Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

Позаду хтось тихенько зойкнув і вхопився за руку Ореста. Це була Леся.

- За місяць у вас нічого не вийде. В цей час я вже буду в Стокгольмі. Я підписав контракт з фірмою «Еріксон» на цілих п’ять років.

- То поїдьте зі мною, хоч мені Швеція і не дуже подобається. Холодно. Але нас зігріє наше гаряче кохання.

- Ви дуже самовпевнені.

- Ми ідеально підходитимо одне одному, і в будь-якому інтер’єрі. Я трохи вивчала мистецтво дизайну в одній Паризькій приватній школі. Тож чоловіків і жінок можна добирати один до одного так само, як окремі елементи дизайнерської композиції. Ви не знаходите, що я права?

- Про ваше дизайнерське обдарування я здогадувався.

- Звідки?

- По очах.

- Ви жартуєте! Але зараз он зазвучала чудова музика танго. Це мій улюблений танок. Я вас запрошую. А ваша супутниця теж не буде нудьгувати. Тільки но ми підемо, її напевно запросить он той молодик, що буквально їсть її очима.

- Не сумніваюсь в цьому.

Вони пішли танцювати і Орест зрозумів, що для Мар’яни це був лише привід, щоб відірвати його від Лесі.

- Ваша Леся - провінціалка, селючка і простушка, хоча і дуже гарна. До речі, вона дивно схожа на Кім Бесінджер, відому американську акторку і модель. Хоча ні, краща за неї. Очі більші і не такі спухлі від віскі, як у Кім.

- Тепер я розумію, чому французькі, американські, грецькі та інші чоловіки відкрили справжнє полювання на українських жінок з метою одруження. Їхні жінки надто розкуті і не прихильні до сімейного життя. Ось і ви така.

- І звідки ви це знаєте?

- Ну, ви тут вже багато чого наговорили…

- Слова, слова… А яку роботу вам пропонують у Стокгольмі?

- Керівник науково-дослідного сектору компанії «Еріксон».

- Ого! То ви видатна людина. І такий молодий. Бідні шведки! Вони просто збожеволіють від жаги: чорнявий, смаглявий чоловік з яскраво блакитними очима. Повний фурор.

- А ви у Швеції були?

- Лише один раз, але цього виявилося цілком достатньо, щоб зрозуміти - це не моя країна.

- А яка ваша?

- Франція, Баварія, Бельгія, Південна Британія, середня частина України. Люди, клімат... Іспанці, португальці, італійці, греки - аж занадто експансивні, а скандинави, ніби заморожені, такі зануди.

- Але ж ви вже майже погодилися їхати зі мною до Стокгольма. - саркастично ввернув Хома

- От ви ж самі й розкрили цю нібито незбагненну таємницю, яка криється лише в двох, але яких чудових словах - «зі мною». З вами, чоловіче добрий, я готова їхати хоч до Антарктиди.

- Мені розповідали старі люди, що неодружені випускники військових училищ України, котрих посилали служити десь на китайський кордон або ще куди подалі, просто заїжджали, скажімо, до рідного села і йшли на танці до місцевого клубу. Танцювали там з дівчатами, а потім пропонували їм виходити за них заміж. Багато хто погоджувався. Іноді такі родини були доволі щасливі, хоча люди до того фактично один одного не знали.

- От бачите, я просто відчуваю, що ви саме та людина, яка мені потрібна. Якби я не втрутилася, вас би дуже швидко окрутила та ваша Леся. Тим більше, що невдовзі ви станете доволі заможним чоловіком. Я впевнена, в контракті «Еріксона» ви не забули внести пункт про відсотки своїх акцій. Або щось таке в цьому сенсі. Я не помилилася? Бо інакше ви мене дуже б розчарували.

- Ви дійсно не помилися, - засміявся Орест. Його все більше веселила ця, по суті, чужа йому жінка.

- А ви ще запитуєте, чому це я до вас причепилася.

- А паспорт у вас уже є?

- Не треба наді мною насміхатися. Ми з вами не в Америці. Я вже повнолітня за українським законодавством і можу навіть обирати президента цієї держави. То ж можемо одружитися хоч завтра. А мій впливовий тато все влаштує.

- Розкажіть мені більше про нього.

- Колись він врятував Президента України і вбив Раміреса - гіперкілера всіх часів і народів. Батька дуже поважають в Інтерполі. Там він справжня ікона. У штаб-квартирі цієї організації в Парижі є навіть спеціальна дошка, де його ім’я і прізвище вибите золотими літерами.

Музика замовкла, і Мар’яна потягла Ореста до бару. По дорозі він на всі боки крутив головою, шукаючи Лесю.

- Мені віскі з содовою, - звернулася вона до бармена. - А вам що? Сподіваюся не теплого молока?

- І мені, будь ласка, те ж саме.

- Вип’ємо на брудершафт, - запропонувала дівчина, - поцілуємося і перейдемо на «ти». Я чула, що для керівників фірми на цьому теплоході виділені окремі каюти люкс. Це дійсно так?

- Тебе правильно поінформували.

- Тоді давай усамітнимося в твоїй каюті. Леся нічого не помітить. Не треба засмучувати цю дитину. Ти ж з нею ще не спав?

Орест пильніше придивився до Мар’яни і зрозумів, що вона вже добряче напідпитку.

- Не будеш же ти купувати кота в мішку, - захихотіла вона. - Треба провести, так би мовити, апробацію. Не пожалкуєш. Я таке вмію, що тобі і не снилося.

Вона звелася навшпиньки і поцілувала чоловіка у губи.

- Іншим разом, дорогенька. Мені треба йти. Не коректно надовго залишати даму одною, якщо ти привів її сюди.

- Куди ти? - закричала Мар’яна, - залиш хоч би номер телефону.

- Мене чекають, - викрикнув він і майже бігом попрямував до танцювальної зали. Засмучена