового обличчя.

— А навіщо йому наші справи?

— Так треба, — перервала його Майя. Дівчині не подобалося, що запитання Нела виривають її з полону мрій.

Нел засмучено вмовк — погляди, які леді Майя кидала на молодого майстра, дратували хлопця. От якби вона так дивилася на нього, Нела…

Майя кутиком ока помітила, як двері аудиторії прочинилися. Дівчина й не звернула б на це уваги, але протяг скуйовдив розкішне волосся кумира, пройшов тонкими прозорими пальцями по чорних локонах.

Від дверей повіяло холодом. Постать, із голови до п’ят закрита темним запиналом із вигаптуваними магічними символами, виникла на порозі ніби нізвідки. Сонячне світло від вікна, що м’яко обступало всі речі в класі, спіткнулося об того, хто ввійшов, і зникло біля нього. Майї здалося, що постать, неначе вампір, висмоктує сонячні промені з класу, від чого в кімнаті темнішає.

— Я — майстер Шеїчі. Ваш сото.

Голос майстра зовсім не схожий був на людський. У ньому не звучало жодних емоцій — говорив він якось надто рівно, неприродно. Майя читала в книжках, що саме так промовляють підняті з могил. Від цієї думки мороз пробіг поза шкірою — дівчинка зіщулилась.

Не здивований загальною реакцією, Шеїчі присів на крісло, що стояло біля входу.

— Можливо, кожен із вас назветься та розповість про себе?

— Наче ви чогось про нас не знаєте, — кисло посміхнувся Нел.

— Почнемо з тебе, Неле, — незворушно провадив сото.

Нел підвівся з лави:

— Мене звуть Нелом Тідочі. На моєму правом плечі «печатка демона», — мовив він виклично.

Майя зітхнула — ну все, почалося. Нел чудово знав, що «печатка» не прихилятиме людей до нього, але замість того щоб прикривати її червоною нашивкою нітто, він демонстрував ту свою печатку всім і кожному. Тепер і жовту нашивку Нел приколов не на праве плече, як належить, а на ліве. І чого він хоче цим домогтися?

— І це все, що ти можеш про себе сказати? Хіба печатка тільки й складає твою сутність? — запитав Шеїчі.

Нел замислено наморщив чоло.

— Підійди до мене, — провадив майстер, виймаючи щось зі складок накидки.

Найменше Нелу зараз хотілося йти до цього дивного чоловіка, але виказати острах на очах у леді Майї він не міг. Намагаючись не сповільнювати кроку, наблизився до сото.

— Далеко на півночі є магічна гакко, у якій чарівники вивчають світ померлих. Декому із них вдається не тільки зв’язатися з цим світом, але й підкорити собі одного з духів. Таких людей називають шаманами. Вони використовують ось це, — Шеїчі простяг Нелу крихітний кістяний кулон, — щоб контролювати своїх підопічних. Можливо, хлопчику з демоном, це допоможе й тобі.

Нел прийняв подарунок, вклонився, як годиться, і впав на місце поряд Майї.

— У нього під каптуром суцільна темрява, — шепнув він їй просто у вухо. Дівчині здалося, що в словах напарника пролунали нотки якогось захвату.

— Тара Чейн, — пролунало з задньої парти. — Я не володію магією, обходжуся кулаками й зброєю. І я не родичка грандмайстра Гая.

Остання фраза, швидше за все, була сказана не стільки для Шеїчі, скільки для інших.

— В останньому не сумнівався. Твій «не родич» дато Гай дуже давно замовив для тебе подарунок. Увесь цей час він припадав порохами на складі, очікуючи сьогоднішнього дня.

Тара підійшла до сото. Зі складок мантії на світ з’явилися два тонкі вигнуті мечі. Один довгий, близько метра, другий значно коротший. Блискучі леза спалахнули на сонці, засліпили очі.

— Це східні мечі — дайто катана й сьото катана. Їх виготовляють далеко за океаном. Як і в тобі, в них немає магії, але якщо вони потраплять у вмілі руки — магія їм і не потрібна.

Майя стурбована дивилася на Дарта, вся увага якого зараз було зосереджена на Шеїчі й Тарі. Дівчинку мучили ревнощі. «Якби я пішла першою, або хоча б другою, майстер Дарт зараз дивився б