Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Так склалося, зокрема, через демократизацію поширення, та й створення контенту. Колін Меджилл, який заснував сервіс pol.is, щоб сприяти громадським дискусіям, розповів мені про свою маму. Вона лікарка, яка все життя боролася за права непривілейованих прошарків населення, але засумнівалася стосовно Гіларі Клінтон. Особливо її вразило відео, де розповідали, що помічниця кандидатки в президенти Гума Абедін входила до складу організації «Брати-мусульмани»242. Це відео автоматично завантажилося, коли Колінова мати подивилася на ютубі записи вечірніх телепрограм.

«Я багато думав про нашу з мамою розмову і знайшов тільки одне пояснення тому, що сталося, — поділився Колін. — За своє життя мама звикла, що фальшива інформація миттєво зникає з інформаційного простору. Про це дбають редактори. Їй у голові не вкладалося, що в інформаційному повідомленні, яке читають мільйони глядачів, може не бути ані крихти правди». Ідея про те, що відео сфабрикував анонімний прихильник Трампа, не вписувалася в ментальну мапу жінки.

За даними центру Pew Research, 66 відсотків американців читають новини в соціальних мережах, причому 44 відсотки — саме на ФБ. Здебільшого джерелом контенту є традиційні засоби інформації: користувачі лише поширюють посилання на матеріали. Трапляється і власний контент платформи, і статті з гіперпартійних сайтів, як-от тих, що створили македонці заради прибутку, і повідомлення ліворадикальних чи праворадикальних організацій. Годі й казати про інформацію таких угруповань, як ІДІЛ, що вербують терористів у соцмережах, чи пропаганду росіян, які намагалися вплинути на результати президентських виборів у США243. Один американський чиновник, який волів зберегти анонімність, сказав мені: «У нас зараз не перша кібервійна. Перша вже закінчилася, і ми її програли».

Розповсюдження фейкових новин — це повчальна історія про хибні алгоритми. Цифровим джинам дали нечіткі накази, і це може призвести до катастрофічних наслідків. Треба серйозно замислитися над цією повчальною історією, утім до того часу, як цю книжку опублікують, Facebook та Google докладуть усіх зусиль, щоб подолати проблему.

За тиждень після скандальної заяви на конференції Марк Цукерберґ опублікував на фейсбуку пост, де визнав фейкові новини проблемою, і наголосив, що його компанія над нею працює244. Цукерберґ пропонує дати «спільноті» більше інструментів, які дозволять маркувати повідомлення як правдиві чи фальшиві. Я зустрічався з Марком за кілька тижнів до виборів. Ми обговорювали дотичну тему: що вдіяти, розмірковував Марк, щоб до Facebook доходила думка користувачів про норми і цінності спільноти. Я розумію, що Марк прагне зробити з фейсбуку нейтральну платформу, де користувачі можуть спілкуватися й обмінюватися інформацією. У пості про фейки й вибори Цукерберґ дійшов висновку: «Я знаю, що люди — добрі. Навіть якщо сьогодні здається інакше, треба вірити в людей, бо це дає результати в довготривалій перспективі».

Керівництво Facebook переконане, що контроль над фейковими новинами — відповідальність радше користувачів, ніж платформи. Відповідно компанія й відреагувала на кризову ситуацію. Марк написав: «Ми вже працюємо над інструментом, який дозволить нашій спільноті маркувати неправдиві повідомлення і фейкові новини, але ще багато можна зробити. Ми досягли прогресу і продовжуємо працювати, щоб удосконалюватися». Гадаю, це вже непогано.

Цукерберґ наголосив, що соцмережу повинні охороняти користувачі: «Упевнений, ми знайдемо інструменти, щоб спільнота підказувала нам, чи вартий уваги той чи інший контент. Та, на мою думку, нам треба обережно підходити до ролі арбітрів правди». Він також слушно зазначив: «...визначити “правду” — нелегко. На нісенітниці можна не зважати, але більша частина контенту, зокрема з мейнстримних джерел, має достовірну основу: лише деякі подробиці перекручують або взагалі викидають. Натомість у багатьох новинах, заснованих виключно на фактах, висловлюються такі ідеї, що більшість читачів не погодяться з ними і позначать як хибні».

Для платформ Facebook і Google, які замислилися про свою відповідальність контролювати фейкові новини, річ не тільки в обережному підході. Йдеться також про правовий прецедент. Прийнятий у США 1998 року «Закон про авторське право цифрової доби» (DMCA) звільнив інтернет-провайдерів та інших онлайн-посередників від відповідальності за порушення авторського права. Аргумент такий: це нейтральні платформи, які лише дають користувачам можливість розміщувати будь-яку інформацію. Ці платформи — дошки, куди пересічні люди клеять оголошення, радше ніж видавці, які вирішують, що публікувати, а отже, несуть правову відповідальність. Власне, статус «нейтральних платформ» уможливлює інтернет-послуги. Без нього компанія Google була б відповідальною за кожне порушення авторського права лише через те, що включає в пошуковий індекс контент, який користувачі викладають онлайн. Так само Facebook, Twitter, YouTube чи WordPress відповідали б за будь-який неналежний матеріал користувачів. Такий правовий захист може поширюватися на інші види контенту, який викладають в інтернеті: це платформа для користувачів, а не провайдер контенту. Жодний онлайн-ресурс не хоче втрачати захисту.

Критики обурюються. Зокрема, Керол Кедвалладр нарікала, що сервіс Google Suggest автоматично доповнює запит «євреї — це...» (Jews are...) словом «зло» (Jews are evil)245. Перейшовши за цим запитом, Керол виявила перший заголовок: «Топ-10 причин, чому євреїв ненавидять» (Top 10 Major Reasons Why People Hate Jews). Третім на сторінці з результатами користувачі бачать неонацистський сайт Stormfront246. П’ятий, шостий, сьомий і десятий результати детально пояснюють, чому євреї — зло. Коли Керол ввела у пошуковий рядок «чи був Голо... (did the holo...), Google автоматично доповнив: «чи був Голокост насправді?» (did the Holocaust happen?); і вилізли посилання на сайти, де Голокост заперечується, а в топі знову сторінка Stormfront.

От що пропонує Керол: пошуковик Google повинен негайно припинити давати посилання на такі сторінки. «Бізнес-модель Google заснована на тому, що це нейтральна платформа. Чарівний алгоритм змахує чарівною паличкою і з’являються чарівні результати. Жодного грубого втручання людини — самі лише чари, — саркастично зауважила Керол у колонці для Guardian. — Google відчайдушно доводить, що є не медіакомпанією, а лише провайдером контенту, інформаційним посередником, на якого не поширюються правила медіа-простору. Та насправді це не що інше, як медіа-компанія»247.

Я розумію обурення Керол Кедвалладр, і згоден з її думкою, що Google, так само як усі ЗМІ, «формує і викривлює наше світосприйняття». Я згоден, що Google має щось вдіяти з такими