Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

ним, придушувало його підозри. Крім того, він не мав із собою Вогняного Насіння. Він віддав його Амандіні перед від'їздом, і вони обоє були золотими рангами. Без вогняного насіння вони могли б протриматися на морозі лише кілька годин.

.

Вони повинні були якнайшвидше повернутися до Білого Каменю.

.

Але в цей час Брандо раптом почув попередження Вітрового ельфа Ортлісса: Обережно, ззаду щось доноситься.

Потім Брандо почув різкий свист за головою.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

418

Розділ 418

.

Брандо швидко сформував у своїй свідомості інтуїтивну концепцію. Якщо це було схоже на звуковий удар батога, то Брандо не міг уявити, наскільки великий батіг.

.

Якщо бути точним.

.

Це був батіг, який пронісся по всьому лісі.

.

Страшний звуковий удар в одну мить пронісся по всьому лісі. Брандо відчув заціпеніння в потилиці. Він підсвідомо потягнув Скарлет вперед, і вони покотилися в сусідню дупу дерева.

Потім пролунав дзижчання, який, здавалося, пронісся по його мозку, змусивши барабанні перетинки резонувати. Через кілька секунд він навіть відчув, що в його голові з'явилося дзижчання, яке тривало довгий час. Лише через тривалий час у нього поступово відновився слух.

.

Це було дуже страшно.

В останню мить перед тим, як впасти в дурницю дерева, він побачив бурхливу атаку. Це була повітряна стіна у формі батога, заввишки приблизно зі стовбур дерева. Це був величезний білий простір, і він вмить охопив половину долини.

У той момент, коли він впав у дупу дерева, стіна повітря просто пронеслася над його головою.

Брандо не міг не похитати головою в темряві дупи дерева. Від попереднього удару, здавалося, зуби порізали губи, а рот наповнився присмаком крові. Але він одразу завмер, бо відчув м'який відгук на губах.

Якби не слабкий запах дівчини в темряві, він майже забув би, що все ще перебуває під Скарлет.

.

Обличчя Брандо почервоніло.

.

Його зір поступово адаптувався до темряви в дуплі дерева, де навіть зірки були слабкими. Поступово він побачив, що його руки лежать на мокрій землі в дуплі дерева. І за збігом обставин Скарлет опинилася під ним, обличчям до нього з трохи відкритим ротом, як перелякане маленьке звірятко.

.

Палаючі бурштинові очі дівчини особливо світилися в темряві.

Але палала не злість, а сором'язливість.

.

Вона ледь не забула дихати.

На обох губах була кров, а в роті один одного відчувався солонуватий присмак крові.

Обличчя Брандо було задерев'яніле, і він не сказав ні слова. Він сів і міцно простягнув руку, щоб підтягнути Скарлет. Хоча він стримував себе від думок про те, що сталося раніше, він не знав, чому цей спогад був таким свіжим і яскравим.

.

Його губи відгукнулися м'яким пахощами молодої дівчини, з відтінком дикості свіжої крові, немов вона могла розтопити його думки.

,

Очевидно, що це сталося в одну мить, але це відтворювалося в його пам'яті знову і знову. Він наче жив у цій миті вічно.

.

Жоден з них не говорив.

Брандо не міг не захотіти закрити обличчя. Це був перший поцілунок Чарівника-невдахи в його попередньому житті, та ще й у цьому житті. Як він міг втратити її так незрозуміло і принизливо?

Він не міг не втішити себе тим, що, можливо, поцілунок у лоб маленького Романа був його першим поцілунком, але навіть він не міг придумати такого виправдання.

.

Це також був перший раз для Ке Цяня.

Рудоволоса дівчина відчувала, що ось-ось розтане в речовину, схожу на воду, яка просочилася в холодний ґрунт під її тілом. Вона тупо дивилася Сіель око розплющеними очима, поки Брандо не підтягнув її.

Отже, вибачте.

.

— в один голос сказали вони.

.

Скарлет випустила ах і опустила голову.

Брандо відчув, що його обличчя палає. Наче небезпека за лісом зникла, або він зовсім забув про неї. Хоча за два життя у нього були десятки років досвіду.

.

Він зовсім не був готовий до цього.

.

Тоді Ортліс голосно засміявся. Її сміх був, як срібний дзвіночок у темряві, що розбудив Брандо. Маленька, ти така мила.

Гм. Брандо кашлянув: Що це було тільки зараз? Ви ясно бачили це, міс Ортлісс?

.

Здавалося, що Ортліс відкрила новий континент, але вона не поспішала йти далі. Натомість вона відповіла, що це схоже на хвіст чогось. Не думаю, що я помилявся.

?

Хвіст?

Це слово було схоже на відро холодної води, яке обливало Брандо з ніг до голови. У якої істоти міг бути такий великий хвіст? Він раптом злякався і раптом згадав, що попередня атака справді була схожа на атаку з розмахом хвоста дракона.

Але якщо це дійсно була атака хвостом

О, Марто.

?

Наскільки великим був той дракон?

.

Стривайте, у нього не було фізичного тіла? Брандо раптом глибоко вдихнув і запитав:

Здавалося, що це істота повітряної стихії, відповів Ортліс Але я ледве міг розгледіти, що це якась хмара чи туман.

.

Це було чудовисько. Брандо поправив її. Він обернувся і гукнув Скарлет.

!

Скарлет теж відреагувала в цей час, хоча її обличчя все ще було червоним, я знаю, Господи, зачекай! Дівчина раптом злякалася: Мій пістолет все ще надворі!

.

Вона підвела очі і побачила, що Брандо вже виліз на дурницю дерева.

Брандо вважав, що Мефісто і Вероніка все ще повинні бути на відкритому просторі. Але їх двох не слід було вбивати в одну мить. Хоча це не було неможливо, все ж було трохи немислимо, що двоє найвпливовіших людей в історії загинуть на його очах.

.

Навіть якщо він був тут, щоб змінити історію.

.

Але це було занадто незрозуміло.

.

Брандо виліз з дупи дерева і побачив, що Спис Блискавки Скарлет ще недалеко. Але коли він побачив сцену надворі, його обличчя відразу змінилося, і він відсахнувся назад у дупу дерева.

.

Скарлет побачила дивний вираз обличчя свого пана, а чоло його було вкрите холодним потом.

Що не так? — спитала вона.

.

Брандо швидко приклав палець до губ і жестом попросив її не видавати ні звуку.

Що це таке? Він не міг не запитати Ортлісса подумки.

,

Навіть якщо ви запитаєте, я не знаю, маленький. Ортліс також глибоко вдихнув. Хоча в Темному лісі було багато дивних монстрів, зовнішня річ була надто обурливою Схоже,

.

Вона на мить замислилася і знайшла достовірне слово Десять п'ятнадцять зміїних