Читати книгу - "Одне без одного, Анна Чмутова "

— Скажи, тобі говорить щось ім’я Родіон?

— Ні, мабуть.

— Але ж воно не занадто поширене.

— Хм. Ну, ймовірно, в мене були клієнти з таким іменем. Але я не впевнена.

— Гаразд. Короче, цей Родіон є знайомим нашого Олексія.

— Так.

Віра в передчутті поганих новин киває головою ледь не на кожне слово колеги.

— І він йому, тобто Олексій цьому Родіону, говорив про те, що тобі вже можна дати спокій. Мовляв, залякування на тобі не спрацювали.

— Що?

— Я зрозумів, що Олексій відмовляв співрозмовника завдавати тобі шкоду. Сказав, що минулий раз не спрацював, а значить і цього разу немає сенсу.

Пружина розтискається, обпікаючи всі внутрішні органи одним махом.

— Ти впевнений, що ти правильно все почув?

— Так. Я майже одразу до тебе прийшов. Але я думав, що ви з Олексієм у нормальних стосунках.

— Угу. Ми одногрупниками були.

Віра, знаходячись у прострації, не фільтрує інформацію. Ні, вони з Олексієм ніколи й не ховали, що їхні взаємини мають дружній контекст. Але й ніколи не розповідали, що їх пов’язувало до співпраці. Адже Віра не хотіла розповідати колегам на черговому корпоративі за чисельним проханням, як їхній начальник танцював голим на студентській вечірці.

— Я можу тобі допомогти? — питає Іван після павзи.

— Ні, дякую. Ти дуже допоміг уже тим, що розповів це мені. До речі, чи не чув ти, чим завершилася розмова? Олексію вдалося переконати співрозмовника?

— Тут не знаю. Коридором стали ходити люди. Довелося не палитися й іти по своїх справах. Щоправда, мої справи були в кабінеті Ключівського, але що ж уже.

— Дякую. Правда дуже вдячна.

Віра втомлено всміхається. У неї зникли сили. Захотілося повернутися в ресторан до чоловіка й притиснутися до Назара. Тільки поруч із ним зникало відчуття власної небезпеки. Гаєвська втомилася нести на собі тягар відповідальності, що неодмінно лягає на плечі адвокатів. Перші роки вона працювала на ентузіазмі, потім — на голій впертості. Зараз — на звичці.

Іван допиває каву, говорить про свою готовність допомогти в будь-яку мить і йде. А Віра думає. У голові вона все прокручує це ім’я.

Родіон, Родіон…

Хто був Родіоном? Останнім часом таких клієнтів у неї не було. Але це могли бути не її клієнти, а їхні опоненти. Віра пішла через метод виключень. Дістала всі справи, які вела в той період, коли на її дзеркалі залишили послання. Вона неодмінно зв’язала цю подію з розповіддю Івана.

— А ти чого ще на роботі? — в кабінет без стуку зазирає сам Ключівський.

— Та хочу встигнути звіт доробити, — Віра показує рукою на теки з документами, які вона хронологічно розклала на столі.

— Час ще є. Іди додому.

— Тоді я не встигну на зустріч випускників, — Віра вигадує на ходу аргументи.

— О, ти все ж вирішила піти?

— Якщо нічого не зміниться.

— Тоді не заважатиму.

Віра натягнуто всміхається у слід начальнику. А потім повертається до невідомого їй Родіона.

Знаходить його вже в наступній справі. І одразу ж згадує чоловіка. Нічим не примітного.

А ще згадує, як Олексій заходив до неї в кабінет тоді кілька разів і запитував, як просувається суд. Щоправда, про самого Родіона він нічого не говорив. Але тоді нездоровий інтерес начальника до цієї справи здавався Вірі дивним.

Значить, усе на поверхні. Хоча Вірі до останнього не хочеться вірити. Олексій зараз із нею розмовляв привітно, а ще кілька годин тому обговорював завдання їй шкоди. За словами Івана, він відмовляв чіпати її. Але не відмовив уперше. Коли в її квартиру проник цей Родіон. До речі, версію з тим, що у неї могли витягнути ключі Віра не відкидає. Поліцейські сказали, що злому дверей вони не бачать.

Гаєвська пише чоловікові повідомлення й просить забрати її з роботи на машині. Сил у Віри не залишається ані на що. Хіба тільки хоче переконатися, що весь цей логічний ланцюжок має насправді аргументи.

Знайти когось, на ім'я Родіон, у підписках Олексія в соціальних мережах нескладно. Ще простіше — відтворити в пам’яті чоловіка її клієнтки, якого вони позбавляли батьківських прав. Віра це пам’ятає. Вона ж сама перевіряла соціальні мережі горе-батька. Тут дійсно й не знайти фотографій з дітьми. Цей доказ мало важить у справі позбавлення батьківських прав. На відміну від шрамів на тілі старшої дитини після батьківського нападу гніву.

Єдине, що не в’яжеться у цій ситуації — фігура Олексія. Чому він зацікавлений у цьому? Чому він ще нещодавно говорив їй про чоловіка, який приходив їй погрожувати? Цих «чому» Віра в голові назбирала з десяток. Але поки не зрозуміла, коли їй поставити питання начальнику в лоб.

То що ж, Родіон говорив, щоб Віра не пхала ніс у його справи з родиною? А вона запхнула. І непогано розворушила осине гніздо. Тиждень тому його остаточно позбавили прав. Чи буде він мститися Вірі далі? Імовірно. Чи готова вона до цього? Ані на краплю.