Читати книгу - "Ангели помсти"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пізніше на нього, холодного і без ознак життя, наткнеться охоронець. Намацавши так-сяк те місце, де знаходиться пульс, він зробив логічний висновок, що перед ним справжнісінький жмур. Охоронець покликав іншого, ще дурнішого, а тому хитрішого, і вони стали над ним у глибокій задумі, журячись про свої долі й долю трупа. Думати завжди важко, коли ти дурний. Власне, їм було цікаво, що цей трупак робить у тихому їхньому раю, де вони зубами відривали собі життєдайний простір, і як він потрапив сюди. Напевне, вони розізлились, а потім вирішили таки викликати «швидку», хоча думка запхнути труп назад до тунелю насідала, як серпнева муха. Так вони й лишили його лежати на підлозі в очікуванні, коли приїдуть міліція і «швидка». «Швидка» з’явилася першою, і лікар констатував зупинку дихання, серця і всіх важливих органів. Труп напросто задубів. Міліція приїхала за півгодини. Сфотографувала місце події, самого покійника, якого потім доставили в трупарню міста Бориспіль. Місць, як завжди, не вистачало.
У той час, як «швидка» на середній швидкості тягла Боба до трупарні, двоє корешів Хачос і Рафа пропхнули у шлунки останній ковток кави й здивовано подивилися один на одного, з німим телячим запитанням на лиці. Вони наче запитували: а що далі, може, ти придумаєш щось? Хачос і Рафа зверталися один до одного виключно на «пан», типу того: «Який сьогодні день, пане Хачос?» – «Здається, середа, пане Рафа»; вони мали заможних батьків, навчалися у престижному коледжі, де й підсіли на героїн без будь-чийого впливу, навіть улюбленого гурту «Продіджі», бо найбільшим впливом була нудьга, мізерна дрібнота, котрою щедро їх постачали розважливі батьки, довідавшись про нетрадиційну пристрасть для очучмарення свідомості. Тому зараз Хачос і Рафа сиділи на голці, рівно як і на мілині, в простонародді – їх кремпував повний голяк. А ще кумарило. І вони сказали, хто саме, історія не говорить про це: «Кого більше кумарить, пане Хачос?» – «Напевне, мене, пане Рафа». – «Гадаю, нам треба подумати, пане Хачос». – «Ви у нас найрозумніший, пане Рафа». І вони надовго замовкли, здається, навічно. Потім замовили ще по каві й солодкому до нудотності тістечку. Кав’ярня була відповідною до їхніх фінансів. Тому звуки знадвору реактивними літаками розбивались у барабанних перетинках. Проїхала «швидка». За якусь хвилину проревів, як на зло без глушника, мотоцикл довбонутого в голову байкера. І пана Хачоса осяяло. Він сказав:
– «Швидка».
Пан Рафа засовався на стільці, намагаючись якоюсь-таки точкою відшукати суть. Але задниця і голова мовчали.
– Ну і шо? – спитав він.
– Там валом наркоти. Нємєряно, – сказав пан Хачос.
І вони вийшли в осінь, озброївшись хустками і пластмасовими шмалерами. Пан Хачос і пан Рафа шукали недовго. «Швидку допомогу» вони надибали на стоянці біля крихітної продуктової лавки. Водій курив, а лікар і санітар розминалися чверткою розбавленого спирту. Поруч лежав задубілий труп Боба. Пан Хачос і пан Рафа постукали у двері й відразу виставили свої пластмасові пукавки.
– Писками в підлогу, – сказали в один тремтячий голос, що віддавав дикими вібраціями, від чого став незрозумілим і загрозливим, як ніколи. Лікар із санітаром перезирнулися.
– Блядь, – сказав один і ковтнув з мензурки спирт. Це не здивувало і не розлютило пана Хачоса і пана Рафу. Вони, швидше, збентежилися. Потім переляк перейшов у стадію паніки.
– Блядь, сука, мордою в підлогу, замочу всіх!!! – заверещав істерично пан Рафа, потрясаючи пластмасовою приправою.
Санітар з віспуватим обличчям, одним більмовим оком, інше мало невизначений алкогольний колір, спокійно потягнувся за мензуркою,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангели помсти», після закриття браузера.