Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

могла здійснити для стабілізації ситуації всередині країни адміністрація Української Держави, поза всіма зусиллями, які доклали її внутрішні вороги, насамперед з числа очільників націонал-соціалістичних партій, доля нашої Отчини, доля нашого народу більш як на сторіччя наперед визначилася подіями на Західному фронті Першої світової. Відома і дата початку кінця – 15 вересня 1919 р. Того дня розпочався загальний наступ збройних сил країн Антанти. Далі події розвивалися подібно до вулканічного виверження – стрімко та невідворотно.

За два тижні після початку наступу 29 вересня перемир'я з Антантою уклала Болгарія. Наприкінці жовтня італійська армія розгромила австро-угорські частини в Італії та звільнила свою країну. Тими днями почався безупинний процес державного розпаду Габсбурзької імперії – 28 жовтня чехословацький Національний комітет проголосив Чехословаччину, 29 жовтня оголошено про народження Королівства сербів, хорватів та словенців. Останнього жовтневого дня розпочалося збройне повстання в Будапешті, Угорщина оголосила про припинення «персональної унії» із Австрією. 30 жовтня з війни вийшла Оттоманська Порта. Станом на 1 листопада війська країн Згоди остаточно звільнили території Албанії, Сербії, Чорногорії, вступили на територію Болгарії та Австро-Угорщини. 1 листопада розпочався процес розпаду Двоєдиної монархії: 1 листопада у Львові було проголошено Західно-Українську Народну Республіку.

З листопада Відень підписав перемир'я, а в Килі розпочалося повстання матросів імператорського флоту, яке миттєво переросло в події, які згодом назвали Листопадовою революцією. 5 листопада союзники прорвали фронт у Франції, наступного дня розпочався остаточний та безупинний відступ кайзерівської армії, яка покинула окуповані Францію та Бельгію. 6 листопада Польща оголосила про відновлення державної незалежності. 8 листопада на ст. Ротонда в Комп'єнському лісі маршал Фош продиктував німцям умови перемир'я. 9 листопада зрікся трону імператор Вільгельм II, Німеччина як монархія припинила своє існування. 11 листопада Перша світова війна, яка продовжувалася 51 місяць і 2 тижні, офіційно закінчилася. 12 листопада австрійський імператор Карл оголосив про «відсторонення від управління державою», що означало смерть Австро-Угорщини як держави. Того самого дня оголошено про створення окремого державного утворення – Карпатська Русь – та про її відокремлення від Угорщини.[260]

Останні дні Української Держави
15 листопада

Чергове засідання українського уряду відбулося на тлі цих вселенського значення історичних подій. Питання в порядку денному мали характер екстраординарний. Цитуємо протокол без вилучень:

Примітка 2. В цей день у столиці УД розпочалося інспіроване більшовиками збройне повстання.

16 листопада

В розвиток ухвалених політичних ініціатив Рада Міністрів уповноважила міністрів Ржепецького, Афанасьева та Покровського «зустріти в Одесі на правах представників Української Держави представників держав Згоди». Характерно, що під час церемонії зустрічі делегації союзників, згідно з урядовою ухвалою, «на українських військових суднах повинен бути піднятий комбінований морський прапор – андрїівський з українським в крижі його, а на торговельних – український».

Наступні кроки української сторони – ухвалення ініціативи «представників всіх утворених в Росії держав зібратися на конгрес до Києва» та асигнування «на постачання німецьких військ на Україні продуктами харчування» більш ніж 14 млн карб. Надаючи німцям такий щедрий подарунок, уряд одночасно висловив надію на те, «що німецькі війська допоможуть йому підтримати на Україні той порядок, за якого тільки і можливо буде виконати поставлені урядом в інтересах самих військ завдання». Якщо висловитися недипломатично, але по суті, цим рішенням РМ намагалася перетворити німецьких вояків з окупантів на союзників. Інші принципові рішення того дня – «негайне оголошення призову хліборобів» та організація з них збройних підрозділів «для захисту кордонів та для охорони порядку на місцях», а також заборона війську та Державній варті входити на територію навчальних закладів без погодження з керівництвом останніх.

18 листопада

Оперативно реагуючи на радикальні зміни політичного клімату в країні, більшовицьке повстання в Києві та наступ більшовиків з-поза меж Української Держави, Рада Міністрів ухвалює:

– асигнувати 3 млн карб, «на організацію оборони країни»,

– мобілізацію «всіх офіцерів до 50 річного віку», всіх унтер-офіцерів надстрокової служби, студентів, цивільних службовців, військовослужбовців взагалі, а також добровольців. Далі, з нез'ясованих нами причин, настав дивний, особливо з огляду на попередню активність уряду, період. Запанувала глуха мовчанка. Враження таке, що Рада Міністрів припинила існування.

25 листопада

На цьому засіданні уряду розглядалося, зокрема, питання «про правила формування повітових дружин з хліборобів-власників для самооборони». 26 числа уряд ухвалив на диво м'яке рішення щодо «зміни тимчасової постанови Ради Міністрів про заходи щодо осіб, які загрожують державному спокою Української Держави та її правопорядку», змінивши санкцію щодо таких осіб до 3-х місяців (попередньо, 12 вересня, превентивний арешт встановлювався на термін в 1 місяць)! І це, підкреслимо, в часи, коли на вулицях ледь вщухла організована більшовиками бійка, а з півночі невпинно насували червоні загони, підтримувані українськими колаборантами. Заразом до Особливого журналу Ради Міністрів занесли ухвалу про «запровадження… правил надзвичайної охорони залізниць для забезпечення безперервності та правильності сполучення по них».

29 листопада

Уряд спромігся розглянути лише два питання та ухвалити