Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

- Мене нудить від тебе, коли ти сюди зайшов так і захотілося блювати, настільки ти мені огидний.

З його обличчя не сходила посмішка, і наступні декілька днів, чи більше було абсолютно однаковими, він підв'язував мене за руки, і завдавав удари в основному по низу живота та по ребрах, у роті був постійний металічний присмак моєї крові. Коли, у перший раз, він не зв'язав ноги, що було явною помилкою, я вдарила з усієї сили по яйцях чи що там від них залишилося. Коли він впав та скрутився від болю, я засміялася так само як це робив він. На жаль мені це не допомогло втекти. І він потім ударив у ніс, через що пішла кров, і крапала прямо на підлогу, я засміялася, від того як він намагався помститися за те що я зробила. І його це дратувало. 

Мене часто нудило і намагалася це приховувати від Руфуса, наскільки можливо. Іноді після того, як він використовував мене як боксерську грушу, я відключалася. Одного разу запаси їжі закінчилися і він кудись пішов. А коли повернувся був вкритий кров'ю яка не належала йому. Сподіваюсь померло якесь теля, а не людина.

                                                                    Кріс 

Два тижні нічого,  ми нічого не знайшли, щоб нам могло допомогти знайти Руфуса, Даяна була постійно з нами, та я бачив яка вона виснажена та змучена тим що ми не можемо знайти Анну. Вона вже стала для мене як рідня, я її бачив кожного дня, вона наче мешкала в цій кімнаті, я був радий бачити, що ще хтось так само хоче її знайти як я. Це зігрівало мені душу. Єдине що сказала Даяна, та не вкладалося в мене в голові, це те що в неї є сестра не рідна звісно, але вона про це не знаю і вона жодного разу не намагалася зв'язатися з нею. Телефон Анни був в нас, тож я б не пропустив. Вона не дзвонила дізнатися чи вона жива після того, як в неї стріляли. Я розумію що можливо вони не були дуже близькими, бо Анна про неї не згадувала, але все ж, якась мінімальна турбота має бути.

Дереку подзвонили та він десь зник. Я вже звик до того, що він просто з'являється час від часу тут, основний час проводить на роботі, зайнятий не тим чим потрібно. Я не можу прищепити йому совість чи запевнити що це не правильно, то ж най робить що захоче, сумніваюся що коли ми знайдемо Анну, вона захоче з ним бути. Але все залежить від неї звісно, якщо мій ангел буде вважати, що з Дереком їй буде краще, то я відступлю і дам їй простір для того, щоб вона була щасливою.

Мої думки перервав дзвінок. це був Дерек.

- Я везу Анну у лікарню.

Я почав задихатися, я радів що вона нарешті з нами, і ми її знайшли, але якого біса він мені не сказав куди їде. Я швидко зібрався крикнув Даяні, вона була готова бігти на зустріч Анні, ще з того моменту як вона подзвонила з Канади. Я не знав в якому вона стані, але точно знав що їй треба буде допомога у відновленні, після того що вона пережила, та я був готовий надати все необхідне, та залишитися з нею я хотів хоч зараз зробити щось, щоб їй було краще. 

Ми приїхали в лікарню. Я спитав де вона, мені сказали що зараз вийде лікар, і повідомить про її стан. Я почав хвилюватися, бо як би все було добре, вона б була у палаті.

Лікар вийшов та повідомив що вона на операції, він сказав що її організм дуже постраждав, та взагалі диво що вона стільки протрималася. Я пишався нею як ніколи зараз. потім він покликав мене ближче, я підійшов до нього.

- В неї була сильна кровотеча коли знайшли. Дитина не вижила.

Мене наче струмом вдарило, мій ангел, була вагітна від мене. Я занімів, і не знав що сказати, бо як би я знайшов її раніше, Анна не постраждала б настільки та дитина була жива. Повітря забракло, я сів на крісло в кімнаті очікування, намагаючись усвідомити що тільки що почув від лікаря, і не міг повірити. Анна казала що приймає таблетки, але напевно через те що її викрали то вона не могла продовжити..

В моїй голові промайнули слова які я їй сказав тоді, коли ми були разом, що я одружуся з нею якщо вона завагітніє від мене, і це насправді сталося. Я не мав на увазі що це основний фактор, але я завжди ніс відповідальність за свої вчинки та слова.Поки я був у своїх думках з'явився Дерек, він напевно привіз її, чи викликав швидку. він теж очікував якихось новин про Анну, тож ми в трьох сиділи в тиші очікуючи що лікар вийде і повідомить що з нею. Мені було боляче від того, що вона так поряд і я не знаю чи вона жива, і як себе почуває. Я дуже хвилювався, що скажу їй коли побачу, чи захоче вона взагалі розмовляти зі мною.

                                                                     Анна 

Я почула якісь звуки  машини можливо не одної вони під'їхали до амбара в якому мене тримали., я думала що мене знов будуть перевозити. Але Руфус дуже не зрадів та схаменувся коли почув що хтось наближається, він хотів втекти напевно, але я почула постріли та до мене хтось наближався, я впізнала що це був Дерек, я відчула знайомий аромат його шкіри коли він звільнив мене. Він побачив що по ногах тече кров і після того я відключилася я лише чула якісь віддалені звуки. Коли я розплющила очі, то побачила як лікарі мене кудись везуть.

Я дуже сподівалася і сумлінно вирила що це кінець моїм стражданням, і все що я пережила, залишиться по заду. Коли я відчула кровотечу, то зрозуміла, що дитина не змогла пережити це все. І я не винила нікого в цьому, бо я взагалі не мала бути вагітною, цього не мало статися, але я все одно відчула порожнечу в середині, та сльозі самі по собі котилися по щоках поки я знов не вирубилася. Я вже не чула нічого та не відчувала, лікарі щось робили метушилися навколо мене. Я була розбита в середині та на жаль вони цього не зможуть виправити., єдине що в мене спливало в голові, це те наскільки в мене на тілі буде багато шрамів, кожен з них буде мені нагадувати що я пережила кожного дня я буду бачити видимі ознаки того, що я витримала все що робив Руфус і ера його залякувань закінчиться на мені. Я не хотіла, щоб ще хтось колись дізнався через що треба пройти лише заради того, аби не поставити підпис в куточку і не продати душу дияволу, який одразу забере її в тебе. Але погане передчуття навіть після того, як мене витягнули з пекла залишилося, можливо це параноя яка мене буде переслідувати до кінця життя, можливо це від наркозу  що мені вколювали постійно, але я хотіла вірити що мене чекає спокійне життя після того що сталося. Цікаво чи Кріс тут? Чи він зможе дивитися на мене такою? Я б хотіла сказати йому, що трималася лише, тому що вірила що він знайде мене і я зможу провести хоч трохи часу з ним. Мені здавалося що я була з ним не відвертою і змушувала страждати через це. Але я згадала, що написала листа, в якому відпустила його. Я відпустила його та Дерека, можливо він і шукав мене, але в нього було своє життя, в якому вдома його чекала кохана дівчина. Я не буду звинувачувати його у бажанні жити нормальним життям, а не таким як в мене.