Читати книгу - "Червоний Дракон"

Вона знала, що світло їй недоступне, проте доступно багато чого іншого. Вона могла отримувати насолоду – від допомоги учням, наприклад, і це задоволення тільки посилювалося дивним усвідомленням, що її ніхто не винагородить і не покарає за цю допомогу.

Заводячи нових друзів, вона остерігалася людей, які нав’язували піклування й живилися її залежністю. З кількома такими вона мала стосунки – сліпі їх ваблять, але то вороги.

Стосунки. Реба усвідомлювала, що фізично приваблива для чоловіків. Господи, їхню хіть можна було відчути навіть крізь пальці, що так міцно хапали її за плече.

Секс їй дуже подобався, проте ще багато років тому вона дізналась одну просту істину про чоловіків: більшість із них як вогню бояться завдати собі тягаря. У її випадку страх тільки посилювався.

Вона не любила, коли чоловіки прокрадаються в ліжко й вислизають із нього, мов курей із чужого курника тягають.

Ральф Менді мав запросити її на вечерю. Він особливо любив заводити боязливе виття, що життя його побило і він тепер не здатний до кохання. Обережний Ральф надто часто їй про це нагадував, і ці скарги обпікали Ребу. Ральф був потішним, проте вона не хотіла прив’язувати його до себе.

Їй не хотілося бачитися з Ральфом. Не хотілося вести порожні розмови й слухати, як розмови навколо них самих уриваються, коли люди починають дивитися, як вона їсть.

Як добре було б, якби її хотів чоловік, що має сміливість надягнути капелюха чи лишитися – як йому, чорт забирай, заманеться – і що дозволяв би їй робити те саме. Чоловіка, який би не тривожився через неї.

Френсіс Доларгайд – сором’язливий, із тілом півзахисника й без усілякого окозамилювання.

Вона ніколи не бачила й не торкалася заячої губи, тож не могла провести візуальні асоціації з його вимовою. Цікаво, чи подумав Доларгайд, що вона легко його розуміла саме через те, що «сліпі чують набагато краще від зрячих». Це поширений міф. Може, варто було йому пояснити, що це неправда, що сліпі просто приділяють набагато більше уваги тому, що чують.

Про сліпих існує достатньо хибних уявлень. Цікаво, чи поділяв Доларгайд поширену думку про те, що сліпі «чистіші душею», ніж більшість, що ця вада якимось чином наближує їх до святості. Реба усміхнулася сама до себе. Це уявлення також хибне.

32

Чиказька поліція працювала під масованою атакою ЗМІ, які щоночі в новинах вели зворотний відлік до наступної повні. Лишалося одинадцять днів.

Родини в Чикаго були перелякані.

Водночас люди стали купляти більше квитків на сеанси фільмів жахів, і це був останній тиждень, коли їх показували в кінотеатрах просто неба. Захоплення й жах. Підприємець, який промишляв серед панк-рокерів футболками із «Зубним ельфом», трохи переінакшив початкову фразу. Тепер вона звучала: «Червоний дракон – побачення на одну ніч». Обидві футболки продавалися приблизно однаково.

Після похорону Джеку Кроуфорду й самому довелося з’явитися на прес-конференції з представниками поліції. Він отримав наказ Згори – зробити присутність федералів більш явною. Гучнішою він її не зробив, бо нічого не сказав.

Коли до розслідування залучено багато особового складу і їм стає нічим живитись, вони починають кидатись одне на одного, тупцювати на одному місці, витрамбовувати землю вщент. Вони ходять колом, що нагадує торнадо чи нуль.

Куди б Ґрем не пішов, йому всюди траплялися детективи, фотоапарати, метушливі чоловіки в цивільному, невгамовний тріскіт рацій. Ґрему був потрібен спокій.

Скуйовджений після прес-конференцій Кроуфорд знайшов Ґрема уже надвечір, у тихій порожній залі для наради присяжних, на поверх вище від кабінету державного обвинувача.

Добрі світильники висіли низько над столом із зеленим сукном, на якому Ґрем виклав свої документи й фотографії. Він зняв пальто й краватку і скулився на одному зі стільців, дивлячись на дві фотокартки. Перед ним стояла світлина Лідсів у рамці, а поруч на картонному планшеті, похиленому на графин, було фото Джекобі.

Фотографії Ґрема нагадали Кроуфорду похідний вівтар матадора, що його можна встановити в будь-якому готельному номері. Фотографії Лаундза не було. Кроуфорд мав підозру, що Ґрем узагалі не думав про справу Лаундза. Проблем із Ґремом йому не треба.

– У тебе тут справжня більярдна, – сказав Кроуфорд.

– Що там преса, нетямиться з радощів?

Ґрем був блідий, проте тверезий. У кулаку затис кварту105 апельсинового соку.

– Господи, – Кроуфорд гепнувся на стілець. – Міркувати за тих умов – наче сцяти під час руху поїзда.

– Новини є?

– Комісара одного разу піт пройняв від питання, а ще він почухав яйця на камеру, нічого більш визначного на конференції не було. Як не віриш, подивися новини о шостій і одинадцятій.

– Хочеш апельсинового соку?

– Я краще колючий дріт проковтну.

– Добре. Мені більше буде.

Обличчя в Ґрема було напружене. Очі – надто яскраві.

– Що там із пальною сумішшю?

– Хвала Господу, що в нас є Лайза Лейк. У Чиказькій агломерації 41 офіційна заправка Servco Supreme. Хлопці капітана Осборна вже їх понаводнили, перевірили продажі суміші з контейнерів водіям вантажівок і фургонів. Поки нічого, але вони ще не всі зміни перелопатили. У Servco ще 186 станцій по восьми штатах. Ми запитали допомогу в тамтешніх органах. На це піде час. Якщо Боженька мене любить, то він скористався кредиткою. Шанс є.

– Або немає, якщо він уміє користуватися звичайним шлангом.

– Я попросив комісара нічого не казати про те, що Зубний ельф може жити десь поблизу. Люди й так нажахані. Якби він про це заговорив, то сьогодні ввечері, як пияки додому повертаються, тут здійнялась би стрілянина, як у Кореї.

– Ти й досі гадаєш, що він неподалік?

– А ти – ні? Ну, я іншого й не очікував, Вілле.

Кроуфорд узяв звіт про розтин Лаундза й почав його читати крізь окуляри з оправою-половинкою.

– Гематома на голові з’явилася раніше, ніж рани рота. На п’ять чи вісім годин раніше, лікарі не певні. Далі, поранення рота з’явилося за кілька годин до того, як Лаундза доправили в лікарню. Зовні, звісно, все було обпалене, але медики визначили за ушкодженням у ротовій порожнині. Залишки хлороформу в його… чорт, десь у його горлянці. Як гадаєш, він був непритомний, коли Зубний ельф його вкусив?

– Ні. Ельф хотів би його при тямі.

– Я теж так думаю. Отож, він вирубає його сильним ударом по голові – у гаражі. Утихомирює його хлороформом на той час, доки відвезе в таке місце, де крики нікого