Читати книгу - "Людина, що знайшла своє обличчя, Олександр Романович Бєляєв"

Люкс боялася сцен і, бачачи Престо покірним, охоче прийняла його запрошення.

— Але цього мало, — вів далі Престо. — Я прошу вас забезпечити успіх моїй прощальній вечері. Ось список тих, кого я хотів би запросити. У ньому ви знайдете прізвища містера Пітча і щасливця Лоренцо Марра, Драйтон, Гренлі і Пайн, декоратора Булінга, освітлювача Моріса і декого з другорядних кіноартистів. Мені хотілось би, щоб ви взялися за цю справу. Коли ви одержите принципіальну згоду цих людей, я розішлю їм запрошення. Отже, в понеділок, о восьмій годині вечора, в круглому залі готелю «Імперіаль».

Вечір удався на славу. Прибули всі запрошені. Престо міг переконати навіть найбільш недовірливих людей, що він, хоч і в новій оболонці, а все той же давній Престо, не тільки чудовий актор, але й прекрасний режисер. А втім, нову акторську гру Престо гості оцінили тільки згодом. Зате режисерські здібності були повністю оцінені під час самої вечері, обставленої надзвичайно декоративно. Зал освітлювався ніжним рожевим світлом, а через відчинені на веранду широкі двері падало місячне світло, створюючи красивий світловий контраст. Все було заздалегідь розраховано. Невидимий оркестр грав прекрасні мелодії. На вечір було запрошено і кілька представників преси, для яких знайшлося немало матеріалу і роботи.

На почесному місці сиділи Гедда Люкс, її жених — ліворуч і містер Пітч — праворуч. Містерові Пітчу подобалась витівка Престо. Попиваючи тонке вино, містер Пітч, трошки нахиливши голову до Гедди Люкс, з усмішкою говорив:

— Хто б він не був, цей новий Престо, він непогано починає своє нове життя. Чого доброго, з нього будуть люди. І притому… — Пітч надпив з бокала, — його казкове перевтілення і фантастичний судовий процес стали для нього чудовою рекламою. Такої реклами не зробиш і за півмільйона доларів. Так, він усе-таки зробить себе. І якщо у нього справді талант колишнього Престо, то з ним, мабуть, варто повозитися.

Люкс слухала, зацікавлено поглядаючи на Престо, а її жених прислухався до слів Пітча з прихованою тривогою. Престо міг стати небезпечним конкурентом на екрані і в житті. Лоренцо здавалося, що Люкс дивиться на Тоніо не тільки з цікавістю, але й з ніжністю.

Престо підняв бокал вина, жовтого і прозорого, мов янтар, і сказав маленький спіч:

— Леді і сери! Чи знаєте ви, що в Китаї існує такий вислів: «людина, що втратила обличчя»? Так кажуть про якусь людину, що зробила непристойний вчинок. «Людина, що втратила обличчя» там підлягає громадянській смерті. Правда, в Китаї… а Китай — азіатська країна… У нас, в найкультурнішій країні світу, зовсім інше. У нас наше обличчя міцно спаяне з нашим гаманцем. І поки гаманець, повний, нам не загрожує втрата обличчя, в китайському розумінні слова, яким би шахрайством ми не займались. Але горе тим, хто осмілюється, як я, змінити своє фізичне обличчя. Тоді їх позбавляють усього: грошей, імені, дружби, роботи, любові. Та чи й може бути інакше в країні, де панує долар? Хай не подумають мої шановні гості, що я критикую прекрасні закони нашої чудової країни. О, ні! Я повністю визнаю розумність цих законів і звичаїв. Я підкоряюсь їм. Я схиляюсь перед ними. Я зробив помилку, фатальну помилку, змінивши своє обличчя, і тепер я публічно каюсь. Навряд чи зможу я, навіть з допомогою доктора Цорна, повернути свій колишній вигляд. Але даю урочисту обіцянку — не міняти більше свого обличчя і прошу товариство вибачити мені мою помилку, зроблену через недосвідченість, і прийняти мене в своє лоно, як біблійний отець прийняв блудного сина. І побачите, я буду гідним сином!

Промова ця, трохи дивна в середині, під кінець сподобалась усім. Престо аплодували. Кореспонденти швидко писали.

Антоніо випив бокал вина, вклонився і вийшов на веранду.

— Ні, прямо молодець! — говорив захоплений Пітч. — Такої здібності до саморекламування я не знав навіть у колишнього Престо. Далебі з нього варто зробити людину з іменем. Та де ж він? Я хочу з ним цокнутись.

— Я теж! — несподівано підхопила Гедда Люкс і підвелася разом з Пітчем.

Вони пройшли на веранду. Там Престо не було.

— Престо! Тоніо Престо! Де ж ви? — кричав містер Пітч, розпліскуючи вино в бокалі. — Тоніо! Хлопчику!

— Тоніо! — мелодійно гукала і Люкс.

Але Тоніо не було. Тоніо мов крізь землю провалився. Обійшли весь сад готелю, відданий на цей вечір у повне і виключне розпорядження бенкетуючих, — Тоніо не було. Повернулися в зал. Нарешті гості, втративши терпіння, почали один за одним непомітно розходитись, обговорюючи дивну поведінку господаря.

— Може, це теж для реклами? — сказав Пітч, повертаючись додому в своєму автомобілі разом з Люкс. — Але він перестарався, цей пустун Тоніо. Все треба робити в міру. — І, не соромлячись присутності Люкс, Пітч солодко позіхнув.

Дні минають за днями, а про Тоніо Престо нічого не чути — він як у воду впав. Містер Пітч деякий час чекав появи блудного сина, але потім махнув рукою: час і робота не ждуть. Лоренцо Марр боявся повернення Престо не тільки як артиста-конкурента, але й як суперника — претендента на руку і серце Гедди Люкс. Після славнозвісної прощальної вечері Люкс несподівано заявила своєму нареченому, блискучому Лоренцо Марру, що він не повинен квапити її з заміжжям. Невже новий Престо очарував її, і вона чекає його повернення? 3 нею діється щось недобре. Навіть містер Пітч помітив, що Люкс змінилася, стала якась млява, задумлива, неуважна, часом дратівлива. А втім, і сам Пітч останнім часом почуває себе погано: якась