Читати книгу - "Замирення"

й рідше, її поява на вагу золота, начебто щось нове відволікло її увагу, або вона знає, що ти хочеш з нею посперечатися, коли замовкає кожний телефонний дзвінок, поглинаючись Центром. Тому ти подвоюєш зусилля, аби знайти її вплив у цих особових справах, але якщо Лоурі тебе переслідує, то Сіверенс — це така собі примара, яка занадто розумна, аби матеріалізуватися.

Ще раз передивляєшся відео з першої експедиції, знову вивчаєш тло, речі, які не потрапили у фокус, вивчаєш маяк. У примхливому часовому проміжку та химерній послідовності ти спостерігаєш своєрідні еволюцію та регрес маяка від самого початку й до останньої фотографії, знятої в експедиції.

Дійшло до того, що одного дня Ґрейс відвела тебе вбік і сказала:

— Досить. Тобі треба повернутися до керування агенцією. Ці справи можуть переглядати й інші люди.

— Які ще інші люди? Про яких це ще інших людей ти мені товкмачиш? — вихоплюється у тебе, і ти миттєво про це шкодуєш.

Але «інших людей» немає, і час вичерпується. Тобі треба пам’ятати, що, певним чином, увесь Південний Округ уже давно деградує, і якщо ти забудеш, що сама є часткою рішення, то станеш часткою проблеми.

— Може, тобі треба часу на перепочинок? — каже Ґрейс. — Може, тобі треба нової перспективи?

— Моєї посади ти не отримаєш.

— Та не хочу я твоєї чортової посади. — Вона лютує, аж кипить, і якась частка тебе хоче це бачити, хоче дізнатися, що ж являє собою Ґрейс, коли їй геть відмовлять гальма. Але якщо ти доведеш її, то вона й тебе втратить, аякже.

Пізніше ти виходиш на дах, із пляшкою бурбону, а Ґрейс уже там, в одному з шезлонгів. Будівля Південного Округу — це не що інше, як великий, масивний корабель, і ти не знаєш, де тут кермо, навіть не можеш наблизитися до штурвалу.

— Я нічого поганого не хочу, коли отак зриваюся, — кажеш ти їй. — Просто пам’ятай: я не те маю на увазі, коли зриваюся.

Зневажливий звук, а потім розведені руки, а похмурий вираз обличчя розслабляється.

— Це місце — чортовий жовтий дім. — Ґрейс рідко лається, хіба що тут, на даху.

— Робота як у жовтому домі. — Переосмислюєш останню загадкову фразу Чіні, крутиголовку, прикрий солілоквій про брак потрібних даних: «Навіть жолудь у падінні розповідає нам ще щось, про те, звідки впав. Ньютон може нам сказати, вам не треба казати. Має бути траєкторія, матері її ковінька, а потім ви б відступили, навіть якщо припустити теоретично, і якоїсь миті знайшли те дерево, з якого впав жолудь, або близько того». Ти не можеш сказати, що бодай колись розуміла більше, ніж третину, його еліптичних неясностей.

— Жовтий дім, робота Білих Цицьок, — каже Ґрейс, маючи на увазі білі намети біля межі Південного Округу на митниці та контролі.

— Наш жовтий дім, робота наших Білих Цицьок, — суворо парируєш ти, сварячись пальцем. — Але принаймні це не такий жовтий дім, як у водного екіпажу.

Після вибухової реакції Чіні ти перейшла до нового беззмістовного, неплідного звіту від «водного екіпажу», агенції, яка досліджує радіохвилі сигналів позаземного життя. Центр неодноразово заявляв, що ти з ними «в одній команді». Вони слухають сигнали від зірок — у викривленні двох мікрохвильових ділянок, не обтяжених радіохвилями від природних джерел. Ці частоти фахівці називають мокрою свердловиною, через відповідність водневому та гідроксильному діапазону хвиль. Це треба дурнем бути, аби припустити, що інші розумні види автоматично тяжіють до цієї «мокрої свердловини», як її ці спеціалісти називають.

— Доки вони те винишпорювали з чорного ходу…

— Воно проломило двері чорного ходу та пройшло крізь них.

— Отак ти втупишся вгору, а тим часом хтось підкрадеться та й поцупить твого гаманця, — каже Ґрейс, хихочучи.

— Мокра свердловина побудована ні для чого; то, радше, вхід для слуг, красно дякую, — щиро мовиш ти, передаючи їй бурбон. — Ти ж не лише бризкаєшся та з’їжджаєш з водяної гірки.[17]

Ти вже сама справді не розумієш, що верзеш, але Ґрейс вибухає реготом, а потім знову все добре з Ґрейс, на певний час, і ти можеш повернутися до Генрі та Сьюзен, цих манекенів, наділених даром мовлення, смертельно набридливих чи просто смертельних близнюків.

Але якоїсь миті цього ж тижня Ґрейс надибує тебе, коли ти шбурляєш теки справ далеко в стіну, і в тебе немає виправдання для цього, окрім знизування плечима. Презлецький день видався для лікарів. Презлецький день для експедиції. Презлецький день для досліджень. Просто презлецький день у низці таких самих презлецьких днів.

Тож ти щось із цим усім робиш.

Ти вилітаєш до штаб-квартири Лоурі приблизно за місяць до дванадцятої експедиції. Навіть незважаючи на те, що це твоя ідея, ти не в захваті від того, що маєш їхати, сподіваючись бодай раз заманити Лоурі до Південного Округу. Усе, що тебе оточує: твій офіс, коридорна розмова, перспектива з даху будівлі — набуває якогось особливого висвітлення, чіткості від розуміння, що ти невдовзі підеш із життя.

Лоурі на завершальних стадіях демонстрування своєї підготовки до експедиції, уже експортував Центрові свої найменш інвазивні технології. Він полюбляє виступати у ролі інструктора, який нібито допомагає членам експедиції, за словами Сіверенс. Біологиня, як тебе вона запевняє, зазнала «мінімального втручання». Єдине, що ти хотіла б розширити й підсилити в біологині, — це її відчуття власної відчуженості від інших людей. Усе, що ти хочеш, це щоб вона так пристосувалася, як тільки можна, до Нуль-зони. Ти навіть не певна, чи дійсно їй потрібен твій поштовх у цьому напрямі, бо такого зі звітів не випливає. Ніхто за всю історію програми не відмовлявся так охоче від називання її на ймення.

Легке гіпнотичне навіювання, обробка, більше призначені для виживання в Нуль-зоні, аніж будь-яке сумнівне «цінне відкриття» Лоурі, — його заява про те, що він знайшов, як обійти необхідність у певний спосіб, щоб суб’єкт сам захотів виконати запропоновану дію — «особливі трюки й підміна». Етапи, що ти побачила, описано як ідентифікація, індоктринація, підживлення та розгортання, але Ґрейс бачила й інші документи, де термінологія запозичила семіотику надприродного: «маніфестація, зараження, пригноблення та одержимість».

Більше уваги Лоурі надає лінгвістові, волонтеру з радикальними уявленнями про цінність нескутої волі. Ти питаєш себе, чого воліє Лоурі — більшого чи меншого опору. Отже, твою увагу поглинають інтерес до його брифінгів, його звіту про прогрес, його глузування, провокативна поведінка на тему, чи ти переосмислила його пропозицію віддати себе у владу гіпнозу, зазнати обробки, і ці слова натякають на те, що ти не спиниш його, якщо спробуєш.

Чесно кажучи, ти ламаного шеляга