Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

Попри те що освідчення виявилося цілковитою несподіванкою, наше бажання одружитися сюрпризом не було. Ми попрацювали над цим. Ми проводили ті складні розмови. Ми обрали варіант ухвалювати рішення, а не жити за інерцією.

Ключові висновки

1. Кохання — наркотик, від якого ми п’яніємо.

2. Ефект хибного консенсусу — це прагнення вважати, що інші люди дивляться на все так само, як і ми. Коли на ранніх етапах стосунків кохання поєднується з ефектом хибного консенсусу, пари часто не обговорюють важливих аспектів свого майбутнього до рішення одружитися. Вони припускають, що їм обом хочеться одного й того самого, навіть не шукаючи підтверджень цього. Це може призвести до нещасного кінця.

3. До рішення вступити в шлюб ви можете подолати ефект хибного консенсусу, виконавши наодинці із собою й удвох із партнером низку дій, які мають назву «Час би вже: минуле, теперішнє та майбутнє». Вам варто обговорити минуле (де ви побували), теперішнє (де ви перебуваєте зараз) і майбутнє (куди ви прямуєте). Дуже важливо приділити час обговоренню таких тем, як гроші, секс, релігія та діти.

Розділ 18. Цілеспрямоване кохання

Пам’ятаєте оману про довге та щасливе життя разом? Помилкове переконання, що найскладніше в коханні — знайти когось, бо це лише перша дія вашої любовної історії. Наступний етап — підтримувати стосунки, щоб ті тривали якнайдовше, — також складний. Я написала цей розділ, щоб допомогти вам це зробити.

Я не збираюся показувати вам шлюб крізь рожеві окуляри. Ось який вигляд має життєвий шлях багатьох пар.

Перший графік на наступній сторінці показує, як змінюється в середньому задоволення шлюбом із плином часу. Виявляється, що довше ви одружені, то менше щасливі. І жили вони разом довго та щас­ливо, хай їм трясця.

Далі розміщено ще один важливий графік. На ньому вказано відсоток пар, які оцінили свої взаємини як «дуже щасливі» від 1972 до 2014 року.

Як бачите, упродовж останніх сорока років дедалі менше та менше людей відчувають задоволення від тривалих стосунків.

Але надія є. Бути в нещасних взаєминах — це не фатум. Чудові стосунки створюють, а не знаходять. Ви можете налагодити міцний зв’язок, докладаючи до цього зусиль. У ваших руках нагода вибудувати стосунки вашої мрії.

  Створення стосунків, що зазнають змін разом із людьми в них

Під час добору відповіді на запитання, що робить взаємини тривалими, я часто згадую цитату Чарльза Дарвіна, що стосується його висновків про природний відбір: «Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто краще пристосовується до змін». Навіть за наявності у вас зараз міцних взаємин ви можете їх утратити, якщо не підлаштовуватиметеся. Ваше життя чи життя вашого партнера може піти непередбачуваним курсом. Створювати стосунки, які можуть еволюціонувати, — ось ключовий секрет їхньої довготривалості.

Може, вам здається, що ви не надто змінитесь у майбутньому, бо вже стали тією людиною, якою будете ще довго.

ВПРАВА: дайте відповіді на ці два запитання

1. Наскільки, на вашу думку, ви змінилися впродовж останніх десяти років?

____________________________________________________________________

2. Наскільки, на вашу думку, ви змінитеся протягом наступних десяти років?

____________________________________________________________________

Гарвардський психолог Деніел Ґілберт із командою ставили ці самі запитання великій групі учасників. Так, дослідники просили окремих людей передбачити, наскільки ті зміняться протягом наступного десятиліття. Іншим пропонували відповісти на запитання про те, наскільки вони змінилися за минулі десять років. Більшість із опитаних вважали, що суттєво змінилися за попередню декаду, але не очікували, що відчутно зміняться впродовж наступного десятиліття. Усі респонденти помиляються. Ґілберт називає таку помилку ілюзією кінця історії.

Ґілберт зазначив, що ми цілком очікуємо того, що постаріємо фізично (наше волосся посивіє та тіло зміниться), але думаємо, що «загалом моя сутність, моя особистість, мої цінності, мій характер, мої найглибші вподобання відтепер не змінюватимуться». Правда в тому, що рости та змінюватися ми не припиняємо ніколи.

І так само як ми, особистості, далі змінюватимемося впродовж усього життя, так само змінюватимуться й наші взаємини. Іноді в одного з партнерів виникатимуть труднощі — і тоді інший утримуватиме сім’ю на плаву. Іноді ви почуватиметеся дуже закоханими, а іноді відчуватимете, що бачити не можете одне одного. Іноді вам буде легко говорити, а іноді здаватиметься, ніби між вами виросла стіна.

Через таку мінливу природу взаємин нам варто поводитися з останніми так, ніби вони живуть і дихають. Попри це, дуже часто ми ставимося до наших стосунків як до тостера. Ми дістаємо його з коробки, вмикаємо та сподіваємось, що він залишатиметься таким завжди. Тостер найкраще працює того дня, коли ви його купуєте, проте з плином часу поступово погіршується. Ніхто не очікує, що їхній тостер адаптуватиметься чи вдосконалюватиметься. У шлюб ми вступаємо в день нашого весілля та чекаємо, що той зоставатиметься незмінним, «доки смерть не розлучить нас».

Ну і як у нас працює той тостер? Якщо поглянути на показники розлучень і розривів, то можна з’ясувати, що 50 відсотків покупців тостери повертають. Частково взаємини розпадаються тому, що створені не такими, щоб, як висловлювався Дарвін, «пристосовуватися до змін».

Забудьмо про той тостер і внесімо трохи романтики у двадцять перше століття, прийнявши філософію цілеспрямованого кохання. Ця книга про те, щоб помірковано вибудовувати власні стосунки. Такий спосіб мислення також вирішує й те, яким виявиться продовження вашої історії.

Для того щоб дістатися до цього продовження, я розробила низку інструментів на базі біхевіористики, які сприятимуть створенню тривалих стосунків. Це взаємини, про які всі говорять, що хочуть їх, але дуже мало хто розуміє, як їх підтримувати. Упродовж останніх кількох років тисячі пар у всьому світі користуються цими інструментами, сподіваючись вибудувати стосунки, міцні та здатні до адаптації, а найважливіше — створені для того, щоб тривати.

  Угода про взаємини

Багато хто з нас промовляє вголос детальні подружні зобов’язання один-єдиний раз — під час самої весільної церемонії. Але оскільки тепер ми живемо довше, то від обітниці до настання пори, коли «смерть розлучить нас», може минути понад півстоліття. Нам потрібна більш сучасна система, що сприятиме адаптації партнерських стосунків, люди в яких ростуть і змінюються. Укладіть Угоду про взаємини.

У розділі 15 я розповідала про силу створення письмового плану розриву взаємин і про те, наскільки активна згода на участь у чомусь