Читати книгу - "Майдан. (Р)Еволюція духу"

Знайте, на нарах завжди занози

Циліндр проти ушанкі

Акція — це реакція

Золотий унітаз завжди в лайні

В упирятник не ідем

Зараз треба створювати історію, а не її читати

В Луврі не стоять нари

Угода або накуй!

Президент моєї країни — ГОПНИК

Хай навіть гопнік стане єврогопніком

Ми — євроджені!

Жиган, кинь мусора!

Бий жлобів — рятуй надію!

Це бунт цивілізації проти варварства!

Гасла авторства, окрім мене, Павло Коробчук, Svitlana Pova­lyaeva і Andrij Bondar, Ivan Semesyuk.

30 листопада 2013 р.

Люди! Треба напевне розказати, що було насправді. Вчора відбувся натуральний пиздець. По-інакшому це не назвеш. Ще вдень було стрьомно. Навіть не так, як в перші дні. По-іншому стрьомно. Такої кількості провокаторів і мусоро-сбушників серед нас я не бачив з самого початку подій. Димові шашки і заходи тітушок для драк в натовп. Загонами по 20 рил. Наш маленький отряд художників, філософів і архітекторів стояв і дивився на все це. Але є одне але.

Вночі якось стало дуже вже мутно. Ми побачили, що стається звичайне українське диво. Все звертають. Зрозуміли, що Єгор Соболєв відсутній. І відсутні всі з організаторів. Щось він знав про те, що буде, як нам здалось. Було таке відчуття, що майдан зливають. Підійшов депутат Іллєнко, який хотів поговорити про мистецтво і за те, що я несправедливо критикую ВО «Свободу» і українських націоналістів (звісно, несправедливо, бо вони ж такі душки насправді). Діалог був і з приводу того, чому ми абсолютно по-різному мислимо майбутне країни. Я казав про те, що права риторика не можлива на Євромайдані і праворадикальні гасла не сумісні з євроінтеграцію. Хоча дискутували ми спокійно і ввічливо. Була палка дискусія. І він пішов. Але якось все неспокійно навколо було. Моя думка з приводу того, що навколо переодягнуті мусора, чомусь вкотре підтвердилась (я параноїк, визнаю). Передислокацію сил я помітив ще тоді.

З’ясувалось, що чомусь рулить депутат Андрій Шевченко (той, що не футбольор, а в окулярах). Він сказав нам, коли його витягли, взяли і конкретно спитали, що закінчується солярка, замінюють генератори і все буде прекрасно. Ура-ура, все просто замінимо і буде зашибісь. І ще повідомив, коли його різко спитав якийсь дядя, про плани на майбутне, що «звітуватись перед ним він не повинний». Чомусь. Його питали, чи буде він всю ніч? Сказав, що не буде. Що пійде раніше. Шось таке. Активізація беркуту була засвідчена бабулею, яка підійшла до нього, йому про це повідомила, і після чого він кудись стрімко побіг. Не знаю куди. Недоговоривши з нами.

І тоді, звичайно, вмикнулись інстинкти кота і канарейки в одному флаконі, що починають відчувати землетрус. Маленький культурологичний загін художників, філософів і архітекторів був виведений з-під обстрілу за к-ка хвилин до тотального піздєца. А атмосфера навколо була дуже спокійна, і всі нібито налаштовувались на продовження і ночівлю. Навіть буйних братів Галлахерів, що хотіли стояти до кінця, вдалось забрати. Вони б, безперечно, класно виглядали «на растяжках» у лікарні. Та і ми всі могли б посмоктувати супчик через трубочку не один місяць. І малювати один одному на гіпсах матюки. Тобто нам просто пощастило за декілька десятків хвилин вийти звідси, ще не усвідомлюючи і навіть не передбачаючи, ЩО там станеться. Вважаю це просто фартом. Ну а далі ви знаєте. Зайшов паровий каток беркуту і забив усе, що рухалось. Ламаючи голови, руки і ноги.

4 грудня 2013 р.

Розмонтовували наш проект на Кyiv contemporary art. Якось на це не хотілось зараз витрачати весь день, коли таке від­­бу­­ва­ється… Бо зараз зовсім не до цього. Але мусили. Я там, окрім всього, виставив частину своєї нової серії «Боги революції». З великими краплями крові, що виходять за межі поліптиха. Об­говорювали з камрадами, що вона виявилась абсолютно пророчою. Під усі події в країні потрапила саме ця серія.

Революція виявилась далеко не бархатною. Страшною. І кривавою. По-справжньому з шипами і вогнем.

Денис розповів, що спілкувався з делегацією американців, які були дуже заціка­влені експозицією і казали, що не очікували побачити щось таке у нас в країні. Казали, що за асоціаціями у них це корелюється зараз з виставкою мексиканського ре­­волю­ційного мистецтва в Нью-Йорку. Нам було ціка­во почути таке враження. Щось таке є.

19 грудня 2013 р.

Цікава і розумна людина Пьотр Павленский. І погляд на події цікавий. І відмінно зроблено саме інтерв’ю: www.artukraine.com.ua/a/petr-pavlenskiy-quotmaydan-torzhestvo-samoorganizacii-i-pobeda-nad-tiraniey-apparata-vlasti.

«Если говорить о неком идеале общества — анархо-коммуниз­ме, например, — он сейчас происходит на Майдане. Вот эти все субкультурные споры про доминирование правых или левых — полная фигня. Сама структура, в которой и бомжи, и рабочие, и студенты находятся вместе: все, кому нужна одежда или еда, могут взять её бесплатно, те, у кого есть возможность, несут еду и одежду для других. Те, у кого нет возможности что-то отдать, может стать волонтёром, сделать какую-то работу — это и есть общество в его идеальном состоянии самоорганизации. И для порядка не нужна никакая полиция. Нету никакого мародерства. На примере Майдана мы видим, что полиция существует не для безопасности граждан, полиция существует только для безопасности власти. Сейчас вещи начинают называться своими именами. Но это состояние не может быть перманентным, и при любом исходе будет новая структуризация».

23 грудня 2013 р.

www.theinsider.ua/art/khudozhnik-oleksa-mann-pro-yevromaidan-tse-persha-antizhlobska-revolyutsiya/