Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

МІЛІЦІОНЕР: їм усім капець!

ЛІКАР (думає про своє): Та несхоже…

МІЛІЦІОНЕР (стурбовано): А що це він там затих? ЛІКАР: Тільки не на моєму чергуванні!

Міліціонер швидко йде коридором, енергійно стискаючи в руці чорний гумовий бублик-еспандер, — заходить у туалет… Прожогом вискакує.

МІЛІЦІОНЕР: Він спить!!

На етикетці напис: «Радій хлорид». Над ним — зображення жовто-чорних «лопатей вентилятора» (знак «РАДІОАКТИВНІСТЬ!»), під ним — «череп і кістки» («ОТРУТА!»).

Усе це багатство інформації знаходиться на маленькій пробірці з прозорим розчином. Поруч — точнісінько така ж пробірка.

На тлі великих світлих вікон лабораторії — двоє вчених беруть у руки пробірки з наклейками «ОТРУТА» і «РАДІОАКТИВНІСТЬ», — і підносять їх перед собою:

— Sante![33]

— Так-так! «За здоров'я!»

— … майбутніх поколінь!

Посміхаються. Покаються пробірками. П'ють. Кривляться.

— Гірке…

— НАУКА ВИМАГАЄ ЖЕРТВ.

— ЖЕРЦІВ…

— Ну, тоді вже — «питців»… Давай, до дна!

— За чистоту експерименту! До дна!

— Cheersl «Звеселімося», як кажуть англійці!

Допивають вміст пробірок.

Це дослідники Шлундт і Фаїла повторюють дослід Сейла.

…Звичайний дитячий нічний горщик. Що в ньому незвичайного, так це жовто-чорний знак «РАДІОАКТИВНІСТЬ!» на його боці. І ще те, що стоїть він на невисокій підставці-табуретці, обтягненій товстим поліетиленом. Інакше бородатому дяді-вченому, що сидить на ньому, було б зовсім складно користуватись горщиком за призначенням.

У лабораторному журналі, в розграфленій таблиці заповнюються стовпчики — дата, час, вага виділеного калу…

…Інший дослідник мочиться в колбу.

У лабораторному журналі фіксується дата, час, об'єм виділеної сечі.

Скляною піпеткою з гумовою грушкою нагорі — відбирають з колби пробу…

В спеціальних пічках випарюють одну пробу, висушують іншу…

Поміщають проби в масивні металеві циліндри, від яких йдуть різнокольорові проводи. Закривають товсті дверцята.

Йде рахунок «імпульсів» — числа радіоактивних розпадів у пробах, що знаходяться в циліндрах-лічильниках.

У журналі заповнюються графи «Радіоактивність проб».

Відповідні числа перемножують на загальний об'єм сечі та вагу калу. Ці цифри додають і вносять у наступний стовпчик — «Виведена радіоактивність».

Віднімають це число від тієї кількості, яку вони випили, записують до стовпчика «Радіоактивність, що залишилась в організмі».

За даними з лабораторного журналу будують графік, що показує зміну вмісту радіації в організмі з часом. На ньому з'являються точки — послідовно, одна за одною, — на все меншій і меншій висоті: кількість радіації в організмі зменшується…

Аналізуються нові й нові проби… Ростуть, видовжуються стовпчики чисел у лабораторному журналі.

Слідом за точками просувається вперед згладжуюча їх лінія: вона спочатку знижується круто, а потім все пологіше й пологіше…

ЗА ЧОТИРИ ДОБИ ОРГАНІЗМ

ВИВІВ 91 % РАДІЮ.

ДОСЛІДНИКИ ПЕРЕНЕСЛИ

ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ В ЛЕГКІЙ ФОРМІ.

«Ось тут сиділи з вами хлопці,