Читати книгу - "Ілон Маск"

Розмовляючи з потенційними новобранцями, Сінґх намагається підбадьорювати їх, але водночас бути відвертою щодо вимог, що їх ставлять SpaceX і Маск. «Наша вербувальна подача — це те, що SpaceX подібна до військ спецпризначення,— каже вона. — Якщо ти хочеш, щоб було якомога важче, чудово. Якщо ні, тобі не слід сюди приходити». Опинившись на роботі у SpaceX, нові працівники дуже швидко з'ясовували, чи вони справді відповідають цим викликам. Багато з них звільнялися у перші кілька місяців через 90-годинні та довші робочі тижні. Інші звільнялися, бо не могли витерпіти прямолінійності Маска та інших управлінців під час нарад. «Ілон не знає тебе і не замислюється над тим, чи тобі від чогось не буде боляче, — каже Сінґх. — Він просто знає, що йому треба, щоб було зроблено, і його не гребе. Люди, які не призвичаїлися до його стилю комунікації, успіху не досягли».

Існує враження, що SpaceX страждає від неймовірно високої плинності кадрів, і через компанію, безумовно, транзитом пройшла добряча кількість тіл. Однак багато з ключових управлінців, які допомогли почати компанію, залишаються з нею вже десять років або більше. Зі звичайних інженерів більшість залишається принаймні на п’ять років, щоб реалізувати свої опціони на отримання акцій і щоб довести до розуму свої проекти. Це типова поведінка для будь-якої технологічної компанії. SpaceX і Маск також, схоже, надихають людей на незвичну міру лояльності. Маску вдалося викликати у середовищі своїх військ оту ревність, з якою люди ставилися до Стіва Джобса. «Його візія настільки чітка, — каже Сінґх. — Він майже гіпнотизує. Він дивиться на тебе цим божевільним поглядом, і ти такий: так, ми зможемо дістатися Марса». Ще маленький крок — і на виході маємо оцей садомазохістичний емоційний фон, суміш задоволення й болю, який дає робота на Маска. Багато людей, з якими я розмовляв у ході написання цієї книжки, обурювалися ненормованим робочим часом, грубими манерами Маска та його інколи абсурдними очікуваннями. Однак майже кожна людина — навіть якщо її було звільнено — і далі схилялася перед Маском і говорила про нього так, як зазвичай говорять про супергероїв або божеств.

Перший головний офіс SpaceX в Ель-Сеґундо не дуже відповідав іміджу місця, де працюють круті хлопці, який прагнула підтримувати компанія. Про новий офіс SpaceX у Готорні цього вже не можна сказати. Адреса будівлі — Ракетна вулиця (Рокет-роуд), 1, і по сусідству розташовані муніципальний аеропорт Готорна та декілька машинобудівних і виробничих компаній. Хоча розміром і формою будівля SpaceX нагадує решту будинків, очевидною відмінністю є її колір — вона вся пофарбована в біле. Будівля нагадує Ґарґантюанський прямокутний льодовик, який опинився посеред особливо бездушного району у забудові, що розповзлася Лос-анджелеським округом.

Відвідувачі SpaceX мають пройти повз охорону, через маленький паркінг для менеджменту обіч головного входу, де Маск паркує свою чорну Model S. Вхідні двері мають дзеркальне покриття, яке не дає змогу побачити, що всередині, — а всередині білого кольору ще більше. Фойє має білі стіни, дивної форми білий стіл у зоні очікування, а також білу реєстраційну стійку з парою орхідей у білих горщиках. Зареєструвавшись, відвідувачі отримують іменну ідентифікаційну картку; відтак їх проводять до основного офісного простору SpaceX. Маскова офісна комірка — розміру XXL — розташована праворуч. У ній на стіні висить кілька обкладинок журналу «Aviation Week», що відзначали успіхи компанії, фотографії його хлопчиків і поруч величезний плаский монітор. На столі — різні дрібнички, серед яких бумеранг, декілька книжок, пляшка вина і гігантський самурайський меч під назвою «Lady Vivamus», що його Маск отримав, вигравши Премію Гайнлайна, який вручають за видатні досягнення у комерційній космічній галузі Посеред великого відкритого офісного простору сотні інших людей працюють в окремих комірках: здебільшого менеджери, інженери, програмісти та продавці, які сидять за комп'ютерами. Розташовані довкола їхніх столів конференц-зали мають назви, пов'язані з космосом, як-от «Аполлон»[49] чи «Вернер фон Браун»[50], і невеличкі таблички, які пояснюють значення назви. Найбільші конференц-зали облаштовано ультрасучасними стільцями— елегантними червоними конструкціями з високими спинками, що стоять довкола великих скляних столів, — а тло формують настінні панорамні фотографії Falcon 1, яка стартує з Кваджу, або капсули Dragon під час стикування з МКС.

Якщо прибрати елементи з ракетною тематикою і самурайський меч, ця центральна частина офісу SpaceX виглядає точнісінько так, як і будь-який стандартний головний офіс у Кремнієвій долині Але відвідувачі, які через подвійні двері проходять до серцевини заводу SpaceX, бачать дещо зовсім інше.

Виробничий офіс площею понад 50 тисяч квадратних метрів важко охопити поглядом. Це цільний безперервний простір із сіруватою підлогою, залитою епоксидом, білими стінами та білими опорними колонами. Сюди напхано стільки людей, машин і шуму, що вистачило б на невеличке місто. Одразу біля входу зі стелі звисає одна з капсул Dragon, яка літала до МКС та повернулася на землю, з чорними обгорілими слідами на боках. Просто під капсулою на підлозі — пара восьмиметрових опор для приземлення, створених SpaceX з метою, щоб ракети Falcon після польоту могли м'яко опуститися на землю і бути використані повторно. Ліворуч від входу — кухня, праворуч — центр управління. Це відгороджена зона з широкими скляними вікнами, у передній частині якої встановлено екрани розміром зі стіну, на яких відстежують рух ракети під час зльоту. У ній чотири ряди столів, на кожному з яких стоїть з десяток комп'ютерів для штату центру управління. Якщо пройти в глиб заводу, можна побачити кілька виробничих зон, відокремлених одна від одної у доволі символічний спосіб. У деяких місцях на підлозі намальовано блакитні лінії, які окреслюють межі зони, в інших простір відгороджують блакитними верстаками, що розставлені прямокутниками. Нерідко можна побачити, що посередині однієї з цих робочих зон на опорах піднято один із двигунів Merlin, і півдесятка механіків підключають до нього дроти та підлагоджують те чи се.

Одразу за цими робочими зонами — скляний куб, достатньо великий, щоб туди вмістилися дві капсули Dragon. Це стерильна кімната, де працівники мусять носити лабораторні халати та сітки для волосся, щоб не засмітити капсули під час роботи з ними. Ліворуч десь на десяток метрів горизонтально лежать одна біля одної