Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

Ватажок, судячи з пишних рогів, видав крик, сповіщаючи зграю про знахідку, і вся його рідня, яка складалась з п'ятнадцяти тварин, стрімко помчала на чужинців. Триметрові туші бігли, стрясаючи землю, дедалі ближче наближаючись до вогняного озера. «Ух, ти!» - подумав демон, який стояв за каменем. - «З кожною хвилиною все цікавіше та цікавіше!»

- Вони всі в лаві згорять, хвилюватися нема про що. - Махнув рукою торговець і задоволено покрутив вус.

- Не думаю. – Заперечив Ронал, присівши на всіх чотирьох лапах. Воїн невідривно спостерігав за рухами диких створінь.

Раптом ватажок ледагорів стрибнув. В цей час Маль випустила свою стрілу. Але не за розмірами спритні, вони стрибали по валунах лавового озера, долаючи за один стрибок до п'яти метрів. Молодняк місцями просідав по щиколотки в розпеченій лаві, але це не завдавало їм ніякого занепокоєння. Густа шерсть, рясно змащена отруйним слизом, захищала ноги тварин на достатній для нового стрибка час. Стріла не завдала ніякої шкоди волохатим монстрам. Вона просто відскочила від товстої шкіри створіння, миттю згорівши в лаві.

Усього через кілька хвилин величезна тінь, яка випромінювала страшенний сморід, нависла над Маллю і Гредхардом. Ельфійка не встигла вставити нову стрілу і просто замахнулася луком, вдаривши монстра по морді, чим тільки розлютила його.

Ронал прийшов на допомогу і відбив удар сильним ривком, прийнявши основне навантаження на свої груди, перш ніж лапи ватажка-льодогора ступили на тверду поверхню. Монстр відлетів убік. Зграя, побачивши поваленого брата, з роззявленими пащами накинулася з усіх боків. Ельфійці довелося вдатися до ризику. Дівчина вправно вивернулася і двома точними кидками кортиків наскрізь пробила черепа двом створінням. Присівши на одне коліно, войовниця вигнула спину назад, уникнувши зіткнення з третім нападником, і блискавично обернувшись, шпурнула один із плоских ножів у тварину. Клинок зі свистом пронизав горлянку мисливця, почувся жалібний вереск і… тиша. Чудовисько наздогнала смерть. Гредхард розділив на часточки своєю шаблею ще двох. Роналу дісталося чотири льодогори. Лія озброїлася купою каміння, яке знайшла за великим валуном. Вона жбурляла їх у тварин без передиху.

Магума відчув, що каменем-дверями вже ніхто не цікавився, і вирішив подивитися на сутичку самозванців із справжніми господарями цих місць. Для цього він перемістився на відкритий майданчик, розташований за кілька десятків метрів над лавовим озером.

Через короткий час на березі залишилися лише дорослі особини. Інші втекли з поля бою, побачивши в присутніх грізних супротивників, боротися з якими для молодняка ​​було великою помилкою.

 - Ха-ха! Що? Злякалися? - Гредхарду приносила задоволення ця бійка. Йому після образливих слів стража хотілося на комусь відігратися.

Вмить очі Ігніс блиснули, перед нею постало коротке видіння. Немов дракон передбачала майбутнє, де один із монстрів розсік тіло торговця на частини. Дівчинка різко відштовхнула торговця убік, не на жарт перелякавшись. Той відскочив. Ватажок розплющив очі і несподівано вдарив. Його довгі кігті торкнулися лівої ікри дракониці, проїхавши міцною лускою. А друга лапа опустилася на місце, де щойно стояв поряд з Лією Гредхард. Несподівано монстр заревів, його шерсть почала спадати, а тіло миттєво розростатися. Зелена шерсть стала огидно болотистою і коротшою. З пащі назовні полізли величезні білі ікла, язик подвоївся, як у змії, а роги почали нагадувати крону дерева.

- Що з ним відбувається? - Тривожно запитав Гредхард, задкуючи назад. Ноги самі по собі тягли продавця задом наперед, інтуїція взяла на себе весь контроль над тілом старого, наганяючи нав'язливі думки про втечу.

 - Він перетворюється в Альфу! - Ронал підлетів до Лії, захищаючи дитину своєю спиною.

- Як це? – Прокричала ельфійка, перев'язуючи шматком відірваного рукава хвору руку.

- Це найвища форма у цих тварин! У критичні моменти вони на короткий проміжок часу можуть стати надзвичайно сильними. - Крикнув перевертень, задкуючи і задкуючи назад, попутно відштовхуючи королеву все далі і далі від монстра.

 - Головне – дізнатися про це вчасно! Ваша Величність, стійте за нами! - Наказала Маль, шукаючи під ногами свої кортики. Всі оточили королеву, а тварина все не вгамовувалась, ревучи і руйнуючи все навколо. Вона стала вдвічі більше за колишній вигляд. Ще троє монстрів прикривали спину Альфі, повторюючи усі його дії. Смердючі тварі насувалися всі разом на дрібних прикрих супротивників. Вони гарчали і скалили зуби, шерсть стояла дибки. У цей момент у захисників королеви впевненість у перемозі непомітно втекла з поля битви першою.

- Заткни пащу, тварюка безмозка! - Маль підібрала кортик, запустивши його з неймовірною швидкістю Альфі в око. Льодогор у відповідь на це прикрив поранене око лапою і стрибнув на дівчину. Двоє інших монстрів кинулися убік, щоб перегородити шлях до відступу.

- Швидше, біжіть! - Крикнула ельфійка, пригнувшись і перекочуючись під тваринами. Торговець схопив Лію за руку та потягнув за собою. Йому на переріз вибіг ще один льодогор. Гредхард, не роздумуючи махнув шаблею, але та лише розсікла повітря – монстр зміг ухилитися. Тоді чоловік ступив назад і зробив хибний випад. Льодогор купився. Наступної миті з його шиї бризнула кров, окропивши торговця.

- Маль, Ронале! - Лія намагалася вирватися з чіпких рук Гредхарда і допомогти своїм друзям, але той міцно її тримав і все тягнув убік. – Я теж можу захищатись!