Читати книгу - "Характерник"

Точне значення слова поки що не з’ясоване, найімовірніше, це шакали.

47

Помер десь тут недалечко п’ять років тому. Як потягав його священник-піп за чуприну мідну, то він і загнувся, бідака (москов.).

48

Довічно замучений в судомах синюшних (москов.). Мілок — очевидно, якесь отруйне мило, якщо це не описка в актах Малоросійського приказу.

49

У свідченнях із давніх московських актів про скруту послів на Січі записано зі слів Чадуєва і Щоголєва, що вони там жили «купя светъ». Або це якийсь фразеологізм, що означає «скрутно», або козаки брали з них плату за користування каганцями чи свічками.

50

Напівпідвальне приміщення.

51

Або ще сидні. Козаки, що жили не на Січі й займалися господарством.

52

Покрити коси, тобто взяти шлюб.

53

Рослина, сучасна назва якої поки що не встановлена. Можливо, чебрець.

54

Так у документі, хоча тут не зовсім зрозуміло, як це — пістолі на конях? Напевно, з царевичем поривалися поїхати і двоє кальниболотських гайдамаків.

55

Соромно мені перед тобою, Василю. Похитнувся я трохи, даруй (москов.). Словосполучення «слово государеве» в ті часи серед москвинів означало «донос». Очевидно, Щоголєв просить Чадуєва, аби той не доносив на нього.

56

Хай тому, хто згадує давнє, видеруть око. Хіба ж я не брат твій? (москов.)

57

Чотири сороки — за тодішніми мірками чотири рази по сорок.

58

Слово «хабар» на той час у москвинів означало «удача».

59

Хабарі.

60

Загроза смертна висіла над нами, поки не звільнилися. А ти, вуж гетьман, за борг не дивися на нас сірком (москов.).

61

Я того не рахую (москов.).

62

За нами не пропаде. Дулю побачиш, а не свої гроші (москов.).

63

Розумію (москов.).

64

Не тягніть. Ви царевича, чи пак самозванця, заплутаного, бачили? (москов.)

65

Нужник.

66

Не бійтеся! Звідси ви підете до царя не осоромлені (москов.).

67

Чорногуза.

68

Чи я не правильно думаю? (москов.)

69

Тихо! Якась веремія? (москов.)

70

Ну й Іванко, ну й сучий син! Либонь, думні бояри не такі жорстокі, як ти! (москов.)

71

Напівземлянка, хижа зі стінами, сплетеними з хмизу та обмазаними глиною.

72

В актах Малоросійського приказу Перепелицю чомусь названо Прокопом Семеновим. Можливо, він сам так назвався з якихось хитрих міркувань.

73

Царський охоронець.

74

Прикази у москвинів ще називалися ізбами.

75

Брехня! (москов.)

76

Царські охоронці, вихідці із дворянських родин.

77

Лазня царя містилася в дальньому покої Теремного палацу.

78

Спідня сорочка.

79

Прокинься, царю! Підступна змова та обман довкола тебе! (москов.)

80

Так про Міюського свідчить звіт Малоросійського приказу.

81

Справді, на той час 35-річний Мазепа був уже генеральним писарем, хоча літописець Самійло Величко, а вслід за ним і Дмитро Яворницький помилково називають його ротмістром надвірної хоругви.

82

У московських актах тут знов-таки «хохлач по рождению».

83

Тут — омана, лукавство.

84

У документі буквально «с огня», тобто йдеться про мордування Семена Горобця розпеченим залізом.

85

Так у документі.

86

Кості.

87

Сіл.

88

Курви, повії.

89

Петрові I тоді було два роки.

90

Стукач.

91

Ділитимуть.