read-books.club » Детективи » Нездоланний 📚 - Українською

Читати книгу - "Нездоланний"

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нездоланний" автора Лі Чайлд. Жанр книги: Детективи / Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 66 67 68 ... 156
Перейти на сторінку:

– Ти сказав йому «ні», а потім почав тиснути на нього. Ти практично провокував його на те, щоб він нас заарештував.

– У мене було до нього запитання.

– Яке саме?

– Я хочу сказати, його поведінка мені здалася досить прийнятною. Дуже навіть прийнятною, власне. Ми обоє знали, що це станеться. Якийсь яйцеголовий десь там нагорі пише якийсь список. Ніхто не знає, на основі чого. Можливо, у дев’яти випадках із десяти відсутність багажу і справді робить тебе поганим типом. Проте, на мій здогад, шанс цього – десь один на мільйон. І він, мабуть, теж такої думки. Але він діє згідно із цим списком. Він мусить це робити.

– То яким було твоє запитання?

– Ти давно бачила фото на посвідченні офіцера поліції Лос-Анджелеса, для порівняння?

– Не можу пригадати.

– Я також.

– Думаєш, він шахрай?

– Хотів би я це знати. Я думаю, навіть якщо він був не підставним, він усе одно доводить, що вся та справа із контролем над розумом – повна дурня. Інакше він радів би з того, що я не зареєстрував багаж. Це означало б, що в мене там є місце для устаткування.

– Якщо він таки шахрай, то хто він тоді такий?

– Можливо, ще один кузен Мойнахан?

– У Лос-Анджелесі? Скільки їх усього? Я на це не ведуся.

– Тоді чому він зупинився саме на тому етапі?

– Тому, що ти його переконав. У нього не було видимої причини. А вона йому таки була потрібна. Правосуддя насправді має значно менше повноважень, ніж ми собі уявляємо.

– Ні, він зупинився на початому, бо побачив, що до нас ідуть копи.

– Але ж вони з ним заодно.

– А уяви собі, що ні. Уяви собі, що він – шахрай, чиїм завданням було затягнути нас у фургон. Але стоп, не відбулося нічого такого важливого. Він професіонал, який хоче знову працювати. Він не був певен, що я робитиму далі. Можливо, я б спробував застосувати зброю. Він не міг так ризикувати, привертаючи до нас зайву увагу. Тож він відступив, тому що поруч терлися копи, розвідуючи обстановку, шукаючи підозрілих типів. Іншими словами, цей тип прикрив свій зад і накивав п’ятами.

– Або ж він просто хороший офіцер, який, зробивши глибокий вдих та порахувавши до десяти, позбавив тебе години, проведеної у в’язниці, а себе – години паперової роботи, і тому він пішов геть.

Літак виїхав на злітно-посадкову смугу, рухаючись поміж шумних бурих потоків сухого повітря, і повільно почав набирати швидкість, виважено, наче певен у тому, що вся загадковість польотів уже була давним-давно розв’язаною. Тоді він спокійно здійнявся у повітря, і замерехтів у сонячному світлі, і ковзнув крилами крізь туман, і почав звиватися вгору, залишаючи по собі кіптявий слід, прокладаючи темний, проте тонкий шлях із півночі на схід.


Десять хвилин по тому за двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник сказав:

– Ми спробуємо все виправити.

– Виправити що?

– Нам дуже не пощастило.

– Що ви маєте на увазі?

– Виникла проблема.

– Вони сіли в літак?

Цієї миті його співрозмовник знову став балакучим. Не тому, що мав гарний настрій. Тому, що був одержимий гірким та неймовірним почуттям обов’язку. Він сказав:

– Хеккет усе чудово організував. Вона забронювала квитки по телефону, тож він мав усю інформацію, до деталей. Час він розрахував відмінно. До секунди. Він бачив, як вони їхали з мотелю на таксі. На той час він сидів у легковику, із субпідрядником за кермом, і якийсь час вони їхали слідом за ними, а на 405-ому маршруті порівнялися з ними, і це була величезна спокуса, якщо врахувати, що в неї навіть було відчинене вікно, і автомобілі на швидкісній смузі рухалися достатньо швидко для втечі, і чорний легковик на дорозі до Міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса є абсолютно непомітним, бо таких мільйони, тож рушниця була вже напоготові, саме в ту мить він цілився впритул, але раптом позаду в них врізалася феррарі. Наче добряче дали їм копняка, як сказав Хеккет. Вони більше їх не бачили. На трасі заднім ходом не поїдеш.

– То вони зараз у літаку?

– Цей рейс не був одним із перших. Вони обрали його тому, що в неї була золота картка. Хеккет їх випереджає на тридцять чотири хвилини. Я кажу вам, ми все виправимо.

– У Чикаґо?

– Жодних додаткових витрат. Це була не наша феррарі, проте це наша репутація.

– Не дайте їм поговорити із Мак-Кенном.

– Зрозуміло. Тут наші думки збігаються.


Політ був тривалим.

1 ... 66 67 68 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нездоланний», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нездоланний"