read-books.club » Пригодницькі книги » Чорний вовк 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорний вовк"

148
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чорний вовк" автора Карел Фабіан. Жанр книги: Пригодницькі книги / Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 64 65 66 ... 80
Перейти на сторінку:
голову і з огидою мовив, обернувшись до капітана: — Мені ще бракувало, щоб Дракон, замість мертвої хватки, почав метляти хвостом, коли на змаганнях йому випаде вистежувати оцей нещасний «номер».

— Так то ж… з вашого дозволу… просто… — почав Штенцл, радісно усміхаючись, — просто мене собаки люблять.

— Це нікому не потрібно! — загримів надпоручик. — Собаки повинні любити тільки своїх провідників.

Штенцл хитав головою. Цього він не розумів. Хіба можна примусити тварин, щоб вони нікого не любили? Так не можна робити, і ніколи не може бути такого наказу. Ніхто в світі не може наказати, щоб навмисне завдавали шкоди собакам. А якщо є такий наказ, то він поганий.

Капітан підвівся. Жовна на вилицях у нього ще сіпались, але він опанував себе.

Було шість годин ранку, і батальйонний інструктор уже дві години працював. Він під’їхав до застави і скочив з машини.

— Солдат Штенцл, прийміть Лізу! — суворо звернувся він до Штенцла.

Той заціпенів.

Надпоручик Томічек теж здивовано підвів голову. Хоча вчора він сказав єфрейтору Кучері, що відберуть у нього собаку, але цього надпоручик собі не уявляв, незважаючи на те, що колись уже був подібний випадок.

— Звичайно, — обернувся капітан до обох. — Лізин провідник у лікарні, і ми не можемо так довго держати собаку без діла. А я помітив, що товариша Штенцла Ліза терпить. Гм, завдяки отому позачерговому годуванню.

Штенцл через силу пробурмотів:

— І це… І під час атестації?

— Так.

Штенцл знову почав ворожити на пальцях, але потім дійшов висновку, що то нічого не дає. «Вони вигадали це, щоб добити мене. До цього йдеться»!

Він збентежено оддав честь і вийшов.


*

«Пампушка» Штенцл прямував до Лізиної будки. Всі собаки вже були надворі. Провідники вели їх на коротких поводках на старт. Ліза стояла на задніх лапах, передніми б’ючи у дротяну сітку дверцят. Вона знала, що скоро щось тут у них робитиметься, і не розуміла, чому це не йде до неї провідник. Вона повинна бути з усіма. Ліза не забувала свого провідника, і їй було тоскно, що він так довго не приходить. Правда, коли вона бачила його востаннє, то був уже зовсім інший, не її провідник. Він ішов поруч якийсь бездушний, Ліза не відчувала його, не чула його голосу, він навіть не спромігся погладити її. Проте цуценята забирали в Лізи так багато часу, що сумувати за хазяїном не було коли.

Солдата, який одчиняв саме будку і щось при цьому бурмотів, Ліза терпіла, але серйозно до нього не ставилась. Її трохи дивувало, що він надівав на неї нашийник і поводок. Трусила головою.

— Ми вдвох із тобою багато ганьби сьогодні наробимо, — самокритично мовив Штенцл. — Море ганьби. Ти напевне візьмеш слід перша і поженешся по ньому, висолопивши язик, бо нашийник здавить горло, — я ж за тобою не встигну. Я не ласка. Вони повинні були б зважити на мою вагу.

Новий провідник смикнув за поводок, наче й справді збирався командувати собакою. Ліза пильно глянула на нього і вишкірила для острашки зуби.

— Ну, не дурій! — мовив він. — Я в цьому так само винен, як і ти.

Але поводок знову смикнувся, і Ліза мусила рушити вперед. Їй лишилося тільки прогарчати: «Все одно ти не провідник! І нащо ти все це затіваєш? Досі ж ти був тільки фігурантом — особою, яку собаки затримують на тренуванні».

Потім Ліза подумала, що цей спітнілий товстий чоловік, власне, дуже лагідний. І, більше собі на забаву, ніж йому на радість, Ліза, як і належало, пристроїлась до його ноги.

— Добре, товаришу солдат! — сказав у цю мить поряд з ним батальйонний інструктор, який взагалі ніколи й нікого не хвалив. Він усміхався, бо знав, що нічого не вийде, але в його усмішці все-таки було трохи визнання, — Стогончік бачив, як Ліза послухалася. Потішений Штенцл виструнчився, та одразу ж його обличчя набуло нещасного виразу.

Отже, сьогодні атестація. Принц, Паж, Дракон, Долина. П’ятою стала біля них Ліза. Скоса зміряла оком Долину і трохи презирливо вишкірила до неї зуби. Ні, вона зовсім не ревнувала Долину, а просто Ліза була самка і Долина самка, а самки взагалі ставляться одна до одної вороже.

На Принца Ліза, можна сказати, не звернула уваги, тільки ніби ненароком потягла свого нового провідника (якого вона й за провідника не вважала) ближче до Принца.

Принц одразу здурів і почав смикати поводок. Долина заскавчала і хотіла кинутись на Лізу, але провідник примусив її сидіти.

Стогончік із своїми співробітниками проклав сліди дві години тому. Йти по таких свіжих слідах — не треба навіть великого вміння. Ліза спокійнісінько доручила б це своєму Робі. Перших два сліди були дуже чіткі, бо тяглися по траві через трясовину, потім виходили на пагорб, тоді губились у незораній стерні і кінчалися на кам’янистому грунті. Стерню не було виорано, щоб Дракон, який брав слід надто звисока (замолоду його вчили погано, бо проклали його перший слід у колючій стерні, яка колола в ніс), звик до тої противної кольки. Дракон був уже дорослий і мусив одвикати від своєї поганої звички.

Третій слід, прокладений для Принца, був важчий. В кущі на сімдесят шостому метрі було кинуто гільзу, яку Принц мав принести.

Четвертий слід, для Долини, був тричі перетятий сторонньою особою, але Долина уміла дати собі раду і з набагато важчими слідами..

Найпідступніший був слід для Лізи. Його проклали прямо на вихідному пункті. Передбачалося, що вранці, коли всі почнуть сходитись, той слід затопчуть. Так воно й сталося. Але тільки Стогончік знав, що, якби тут був Лізин провідник, єфрейтор Кучера, Ліза б не сушила довго собі голови над цим слідом, бо була найрозумніша з собак.

Коли прапорщик з секундоміром і таблицями у руці дав сигнал «Старт!», вперед рвонулися чотири собаки.

Ліза сиділа біля Штенцла, отетеріло роздивляючись.

Солдат Штенцл

1 ... 64 65 66 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний вовк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорний вовк"