Читати книгу - "Людина, що знайшла своє обличчя, Олександр Романович Бєляєв"

слабість, задишка. Але працювати треба! Містер Пітч задумав ставити новий великий фільм під назвою «Торжество любові» з Лоренцо Марром і Геддою Люкс у головних ролях. Містер Пітч діяльно готувався до цієї постановки. В його кабінеті з самого ранку радяться головні персонажі, режисери, оператори, архітектори.

Міс Люкс тільки що приїхала. Вона ввійшла в кабінет, підійшла до столу містера Пітча і, простягаючи йому руку через стіл, сказала:

— Здрастуйте, містер. Ви все повнішаєте.

— Страшенно повнішаю, — відповів містер Пітч.

Кожного дня він збільшував у вазі кілька фунтів і тепер був, наче ожирілий кабан.

— А ви, здається, перевершили моду? — запитав Пітч, дивлячись на спідницю міс Люкс. Спідниця справді була надто коротка.

Гедда зніяковіло подивилася на свою спідницю.

— Я не вкорочувала її, — відповіла вона. — Я сама не розумію, що трапилося з моїми платтями. Вони немовби самі вкорочуються.

— Або ви ростете, — жартома сказав Пітч. — А ви, Лоренцо, худнете не щодня, а щогодини!

Лоренцо тяжко зітхнув і розвів руками. Він виглядав дуже погано, схуд так, що костюм висів на ньому мішком. Красунь Марр навіть немовби став менший на зріст, штани його стали довшими і лягли буфами на черевики.

— Я вже звертався до лікаря. Прописав посилене харчування.

— У вас щоки запали. Якщо так піде й далі, ви не зможете зніматись. Ніякий грим не допоможе. Вам доведеться взяти відпустку і полікуватися.

Поговоривши ще про справи і ролі, вони вирушили в ательє. Оператор Джонсон порався біля апарата. Він попросив Люкс стати біля відміченої на підлозі риси, подививсь у візир і сказав:

— Ви ріжетесь.

Люкс глянула на апарат і на підлогу навколо себе. Цього не могло бути. Вона стояла майже в центрі фокуса.

— Вашої зачіски не видно. Ви виросли, міс Люкс. В ательє почувся сміх.

— Я не жартую, — додав Джонсон. — У п’ятницю я знімав вас на цьому самому місці. Ось риса, апарат стоїть нерухомо. Тоді ви входили в кадр, а тепер ріжетесь угорі майже до половини лоба.

Люкс зблідла. Вона злякано дивилася на свою коротку спідницю. Невже вона, Гедда, почала рости? Але ж це немислимо! Вона не дівчинка. Однак не тільки спідниця, але й рукава, які стали коротші, говорили про те, що вона, мов підліток, виростає з свого плаття.

Досвідчене око Джонсона зробило ще одне відкриття. Джонсон заявив, що Лоренцо не тільки схуд, але став нижчий сантиметрів на три. Це вже було зовсім неймовірно, а проте Джонсон довів, що це так.

Усі здивовано переглянулись. Артисти на другорядних ролях, які були на вечері у Престо, насмілились заявити, що з ними теж відбувається щось незрозуміле. Одні з них повнішали так же швидко, як і містер Пітч, інші марніли, одні починали рости, інші — зменшуватись. Усіх «потерпілих» охопив панічний жах. Люкс знепритомніла. Лоренцо хникав.

Негайно викликали лікаря, і всі стали за рангом: попереду Пітч, — він навіть Гедді не уступив своєї черги, — за ним Гедда, приведена до пам’яті, Лоренцо, потім інші артисти по черзі. Амбулаторний прийом відбувався в кабінеті Пітча.

Лікар уважно оглянув своїх пацієнтів, але не виявив ніяких органічних захворювань. Він непевно хитав головою і розводив руками. Всі органи здорові. Немовби все гаразд. Тільки у містера Пітча лікар визнав ожиріння серця, що неминуче при такій повноті.

— Треба лікуватися від ожиріння. Дієта, гімнастика, прогулянки…

— Пробував — не допомагає, — безнадійно відповів Пітч. — Чи не отруїв мене бува під час вечері Престо? — Лікар заперечливо махнув рукою. — Нема нічого дивного, — говорив далі Пітч. — Зверніть увагу: повнішають, худнуть, виростають і стають менші на зріст усі, хто був на вечері у Престо.

— Але медицина не знає таких отрут, — відповів лікар.

Містера Пітча не задовольнили поради лікаря, і через кілька днів він скликав консиліум. Але й консиліум не втішив Пітча. йому порадили поїхати на води або лягти в спеціальну лікарню, де лікують від ожиріння.

Містер Пітч цікавився, як почувають себе Гедда Люкс та Лоренцо, і подзвонив їм. Гедда Люкс, говорячи крізь сльози, відповіла, що вона все ще росте, що не встигає переробляти плаття.

— Чим же це закінчиться? Про зйомки нічого й думати, — говорила вона схлипуючи. — Якщо так піде далі, то незабаром мене можна буде показувати на ярмарках.

— Ви теж не можете собі уявити, як я змінився, — хрипів Пітч. — Я вже не можу сісти в крісло і сиджу на трьох стільцях. Моє тіло нагадує холодець, Я засинаю під час розмови, мене душить жир.

Голосу Лоренцо містер Пітч по телефону не впізнав. Лоренцо говорив таким пронизливо-тонким голоском, що Пітч двічі перепитав, хто з ним розмовляє. У Лоренцо було своє горе: перенісся впало, кінчик носа став широкий і піднявся, вуха настовбурчились, рот зробився широкий.

— Я схожий на жабу, — пищав Лоренцо. — Це Престо заворожив мене.

— І я про те саме кажу. Але як він міг це зробити?

— Можливо, йому допомагав доктор Цорн, у якого Престо лікувався?

— Цорн! — вигукнув Пітч. — Я не знаю, чи допомагав він Престо заворожити нас, але Цорн може допомогти нам! І ніхто, крім Цорна! Як це я не подумав про нього раніше! Зараз же подзвоню йому по телефону, їдьмо до нього!

МИШОЛОВКА

Дивний кортеж наближався до лікарні доктора Цорна. Ціла валка автомобілів везла до володінь