Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Батьки встають поряд з ліжком сина і говорять між собою , а я почуваюся тут зайвою ... 
Я розумію їхнє хвилювання, і не хочу заважати , тому повільно і тихо йду до виходу .

- Емма ? Куди це ти ?- вже біля дверей мене окликає Адам .
- Я ...- опускаю очі і червонію .
- Я хотів вас познайомити за більш святкових обставин , але ...що поробиш ...- усміхається чоловік .
-  Емма , знайомся . Це мій тато - Володимир Петрович . Моя мама - Вікторія Олександрівна.- киваю батькам , і бачу як вони до мене придивляються .
- Мамо , тату . Це Емма . Моя наречена .

І тут я зависаю .Коли це мені пропозицію зробили ?
Не пам'ятаю, щоб я погодилася ...

Здається , батьки Адама також здивовані .

- Синочку , ти ж сказав приїдеш з дівчиною . Я думала ...- починає мама чоловіка .
- Люба , підійди , будь ласка...- кличе мене Адам і я йду до ліжка .
- Я хотів пропозицію зробити в Данії , думав романтична, різдвяна вечеря ...і взагалі в колі сім'ї...- він дивиться прямо мені в очі .- Але якщо вже так вийшло . І ми не зможемо ще скоро нікуди поїхати . То я хочу спитати тут і зараз .
Ти вийдеш за мене ?

Очі чоловіка блищать , в них стільки очікування , прохання , щастя ...Що всередині мене все наче палає .
Як я можу відмовити такому чоловікові як він ..?
Якщо кохаю його понад усе на світі ...

- Я згодна .

І Адам притягує мене для поцілунку .

Я навіть забуваю про його батьків поруч , але нас переривають покашлюванням.

- Вибач , що без обручки . Я обіцяю , що як вийду з лікарні все зроблю як треба .- шепоче Адам мені в губи , і повертається до рідних .

- А що з водієм який збив тебе на дорозі ?- переводить тему батько .
-  Не знаю ... Я лиш під ранок прийшов до тями . Тому поки не вдавався  в деталі справи .
- Тоді я цим займусь . Він повинен понести покарання .- каже упевнено чоловік .

Ще кілька хвилин вони обговорюють щось сімейне , і Адам весь час тримає мене за руку . 
Мабуть, боїться що я все-таки втечу ...І напевно , не безпідставно . 
Хоча його батьки не сказали мені нічого поганого , але й радості в їх очах я не бачила , коли Адам робив мені пропозицію. 
Та й це , скоріш за все, зрозуміло ...

Відразу видно , як я відрізняюся від їхньої сім'ї.Але я не хочу забивати таким голову . Головне , що ми з Адамом кохаємо одне одного . І якщо це кохання справжнє,  то ніщо нам не завадить .

Розмову перериває стукіт у двері , і в палату заходить Марк , але він якийсь не такий . Стривожений , затиснутий , очима впивається в Адама і відходить в бік .
За ним заходить чоловік .
Років сорока п'яти , чорне скуйовджене волосся, не високого зросту , середньої статури . Не дуже приємної зовнішності , а погляд ...наче на допит потрапила .

- Доброго ранку . Адам Володимирович ?- питає чоловік і підходить до нас .
- Так , це я .- відповідає спокійно Адам .
- Старший лейтенант міліції, Гончар Михайло Іванович.
- Ви щодо автокатастрофи ...- припускає батько Адама .
- Можна і так сказати .- щулиться чоловік .

Ой, не подобається мені ця людина . Ось , не подобається і все .

- Адаме Володимировичу, вам пред'явлено звинувачення у нанесенні тяжких тілесних пошкоджень Костіній Діані Валеріївній . Спроба втекти з місця злочину, що поволокло за собою спричинене на дорозі ДТП.

- Що?! - ми з Адамом вимовляємо в унісон .
- Які тяжкі тілесні ? Ви про що говорите? Адам в житті не вдарить жінки .- встаю на захист чоловіка .

Сама не знаю звідки в мене взялася сміливість , та коли я почула те що говорив цей слідчий ... 
Це був наче ляпас . 
Я не могла змовчати .
Я була впевнена, що Адам ніколи не підніме руку на жінку , в будь-якій ситуації .

- Вибачте , але це вас не стосується . Хто ви взагалі ?- шипить цей слідак .
- Моя наречена .- голосно промовляє Адам.
- І все одно , це не дає вам право говорити з органами влади в такому тоні ...
- Хто звинувачує Адама ? - я не можу зупинити свою злість .
- Постраждала написала заяву . А водій вантажівки підтвердив, що пан Орлов порушив правила дорожнього руху , і перевищив швидкість . А після не впорався з керуванням .
- Це якась маячня !- повишаю голос і підіймаюся , встаючи перед ліжком Адама .
- Емма , люба ...
Тихо бере мене за руку Адам ,і тримає дуже ніжно.

- Пане Орлов , раджу заспокоїти вашу наречену . Через хвилину , я повернуся і хотів би поговорити з вами наодинці .

Чоловік розвертається і виходить за двері .А я все ще стою і дивлюся йому в слід .
Що це таке ? Я не вірю ...

- Емма , кохана , іди до мене .
Повільно тягне мене до себе чоловік  і я сідаю біля нього .

- Заспокойся , чуєш? Це не правда . І все швидко проясниться . Головне , щоб ти мені вірила . Ти віриш ?- він дивиться прямо мені в очі .
- Звісно, вірю . Я тобі вірю .

Адам цілує мене в губи й пригортає до себе .

- Марк ?- звертається чоловік до друга .
- Я приїхав зранку у відділок , хотів щодо аварії вияснити , а тут цей ...до тебе вже збирався . От я за ним і приїхав . Поки нічого не скажу .
- Зрозуміло . Вам пора . Мені краще самому поговорити зі слідчим .

Всі йдуть з палати. А я і далі сиджу біля чоловіка . Не маю сил піднятися з місця ...

- Лисичко , тобі треба поїхати додому . Поїсти , заспокоїтися ...
- Ні .
- Так , і не сперечайся . Я нікуди не дінуся. Обіцяю.

Схиляю голову і прикриваю повні сліз очі.

- Не плач . Все буде добре . Я ні в чому не винен . А Діана ... Не знаю що це за дурний жарт .
- Я вірю тобі .

У двері стукають і заходить слідчий .В мене нема вибору . Тому я просто встаю і виходжу в коридор .

Чого хоче ця дівчина від Адама ? 
І тут я згадую як Віра розповідала про сварку Адама з Діаною .

" Як наша царівна кричала - " Ти ще пожалкуєш , і тому подібне..." "
А що як ...