Читати книгу - "Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії"

Про Тома О’Коннела я більше нічого не чув. Сподіваюсь, він без пригод долетів до Флориди, а потім до Австралії. Зараз, певне, знову мандрує крізь усі без розбору кордони на якомусь континенті. У мене є його e-mail, треба буде йому якось написати.

Роджер Ауреліо нашкрябав мені листа на електронну пошту ще поки я був у Мексиці. Хлопчина, схоже, усім задоволений, уже перебрався в Тукслу, бідкався лиш про одне: що ми так мало з ним поговорили. Він написав ще раз, відразу після мого повернення; я й досі підтримую з ним тісний зв’язок попри те, що нас розділяє цілий океан. Ми стали справжніми друзями усього за якихось дві години…

З Мігелем я також постійно листуюся; ми ділимося власними досягненнями й проблемами, обговорюємо останні матчі NFL[140], а головне — продовжуємо нескінченні шахові баталії, щоправда, в online-режимі через Інтернет. Влітку мексиканець захистив магістерську роботу, отримавши відразу три дипломи: Каталонського технічного університету, Міланської політехніки та нашого рідного королівсько-шведського КТН. Півроку він працював менеджером у «Навантії» в Кадісі, компанії, яка займається випуском бойових катерів, однак в останньому листі до мене нашкрябав, що його усе дістало, він багато в чому розчарований і збирається на місяць додому, в Сан-Крістобаль. «Хочу на якийсь час зникнути для світу, — писав Мігель, — треба набратись сил для нових звершень. Багато всього відбулося, хотілося б поговорити з тобою». На той час мене також усе дістало, і я відписав, що теж дуже хотів би побачитись.

* * *

…30 жовтня «In Flames» давали концерт у стокгольмській Globen Arena. Перед тим група влаштувала автограф-сесію в одному з музикальних магазинчиків на Gamla Stan’і. Я роздрукував на аркуші А4 два фото, зробленого в автобусі коло паризького аеропорту, і приперся, щоб і собі відхопити автограф. За іронією долі першим мені знов трапився Петер Іверс, басист.

— О, чувак! Oh, yeah, fuck a duck![141] Це ж ти! Це ж ми! — казав вражений бас-гітарист, роздивляючись фотографію.

— Ага! — казав я.

До нас, зацікавлені, підсовувались інші учасники групи.

— О, це ж ми! Глянь! І це було… це було… гм…

— Влітку, в аеропорту Парижа, після перельоту з Мілану, — підказую я.

— Так-так! Точно, — закивали «In Flames» головами, але я сумнівався, що вони пригадали час і місце, адже у них тих перельотів, мабуть, не менш як по три на тиждень.

Затим хлопці охоче втулили автографи на знімку, кожен під власною мармизою, потім потиснули мені руку, а я залишив їм одну фотографію на пам’ять і пішов, побажавши гарного виступу. За годину я вже скакав, верещав і горлав, припертий навалою шведів до сцени в Globen Arena, де п’ятірка волохатих «In Flames» завзято дубасила невмирущу «Only for the Weak»…

Що ж до Мрії… Якийсь час я тинявся Стокгольмом, наче спорожнілий дзбан, якого, знаєте, цюкнеш палкою, і він незадоволено гуде. Я не знав про що думати, про що мріяти, чим заповнити довбешку в моменти нечастого відпочинку. Мрія пішла, залишивши по собі абсолютний вакуум. Щоразу, вткнувшись носом у подушку, я подовгу не міг заснути, ганяючи спорожнілою головою, від вуха до вуха, нічого не варті думки.

Я почувався скелелазом, котрий видерся на жадану і манливу вершину, на той, здавалося, недосяжний і неприступний пік, на який стільки раз дивився і про котрий стільки мріяв з низини, коли перед очі раптово постало безліч інших шпилів — ціле сонмище нових олімпів, ще вищих і ще більш недоступних, яких раніше не було видно з роздолу.

— Тобі потрібно закохатися, — зі знанням справи казав Сьома. — І всьо прайдьот.

І я закохався. Хоча, мабуть, не так як того хотів Сьома. Тепер, продираючись заліпленими імлистими ранками крізь бруковано-бетонні хащі Стокгольма, я вже мав про що думати, життя знов набуло сенсу — народилась нова велика Мрія. І зветься вона…

Проте давайте не будемо поспішати — усьому свій час. Нехай воно йде своїм плином, як кажуть, без вереску і штурханини.

20 липня 2008 — 5 січня 2009

Мексика (Оахака, Мехіко, аеропорт ім. Беніто Хуареса) — уривки розділів I, VII, XI, XII, XIV

Швеція (Стокгольм) — розділи I–V, VIII–XII

Україна (Рівне, Київ) — розділи VI, VII, XIІI–XV

1

Мексиканські Сполучені Штати, Мексика.

2

Мандрівник-пенсіонер (англ.).

3

Кене, одного дня я повернусь, повір мені… (англ.).

4

Я хочу бути рок-зіркою (англ.).

5

Долина Мехіко.

6

Острів у Карибському морі біля східного узбережжя Мексики.

7

Гірський масив на сході Мексики.

8

CAD (Computer-aided design) — САПР (Системи автоматизованого проектування).

9

Королівський технологічний університет (швед.).

10

Привіт! (англ.).

11

Привіт! Як справи? (англ.).

12

Чудово, дякую (англ.).

13

Служба розселення студентів (англ.).

14

Варіант шанобливого звертання в англомовних країнах… Щось на зразок «мій любий друже».

15

Я прагну реваншу! (англ.).

16

Місто на півдні Іспанії.

17

Звання доктора наук в англомовних країнах.

18

Старе місто (швед.).

19

Великий вибух (англ.).

20

Людина Овен (лат.).

21

Зупинка в дорозі з правом використання того ж білету (англ.).

22

На відстані одного клацання мишею (англ.).

23

Підтвердити замовлення (англ.).

24

Ваше замовлення підтверджене

25

Маршрут, путівник, дорожні замітки (англ.).

26

Запасний варіант, зворотній хід (англ.).

27

Символ «$», який використовується для песо, є по суті, той самий, що і для американського долара, оскільки долар перейняв свій логотип від іспано-мексиканської валюти (англ.).

28

Найменший з коли-небудь бачених наплічників (англ.).

29

Те, що слід обов’язково побачити (англ.).

30

У буквальному перекладі — дешевий (англ.), бюджетна авіакомпанія.

31

Центральна станція у Мілані.

32

Веб-сайт, на якому «бекпекери» з усього світу діляться своїми враженнями після відвідин тих чи інших країн, а також дають поради тим, хто збирається ті країни відвідати.

33

No, man, you no understand, time is money, money is good, so fifty euro! — Ні, чувак, ти не розуміть, час — це гроші, гроші — це добре, тому п’ятдесят євро! (ламана англ.).

34