Читати книгу - "Берегиня, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ти спізнилася, Ельвіро. – кинув Себастіан не дивлячись на мене.
І справді, було вже вісім хвилин на шосту.
– Нічого страшного Себастіане, твоя дружина пережила справжнє жахіття, а час в мене є. Сідайте, будь ласка, пані Ельвіро. Я б хотів, щоб ви все мені розказали.
– Це обов'язково?
– Так, а потім я вам теж дещо розкажу.
Вибору не було. Про джерело не розповіла, втім, мені видавалося, що Бальмон прекрасно про нього знає і без мене. Закінчивши розповідь, я подивилася на чоловіків.
Себастіан встав з крісла і повернувся до вікна.
– То кажете, ваш дар набрав силу? – поцікавився ельф.
– Так, принаймні, мені так здається.
– Що ж, це прекрасно.
– Ви обіцяли щось розказати. – нагадала я.
– Так, вибачте. Вашого викрадача звали Стівен Рот. – ця інформація мене зовсім не здивувала, враховуючи розповідь батька, та я постаралася зобразити подив.
– Те що, сказав цей злочинець, – продовжував ельф – правда, ми вже давно розслідували ритуальні вбивства. Але зважаючи на широкий круг послідовників, важко було знайти ватажка. Ваш ректор виявився тим, хто допомагав красти дівчат, також багато слідчих і дізнавачів.
В мене очі розширилися від подиву.
– Чому ж він був сам, там в печерах? Без своїх поплічників?
Льє знизив плечима.
– Можливо, боявся, що хтось захоче вбити його і провести ритуал замість нього. Може, просто не думав, що з вами виникнуть якісь проблеми.
Я кивнула головою.
– Ми також дізналися, що прориви енергетичної стіни – їхніх рук діло. Вони навмисно перекривали потоки магії в деяких місцях, що й спричиняло витончення, а згодом і прориви. Той павук вдерся у ваш дім саме завдяки їхнім діям. Будьте такі ласкаві, підпишіть свої свідчення, це нам дуже допоможе засудити цих покидьків.
Він подав мені документи.
– Перечитайте, чи все правильно записано з ваших слів.
Перечитавши, я чиркнула ручкою.
– Поки що Ельвіро, ти не зможеш повернутися до академії, на час слідства. Одначе, після, керівництво збирається зробити окремий факультет, для магинь-людей, тож, скоріше за все, ти будеш навчатися там. – нарешті повернувся до мене лицем Себастіан.
– Саме так,– кивнув слідчий – що ж, дякую за ваш час, та мені вже пора. – він кивнув Бастіану, поцілував мою руку та відкривши портал зник у ньому.
В кабінеті запала тиша.
– Чому ти мені нічого не розповіла? – глянув на мене чорними очима.
То він біситься!
– І ти б послухав?
– Можливо.
– А я думаю, що ні. Ти ніколи мені не вірив! Завжди все перекручував!
– Алеж, я не просив тебе мене рятувати!
– Ти б краще волів вмерти?! – закричала.
– Так! – гаркнув у відповідь і вдарив долонею по столу – Ти ж заприсяглась вбити рудоволосого мага? Чи не так? – я здивовано глянула йому в очі.
– Як ти знаєш? – спитала.
– Чесно кажучи, я завжди тішив себе думкою, що я не повний ідіот. Склав два і два та отримав чотири. А що було б, якби ти його не вбила, що як, Стівена вбив би я? Або він взагалі виявився духизна-ким?
– Я не знаю, – знизила плечима – я не думала про наслідки свого рішення, ти помирав… – це все про що я думала, – опустила очі – До речі, ти знаєш, що з Еріком Ротом?
– О, то от хто тебе цікавить. – криво посміхнувся.
– Ти знов це робиш, Себастіане!
– Роблю що?
– Все перекручуєш!
Він трохи помовчав.
– Знаю. Його так званий батько, бо така істота не може себе так називати, держав його під навіюванням, таким чином, він спостерігав за тобою, коли ж син йому більше був не потрібен, він закинув його у клітку і качав силу.
– Який жах! То він не розумів, що робить?
– Здебільшого, чинити спротив він не міг, але, здається, що ти й справді йому подобаєшся. Навіть примус не подіяв, він повинен був тебе викрасти.
– Що ж, добре, що він тут ні до чого. Ерік виявився справжнім. Він чудовий викладач!
Себастіан підняв руку вгору, зупиняючи мене.
– Можеш розхвалювати цього телепня деінде.
– Він не телепень!
– Як знаєш, – знизив плечима – Рот у магічному госпіталі, просив, щоб ти його навідала. – процідив крізь зуби – Я проти, якщо хочеш знати.
– Не хочу! Ерік ні в чому не винен!
Якийсь час ми мовчали.
– Себастіане, – я зібралася з силами – а що ми будемо робити з тим….. з оцим? Я підняла руку, демонструючи браслет.
Він підійшов ближче і торкнувся моєї руки, провів пальцем від долоні до ліктя, і я схвильовано затремтіла.
– А що ти сама хочеш? – заглянув мені в очі.
– Я….я не знаю… та й взагалі, якщо ти мене не любиш, то давай просто розірвемо цей брак і забудемо про все! – я відштовхнула його руку та встала з крісла.
Деякий час він мовчки стояв і дивився на мене своїми невимовно зеленими очима, а потім сказав:
– Що ж, чекай на мене завтра ввечері.
Я відчула, як до очей підступають сльози, розвернулася і вибігла геть. Невже квіти Розье – це просто ще один магічний фокус?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берегиня, Настуся Соловейко», після закриття браузера.