Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Я посміхнулася а Катя нервово почала перебирати пальцями і глянула на мене.

—Макс я так розумію також тут.

Я кивнула головою а хлопці переглянулися.

— Ви знайомі?  — спитав Андріан.

Я хмикнула.

— У нас якась парна зустріч виходить. Ми...сестри, — сказала Катя.— А якщо Макс нас побачить...

Вона глянула на Алекса.

— Ви ж прочто одногрупники, — примружилп я очі.

Дівчина нервово засміялася.

— Звичайно. Невже ми схожі...на неодногрупників. Проблема в тому що Макс думає наче я у Тоні. 

Я посміхнулася. 

— Думаю вам обом варто перенести ваші розмови в інше місце. Макс навряд чи нічого не запідозрить якщо я спробую його звідси витягнути.

— Ну, в мене є ідея стосовно цього, — Алекс сказавши це глянув на дівчину посміхнувся.

Катя глянула на мене.

— Я тут взагалі ні до чого. І ми з Андріаном прийшли сюди і нікого не бачили, — сказала я піднімаючи руки.

Катя посміхнулася мені а Алекс взяв її ща руку і вони кудись пішли через подвір’я. І напевно якби мене спитали, я б точно не сказала що вони просто одногрупгики