Читати книгу - "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"

 Щоб спіймати Даріуса мені залишалось встигнути домалювати картину до повні. Та це було дрібницею в порівнянні із тим, що мені потрібно було зробити далі. Раніше я ніколи не заходив так далеко у використанні власних сил, та він був поряд й давав чіткі вказівки. Найважчим завданням було спрямувати місячне сяйво на Даріуса, яке б його засліпило й дозволило нам загнати його в пастку. Для цього мені довелось заздалегідь намалювати ще одну картину, на якій я зобразив повний місяць й всього один мій дотик до зображеного — оживив картинку й спрямував все світло з неї на нашу жертву. Це одне із головних моїх вмінь. Я здатен оживляти образи із власних творінь на певний проміжок часу. Та зараз не про це.

 Та ніч позбавила мене не тільки майбутнього, а й зробила з мене вбивцю, — робить невеличку паузу, наче збирається із силами, щоб продовжити свою розповідь. —  Вона прийшла, щоб попередити Даріуса про видіння, яке побачила, та заплатила за це власним життям. Я не залишив їй жодного шансу. Вже тоді картина відібрала чотири життя: моє, Марака, Даріуса і Меліни — його коханки, яка так невчасно прийшла. 

— Навіщо ти все це мені розповідаєш? 

— Я знову бачив його і він дав мені час до наступної повні, яка вже за два тижні. В мене всього чотирнадцять днів, щоб повернути Даріуса й не дозволити демону забрати більше.

— Скажи, що ти все це вигадав, щоб я розповіла тобі куди мене відвіз Даріус.

— Мені жаль, та це — правда. Іншого виходу просто не існує. Я вже намагався щось змінити, та результату це не дало. Ніко, ти була в тій клятій картині, тому ти — перша у його списку. Я не хочу, щоб він тобі нашкодив. Свобода Даріуса й моє життя не варте твого. Всі ми приречені, та в тебе ще є шанс. Ленхарт тобі допоможе, коли мені доведеться піти. Скажи мені де ви і я прийду за тобою швидше, ніж це спробує зробити тінь із мого минулого. 

— Не проси мене ставити своє життя вище твого, — заперечно мотаю головою й даю волю сльозам.

— Я втратив своє як тільки уклав ту угоду, та я не шкодую про прийняте рішення. Головне, що воно допомогло Ленхарту жити далі не керуючись однією тільки жагою крові. Він знову навчився бути людиною. Знаю, що не змирився із нашими жертвами, та він просто поки що не знайшов того, хто допоможе побороти самотність й наповнить його життя новим сенсом. Спочатку я й справді побачив в тобі ту, хто зможе впоратись із цим завданням, та не помітив, як сам захотів наповнити своє буття тобою. Чим більше часу ми проводили удвох, тим важче ставало себе стримувати. Я не очікував, що все зайде так далеко. Та я не жалкую про те, що сталось між нами, ти подарувала мені те, чого я ніколи не мав, ти знову дозволила мені відчути себе живим. Тому я просто зобов’язаний не допустити, щоб ти загрузла у всьому цьому багні. Ти не повинна розплачуватись за чужі помилки.