Читати книгу - "Пацієнт, Трюде Тейге"

Утікати? Вона певна, що я не втікала. Навіщо? Вона не знає, що він мене врятував. І я стала його в’язнем.

— Він давав тобі наркотики?

Наркотики? Пігулки мене рятували.

— Всі ці роки, чотирнадцять років ти прожила в Нільса.

Аж так багато? Я й не знала, усе зникало вві сні й темряві. А куди мені було йти? Наражатися на небезпеку поза стінами?

— Що ти відчувала до Нільса? Це мені теж цікаво, — сказала Кайса.

Я його кохала. Спочатку. Дуже довго. А потім… і потім — теж, іноді. А тоді все змінилося. По телевізору показали фото, зняте на сходах, того дня, коли нас покинув тато. До мене повернулися спогади. Усе, про що я перестала згадувати. І тоді все змінилося.

— Я щось тобі привезла. — промовила Кайса.

Вона вийняла з торбинки пожовклі списані аркуші, підсунула до Юлії стільця, сіла біля неї і простягнула нотатки. Ніякої реакції. Тоді вийняла флакончик.

— Бачиш? Тут написано «Юлія». Це — парфуми, їх виготовив Крез і назвав на твою честь. Гадаю, він знайшов досконалу формулу, яку шукав усе своє життя. Знаєш, чому я так думаю? Бо він про це розповів.

Парфуми «Юлія»? Розповів? Кому?

Кайса поклала флакон на коліна Юлії.

— Він написав повість про своє життя, про те, чого зазнав і що пережив. Він і про тебе написав, — і Кайса почала читати. — «Пишучи, я безнастанно думав про Юлію. Вона, маленька Юлія, так багато запитувала, і це вона спонукала мене розповісти про все побачене й почуте. Але що найважливіше: вона змусила мене повірити, що моє життя не минуло намарно».

Руки Юлії, згорнені на колінах, розтулилися, пальці поволі обхопили флакон.

Кайса читала далі. Час до часу поглядала на Юлію, але вираз її обличчя ні на мить не мінявся.

Примітки

1

Біблія. До Рим, 1:27, 32. (переклад І. Огієнка).

2

Неврологічно-поведінковий розлад розвитку.