Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

«Сиди вже, Діана Володимирівна, слухай, що про тебе люди кажуть».

 — Я забув, братан, забув, як себе вести з нормальною жінкою, — Макс явно жартував, Дінка наче бачила, як він розводить руками.

«А вони у тебе взагалі були, Максим?»

 — А вони у тебе взагалі були, Макс, нормальні?

Дінка здригнулася. Алан сміявся, але те, що він буквально озвучив думки Дінки, лякало. На її щастя, на ганок вийшов Джаміль і покликав їх до хати. Дінка почекала хвилину, вислизнула з хвіртки і пішла до моря.

На березі було тихо і світло, хоч навкруги вже стемніло. На небі жовтів місяць, перші зірки запалювалися, дірявлячи небо яскравими крапками. Дінка роззулась, підібрала сукню і ступила в воду. На подив, тут вода була тепліше, ніж на тому пляжі, де вчора остуджував гарячі голови Домін. Не те, щоб тепла, звичайно, але стояти можна.

Їй, до речі, самій не завадило б остудитись. А краще відразу втопитись після всього, що вона щойно почула. Але топитися Дінка не стала, а почовгала до каменя, на який її садив Максим перед відплиттям. Що він там їй пообіцяв, золоту рибку?

Камінь, такий нагрітий вдень, вже давно охолонув, вона підтягла коліна, обхопила їх руками і втупилася в далечінь на тонку, ледь помітну нитку горизонту, яка відділяла темну воду від такого ж темного неба.