read-books.club » Публіцистика » Ґоморра 📚 - Українською

Читати книгу - "Ґоморра"

155
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ґоморра" автора Роберто Сав'яно. Жанр книги: Публіцистика / Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 66 67 68 ... 94
Перейти на сторінку:
що повзуть повільно, наче слимаки. Будівельник — як хижий птах, що шугає невидимий у височині, а потім падає каменем, щоб ухопити здобич як завгодно малу, а потім міцно тримає її, поки кожен її дюйм, кожен отвір і кожен клаптик поверхні можна буде перепродати за астрономічну суму. Бізнесмен-хижак знає, як користуватися дзьобом та пазурами. А італійські банки неначе створені спеціально для будівельників: вони знають, що йому можна видати максимальний кредит. Якщо ж вони сумніваються у його здатності повернути цей кредит, а будинки, які він спорудить, не здаються їм достатньою гарантією, то добрі друзі завжди прийдуть на допомогу цьому бізнесмену і підтримають його. Конкретика цементу та цегли — єдина реальна матеріальність, яку визнають італійські банки. Їхні директори вважають, що дослідницькі лабораторії, сільське господарство та ремісництво — речі ефемерні, непевні, позбавлені солідності та ваги. Кімнати, кахлі, поверхи, телефонні та електричні розетки — єдині форми конкретики, які вони визнають. Я це знаю і можу це довести. Я знаю, як збудували половину Італії. Навіть більше половини. Я добре знаюся на робочих руках, пальцях та проектах. І на піску. Піску, з якого збудували хмарочоси, цілі райони, парки та вілли. Ніхто в Кастельвольтурно не забуде нескінченних низок вантажівок-самоскидів, що пограбували річку Вольтурно, забравши в неї йісок. Низки самоскидів, що вишикувалися в чергу, і фермерів, що їх обступили по боках. Ніколи раніше не доводилося їм бачити таких велетнів із заліза та гуми. Цим фермерам вдалося встояти, вижити і не емігрувати, а тепер їхню землю забирали на їхніх же очах. І тепер цей пісок — у стінах квартир в Абруццо, у спорудах у Варезе, Аз’яго та Генуї. І тепер не річка тече в море, а море — в річку. Тепер у ріці Вольтурно ловиться морський окунь, зате фермери щезли. Залишившись без землі, вони спочатку спробували розводити буйволів, а потім повідкривали маленькі будівельні фірмочки, куди понаймали на роботу молодих нігерійців та південноафриканців, які раніше сезонно працювали у них на полях. Ті, що не приєдналися до кланів, померли передчасною смертю. Я знаю це і можу довести. Видобувним фірмам дозволяється оперувати невеликими обсягами ґрунту, але вони натомість пожирають цілі гори і стирають з лиця землі величезні пагорби. І тепер ці гори та пагорби застигли в цементі повсюдно — від Тенеріфе до Сассуоло. Вслід за депортацією людей сталася депортація географічних об’єктів. Я зустрів дона Сальваторе в тратторії в Сан-Феліче-а-Канчелло. Колись дон Сальваторе був бригадиром будівельників, а тепер він — ходячий труп. Йому ще й п’ятдесяти не було, а виглядав він на всі вісімдесят. Дон Сальваторе розповів, що десять років пропрацював на бетономішалках, куди у вигляді пилу додавалися шкідливі промислові викиди. Компанії, пов’язані з кланами, використовують цемент, щоб сховати в ньому відходи, і це дозволяє їм виходити на тендери з пропозиціями таких низьких розцінок, які, зазвичай, бувають тільки тоді, коли використовується китайська робоча сила. І в результаті будуються гаражі, стіни та сходи, просякнуті отрутою. І нічого особливого не станеться. Просто якийсь, скажімо, північноафриканець надихається небезпечного пилу і помре через кілька років, клянучи свою лиху долю, що наслала на нього рак.

Я знаю це і можу довести. Успішні італійські бізнесмени з’являються з цементу. Я знаю, що за відомими моделями, менеджерами, «акулами» фінансового бізнесу та власниками газет і яхт — за всім цим і під усім цим криється цемент, субпідрядники, пісок, щебінка, автобуси, набиті робітниками, що працюють всю ніч і зникають вранці, хитке риштування та фальшиве страхування. Рушійна сила італійської економіки залежить від товщини стін. Слід внести поправку до конституції, яка б вказувала, що її основою є цемент. Будівельники — це батьки — засновники Італії, саме вони, а не Ферруччіо ГІаррі, Луїджі Ейнауді, П’єтро Ненні чи Валеріо Борґезе. Саме спекулянти нерухомістю зі своїми цементними заводами, контрактами, спорудами та газетами витягнули Італію з болота фінансових скандалів.

Будівельний бізнес — поворотний пункт для найманців кланів. Попрацювавши певний час кілером, рекетиром чи вартовим, ви опиняєтеся в будівництві або збиранні та вивезенні сміття. Замість демонструвати фільми та читати лекції в школі, краще повезти кілька потенційних найманців на будівельні майданчики і показати їм майбутнє, що на них чекає. Якщо їм вдасться уникнути смерті або тюрми, то вони опиняться тут і будуть харкати кров’ю та вапном. В той час, коли еліта в білих комірцях (яку начебто контролюють боси кланів) насолоджується життям, інші гинуть на роботі. І так — увесь час. Найголовніше — це швидкість будівництва і потреба економити як на безпеці, так і на графіку робіт. Нелюдська тривалість робочих змін, по дев’ять, десять, дванадцять годин на день, включно з суботами та неділями. Сотня євро за тиждень плюс п’ятдесят за кожні десять годин в неділю або понадурочних. Молодші будівельники витримують навіть по п’ятнадцять годин, бо, мабуть, нюхають кокаїн. Коли на будівництві хтось гине, то включається надійний та перевірений механізм. Загиблого забирають геть і фальшують автокатастрофу. Труп усаджують в авто, а саме авто підпалюють і скидають в урвище. За компенсацію родина загиблого отримує страховку. Часто люди, що влаштовують такі «автокатастрофи», страждають і самі, інколи — дуже серйозно, особливо, коли скеровують автомобіль у стіну, попередньо його підпаливши. Коли присутній бос, то все йде гладенько. Але коли його немає, то робітники часто впадають у паніку. І кидають важкопораненого або труп на узбіччі дороги, що веде до шпиталю, а самі — тікають. Коли ж їх мучить совість, то вони викликають «швидку». Ті, хто бере участь у «зникненні» чи вивезенні важкопораненого, знають, що їхні колеги вчинять з ними так само, якщо їм судитиметься загинути від падіння з риштування чи під колесами вантажівки. Я достеменно знаю, що чоловік, який сидить поруч з тобою, спочатку тобі допоможе, але потім прикінчить тебе, щоб тебе спекатися. Тому на майданчику панує атмосфера підозри. Індивід, що працює поруч, може виявитися твоїм катом, або навпаки. Він тебе не мучитиме, ні. А просто кине одиноко помирати на узбіччі або спалить тебе в авто. Кожен будівельник знає, що саме так і працює цей механізм. А компанії на півдні забезпечують надійніші гарантії. Вони швидко виконують свою роботу — і зникають; «розрулюють» кожну халепу, не здіймаючи галасу. Я знаю це і можу довести. І кожен доказ має своє ім’я. Впродовж семи місяців на будівельних майданчиках на північ від Неаполя загинуло п’ятнадцятеро робітників. Вони впали вниз, загинули під ковшем бульдозера або померли, роздавлені краном, яким керували оператори, перевтомлені в результаті

1 ... 66 67 68 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ґоморра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ґоморра"