Читати книгу - "Посуха"

відчинилися двері. Випірнула зграйка дітлахів, розбіглася гурточками, насолоджуючись тимчасовою свободою. Позаду дітей Фок угледів постать, яка прихилися до одвірка. На голові капелюх, у руці горнятко кави, на тлі сорочки видніється червона смужка краватки. Скотт Вітлем. Фок відчув, як на задньому сидінні совається Барнз.

— П’ятдесят тисяч. Невже за таке можна вбити трьох людей? — зронив Барнз.

— Справа тут не стільки у грошах, не думай, — озвався Фок. — Над гравцями на взір нього завжди щось тяжіє. Скільки разів я бачив, як швидко вони стають безрозсудними! Кожна наступна ставка для них — другий шанс. Питання в тому, що тяжіє над Вітлемом.

— Та байдуже що. Такого нічим не виправдати, — сказав Барнз.

— Не виправдати, але з грошима завжди так, — мовив Фок. — Вони провокують на жахливі вчинки.

* * *

Вітлем стояв на порозі школи, обіруч стискаючи горнятко. Знову здійнявся вітер. Вітлем відчував, як до спітнілої шкіри липне курява. Перед ним на ігровому майданчику верещали й бігали дітлахи, а він міркував, чи можна вже зітхнути з полегшею. Ще кілька днів — і Фок поїде, а якщо пощастить, то й швидше. Зітхне тоді, вирішив Вітлем. Не раніше.

Ще кілька місяців. Не висовуватися, сподіватися на удачу — і можна буде зникнути на новій роботі на півночі. Він не міг до кінця повірити, що стільки протримався. Він мало не дістав інфаркт, коли Рако сказав, що є записи камери з ферми Гедлерів. Вітлем гадки не мав, що в маєтку Гедлерів була камера, отож обливався холодним потом, сидячи між двох копів і вважаючи, що його от-от викриють.

Слід забиратися звідси. Треба переконати Сандру дати йому останній шанс. Він ще раз усе почне з нуля — і цього разу покине грати. Він пообіцяв. Сказав їй про це вчора ввечері, крізь сльози відчуваючи, що вперше каже це всерйоз. Вона мовчки дивилася на нього. Вона вже чула це й раніше. Але цього разу треба, щоб вона повірила. Ба більше, сказав він собі, треба дотримати слова. Зупинитися. Адже на цей раз на кону стоїть стільки, що він просто не може програти.

На саму думку про це у нього замлоїло в животі. Сандра так хвилюється, але вона й гадки не має, який дамоклів меч насправді навис над ними. Для неї головна проблема — те, що банківський рахунок завжди в мінусі. Що соромно щотижня купувати харчі в кредит. Що доводиться замилювати людям очі за допомогою орендованих будинків і куплених на виплат кавоварок. Сандра бачить щоденні проблеми, але не знає повної картини. Не відає про цілий хвіст боргів, який тягнеться з самого Мельбурна. Гадки не має, яке жахіття уготоване їй і доньці в тому разі, якщо Вітлем не розплатиться.

Він мало не всміхнувся — мало не вишкірився божевільно на думку про те, чи не розповісти їй правду. Та якщо вона дізнається бодай про цвяхомет, тікатиме на північ на всі лопатки.

Повідомлення доставили йому додому. Тут, у Ківарі. Двоє мельбурнських качків на стероїдах особисто припхалися на його охайний сільський ґанок, щоб повідомити: босові уривається терпець. Плати. Цвяхомет принесли з собою для наочності. Вітлема паралізувало від страху. Сандра і Данієль були в будинку. З кухні линула лінива розмова дружини й доньки, коли двоє чоловіків тихими голосами детально розписували, що саме вони зроблять з ними, якщо Вітлем не з’явиться з грошима. Це був мов якийсь моторошний саундтрек.

Повідомлення про грант від Освітнього трасту Крослі надійшло за два дні. Лист був адресований особисто Вітлемові, а до листа додавався бланк на отримання гранту. Конверт прийшов у вихідний Карен, тож ліг Вітлемові на стіл нерозпечатаний.

Рішення Вітлем прийняв миттєво. Траст роздає мільйони. Для цих багатеньких покидьків п’ятдесят тисяч — крапля в морі. Вітлем спише гроші на які-небудь туманні послуги, які важко полічити: якісь курси підвищення кваліфікації, мабуть, або програми підтримки. Вони собі поставлять галочку. На якийсь час. А йому більше й не треба. Якийсь час. Він позичить ці гроші, щоб розплатитися з Мельбурном, а потім віддасть… ну, пізніше. Якось. Цього не вистане, щоб покрити всі його борги, навіть близько не вистане, але цього достатньо, щоб перевести подих.

Забираючи гроші, він старався про це поменше думати. Просто вписав замість шкільного рахунку свій особистий. Той, про який не знає Сандра. На бланку він вказав назву школи. Банки не дивляться на назву — тільки на цифри. Він знав, що ніхто не перевірятиме, чи збігаються цифри з назвою. Нормальний план, сказав собі Вітлем. Не чудовий, навіть не добрий, але задовільний. А потім одного пообіддя до нього в кабінет постукала Карен Гедлер, тримаючи анкету від Освітнього трасту Крослі.

Вітлем пригадав вираз її очей і, стиснувши кулака, почав крадькома гатити ним об стіну, поки не розбив кісточки до крові.

Вітлем провів Карен поглядом. Коли за нею зачинилися двері кабінету, він розвернувся разом з кріслом і беззвучно виблював у сміттєвий кошик. Йому не можна у в’язницю. З в’язниці він не зможе сплатити борг, а людям, яким він винен, байдуже до цього. Плати — або заплатить твоя родина. Ось яка угода. Скріплена підписом і печаткою. Вітлем бачив цвяхомет. Вони навіть примусили його помацати. Відчути в руці свинцеву вагу. Плати — або твоя… Ні. Альтернативи немає. Він заплатить. Звісно, він заплатить.

Сидячи самотою в кабінеті, він змушував себе думати. Карен знає. А це означає, що вона, швидше за все, розповість чоловікові — якщо вже не розповіла. Як швидко вона підніме ґвалт? Вона — жінка обережна. У багатьох речах навіть занадто ретельна. Це її сповільнює. Карен Гедлер спершу захоче переконатися на сто відсотків, а тоді вже почне діяти. А от Люк — це зовсім інша історія.

Часу небагато. Вітлем не може допустити, щоб це випливло. Не може допустити, щоб це випливло. Альтернативи немає.

Учбовий день закінчився, а відповіді так і не було. Вітлем тримався, скільки міг, а потім зробив те, що завжди робив у хвилини стресу. Він узяв усю готівку, яку мав, і навіть трішки більше, й пішов у паб до покерних автоматів. Саме там, коли він купався у світлі й металевому дзвоні, до нього прийшов перший натяк на рішення. Як це частенько бувало.

Сидячи сам-один, схований від очей серед покерних автоматів, Вітлем почув голос Люка Гедлера з-за столика за рогом. Він завмер, боячись дихнути й чекаючи, що Гедлер розповість Джеймі Саллівану про шкільні гроші. Був певен, що це ось-ось станеться, але таємниця лишилася нерозкритою.