Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Ми стояли біля басейну,коли почули кроки позаду. 

— Здається, брат щасумував ща сестрою, — сказав з посмішкою Андріан дивлячись як Макс наближається.

— Чим ви тут займаєтеся? — спитав Макс опиняючись біля мене.

Я і не відчула моменту як цого рука лягла на мою талію а відстань зменшилася.

— Розмовляли, — відказала я очевидну річ.

Брови Макса зійшлися.

— Тут? Можна було всередині у присутності інших людей а не наодинці у саду ща будинком де немає більше ні душі.

Він глянув на Андріана наче запідозрював його у державні щраді а я зрозуміла всю чарівність Макса до цієї ситуації. 

— В середині гучно, а тут повна тишина, — відказав Андріан, — І...повинен визнати що я розумію до чого ти хилиш. Тому я щараз просто змиюся щвідси.

— Так, будь ласкавий. — сказав Макс а я ліктем штовхнула його у бік. 

Андріан пішов назад до будинку а я глянула нк Макса.

— Штовхатися це погано, — сказав він дивлячись на мене.

— А иака поведінка,також погано. І не виховано з твого боку.

Я склала руки на грудях.

— Чому ти злишся? Так, мені не подобажться цей Андріан.

Я щакотила очі і посміхнулася чим спантеличила Макса.

— Що?— спитав він.

— Хто казав що ревнувати це погано?

— Я? Ревную? Ще б чого. - він фиркнув і став на крок назад.

Я ж стала вперед.

— Ти. І це при тому що ми тільки говорили а ця блонда тебе лапала.

Макс підняв брови.

— Лапала? А ти цілувалася з ним. І взагалі, мені немає до кого тебе там ревнувати.

— Та невже?

Так, я зараз шалено захотіла позлити Макса. Не знаю чому але таке бажання у мене виникло.

— Так. Звичайний непримітний зубрила. Єдиний з ким він говорить це напевно з мишами такими ж як він Де я а де він.

Я хмикнула.

— Тобто я миша. Дякуб, Макс. Ти і сам сказав. Де ти а де я.

Я скривилася кажучи останнє речення а тоді просто розвернулася крокуючи до будинку.

— Кам...Каміла! Ну я не це мав на увазі!

Почула я перш ніж знову ввірватися у галасливий будинок. Я швидко щнайшла поглядом Божену і покрокувала до них.

— О. Мадама ви де зникли?

Я скривилася.

— Була на задньому дворі

Я підскочила відчувши руку на своїй талії а повернувшись побачила Макса. Все ж, я не хотіла з ним сввритися але ж і його ревнощі були просто без причини. Тому я ступила крок вперед вириваючись.

— Я візьму щось випити.

Я покрокувалв до столику з напоями. 

Памятаю, Божена фанат шампанського. Тому я взяла його та апельсиновий сік. 

Повернувшись до дівчини зауважила що Макса вже немає. Божена спитала про моє навчання, я її про роботу і так розмова розпочалася.  В одну хвилину вона вийняла свій телефон.

— Хлопці на вулиці. Ідем до низ?

Я знизила плечима.

— Пішли.

Ми взяли з собою іще три банки пива, та три соку і вийшли. 

— Хух, аж незвично. -засміялася Божена.

Я посміхнулася. Ми швидко опинилися біля хлопців. Вони сиділи біля того ж басейну що і я з Андріаном нещодавно.

— Каміла, не хочеш скупатися? Чи ти фанат погарячішого?— підморгнув Стас.

Віктор намружив брови.

— Тобто? - спитав Влад.

Макс хмикнув. Ми з Боженою сіли біля хлопців. І я не зрозуміла як так вицшло що я опинилася біля Макса.

— Ооо, так я не розповідав як авто Кирилевського спалахнуло а Макс витяг звідти Камілу?

Божена присвиснула.

— Коли ми тільки не їдемо із Стасом на гонку то завжди щось стажться. - сказав Влад.

Я хмикнула.

— Тільки коли я перший раз подщвонила Стасу і вперше поїхала на гонку без вас усіх тоді і встрягла у халепу.

Стас посміхнувся.

— Але з Андріаном ви тоді класно поцілувалися. Я думав Макс в той же момент йому зуби одразу ж, — засміявся Стас.

— Думаю у мене ще буде така нагода. - почула я голос Андріана і повернулася а Стас піднявся.

— Знаєте, я подумав що іще одна людина у нашій компашці не завадить, - почав Стас. - Тому знайомтеся, це Андріан. Макса і Камілу ти уже знаєш. Оцей що біля мене з іншої сторони сидить то Влад. Біля нього Віктор а іще одна мадмуазель це Бодена. Його сетра.

Стас швидко всіх познайомив а я відчула як Макс біля мене напружився. Я ж, вирішила перестати дутися на нього тому моя рука лягла на його. Він миттю повернув до мене голову і я посміхнувшись поклала голову на його плече.

Хлопці почали щось питати Андріана, він їх і я не оговталася коли опинилася на колінах у Макса.

***

Вранці я прокинулася від знайомого шепоту на вухо.

— Мааакс, — занила я і важко видихнула.

— Добре що цього разу не мама. Прокидайся, в нас пробіжка. 

Я важко видихнула почувши як двері зачинилися. Хвилин через десять я була внизу і ми вибігли з території будинку. Я зауважила що Макс більш задумливий та занепокоєний.

— Ну, розкажеш у чому річ чи мені самій випитувати? — спитала я.

Макс глянув на мене.

— Що випитувати? Завтра презентація проекту. Потім ми з хлопцями вирішили створити новий. Ти нарешті розтанула і погодилася на пропозицію бути разом. Все чудово.

Я нервово засміялася.

— От ти і сам розказав усе що тебе турбує. Ти переживаєш через презентацію. Думаєш про новий проект, скоріше за все чи правильно все обдумав а іще наші стосунки. Тут я не впевнена але можливи ти думаєш що робиш недостатньо. Але. Я запевняю що готова зачекати коли ти закінчиш із презентаціями.

Макс хмикнув.

— Включила психолога?

Я знову посмвхнулася 

— Знаєш, курс психології вперше став у пригоді.

— А минулого разу...я також переживав?

Я глянула на нього і він також повернув голову до мене. Та все ж, щоб уникнути якогось веселого зіткнення із деревом ми відвели погляди.

— Покажи мені людину яка ніколи нічого не боїться і я...- я задумалася - Я розцілую тебе.

Макс хмикнув.

—Мій батько.

Я посміхнулася.

— Тобі справдв так здається? Він також боїться. Наприклад втратити тебе і Катю. Втратити свою ролю у світі. Стати ніким...Він не перший і не останній хто боїться цього