Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

37

Женя

 

Коли нас трохи попускає, Діма, не випускаючи мене з рук, розвертається та розвалюється на дивані, із задоволеним зітханням відкидаючи голову на спинку. Чоловічі долоні зручно влаштовуються на моєму животі, машинально погладжуючи його. Я повністю розімліла та перебувала в блаженній млості втомлено розслабившись на його міцних грудях. Щоправда, не надовго. З умиротвореної ідилії мене виводить аж ніяк не совість. Її, та й усі моральні принципи, я втратила, коли примудрилася закохатися у власного двоюрідного дядька, ще навіть не підозрюючи, що він мені не рідний. Зараз же просто банально не хотіла бути застуканою вдруге. Хоча так як я кричала дивно, що Інга досі не з'явилася.

На моє копошіння, що почалося з метою вибратися з бажаних обіймів, Діма реагує категорично - напружує руки, не даючи змоги звільнитися.

- Куди зібралася?

- Покупатися хочу, - нахабно брешу.

- Ще не накупалася? - запитує зло. Але вже знаючи його, розумію, що злиться він, найімовірніше, на себе, - Взагалі не бажаю бачити тебе поруч із водою найближчі років п'ять.

- Дім, ти нормальний!? - від такої заяви отетерію та припиняю вириватися, повертаючи до нього обличчя, - А нічого, що ми на Мальдівах? Тут скрізь вода!

- Гаразд! - здається грізний адвокат, ласкаво цілуючи мене в губи, - Доречне зауваження приймається. Отже, йдемо купатися удвох.

Піднімається, перехоплюючи мене зручніше на руки, а просто кажучи, просто перевертає обличчям до себе, знову змушуючи обхопити себе ногами, і йде в бік басейну. Ну, ні! Це вже не в які ворота!

- Дімо, а якщо Інга спуститься? Що ти їй скажеш? Що згадуєш, як голу племінницю в дитинстві купав?

- Маленька моя, в лапках, племінниця! Я голу бачив тебе вже тільки в повнолітньому віці. І дякую Богові за це!

Акуратно спускається сходами в теплу, немов парне молоко, воду. Міцніше стискаю руки й ноги навколо нього, сподіваючись хоч трохи придушити. Але йому все одно. Діма лише тихо посміюється та ніжно гладить мене по спині.

- Дурень! - видаю ображено та, відштовхнувшись від нього, відпливаю вбік.

Далеко я поплисти не встигла. Захоплення за щиколотку повернуло мене на місце. А точніше притиснутою спиною до твердих чоловічих грудей.

- Жень, видихни! Немає Інги тут! Додому полетіла ще в обід.

Ось значить як! Відправив наречену додому, щоб зі мною покувиркатися.

- А ти, бува, не очманів, Дімо? Як у тебе все просто. Наречену додому. А мене тут..., - від обурення не можу підібрати потрібних слів, - І куди додому вона полетіла? До себе чи...

- До себе, Жень! До себе, - покриває поцілунками шию, змушуючи мимоволі вигинатися назустріч ласці, - Більше ти її не побачиш. Я поговорив із нею. Ми розлучилися. Ти мене, взагалі, слухала? Я ж сказав, що ти тепер моя! Зі мною будеш!

- А ти в мене запитав? - я в повному ауті, але не можу не по викаблучуватися, - адже він мені стільки нервів перетріпав, поки не зрозумів, що потрібна йому!

- Те, як ти реагуєш на мене, відповідаєш мені…, - посміхається, - більш очевидної позитивної відповіді складно придумати. Ну гаразд, раз ти так хочеш, - розгортає мене до себе обличчям, обіймає за талію та піднімає до рівня своїх очей, - Женя, ти станеш моєю дружиною?

Серйозно та проникливо дивиться в очі. А я втрачаю голову від щастя. Чесно кажучи, не очікувала почути від нього цих слів. 

- Так?! - невпевнено, а потім, - Так! Так! Так! Так! - застрибую на нього та покриваю обличчя швидкими хаотичними поцілунками.

Ну ось така я дурна закохана малолітка! Нехай мене засудять, а мені плювати! Головне, що він буде моїм!

Діма не втрачає можливості та користується ситуацією. Із грубим шаленим поцілунком притискає мене до бортика. Язик напористо має мій рот. Знову, ніби востаннє, не може насититься мною. Поглинає. Немов душу хоче висмоктати. На противагу грубим діям, у мене проникає повільно та якось обережно. Але це не заважає мені відчути всю міць його бажання, яке лише зростає з кожним поштовхом. Я вже не стримуюся. Стогну. Кричу. Задихаюся в унісон із ним. І до фінішу ми приходимо одночасно. Я до яскравих іскор в очах. Діма з гучним стогоном, різко вийшовши з мене, кінчаючи у воду. Повний абзац, на який мені зараз наплювати. Якби він мене не утримував - моментально пішла б під воду. М'язи немов желе. Тіло взагалі амеба. М'яко кажучи, на цей момент я переситилася оргазмами. Надто виснажливі!

- Дім, а як же Ейден? І всі ж думають, що ми родичі. Як же нам бути? - шепочу втомлено у своїй спальні, куди Діма транспортував нас після рандеву в басейні.

Якщо чесно, то мені все одно, але для галочки запитати потрібно було.

- Твій колишній хлопець тебе більше не потурбує. А щодо решти, не заморочуйся. Я все вирішу. Не потрібно думати про це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно