read-books.club » Дитячі книги » Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту 📚 - Українською

Читати книгу - "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту"

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту" автора Марина Степанівна Павленко. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 64 65 66 ... 79
Перейти на сторінку:

Софійка лише тяжко зітхнула. І вчорашній вечір пропав, і сьогодні до школи не пішла! Кулаківський, правда, навіть подзвонив, не поскупився. Поцікавився чи то Ірчиним, чи то її, Софійчиним, здоров’ям і заспішив на уроки. Вчитись він буде!

— Хто це? Де я? — Диво сталося: Білосніжка прокинулась навіть без цілунку. Зате з ядом на язиці: — То що? Починай читати мені моралі?

— Тобі ще мало? — Софійка сьорбала чай. Не з м’яти і звіробою.

— Ой, що так, то так! О-о-о, це ж треба було так намірятись!

Кирати — здається, це слівце також є в Мокренковому блокноті!

Ще трохи — і Завадчучка остаточно прийшла до тями:

— Що я робила? Я була страшна, правда?

— Та ні, як завжди! — незворушно відповіла Софійка.

— О-о-о! Це ти як завжди! Слухай, а вчорашнього чаю нема? Так попускає від нього!

— Завжди напоготові! — Софійка долила окропу в прохололий напій.

— То тьотя твоя? Вона… Вона мені життя врятувала!

— Та було трохи…

Ірка спрагло сьорбала чай. Помовчали. Потім вона спитала за Кулаківського.

— Чмо болотяне! Кину його к чортовій матері, хай тепер гуляє вальсом! До Іваненка переметнусь!

— Іваненко від Кулаківського нижчий. — Софійка холодно.

— То й що?

— Не подужає тебе з вечірок тягати.

— У-у-у! Знущаєшся, так? Та якщо хочеш знати, мені варто йому зараз тільки дзенькнути…

— Дзенькни…

— …О Боже! Де мій мобільний?

— Третій кущ таволги на бічній алеї старого парку!

— У-у-у-у!

— А коли чесно, ми з Вадом його там не знайшли…

Невдовзі Ірка оклигала і від звістки про втрату мобільника. Знайшла дещо зі Сніжаниної косметики, замаскувала синці, наклала на носа дивом уцілілі затемнені окуляри й була готова до виходу:

— Перепроси від мене своїх родичів, подякуй за все… Бо мені самій, ти ж розумієш, якось не того… Стиднуватенько…

— Та вже ж.

Ще чогось не йшла, виляла хвостом. Нарешті зважилась:

— Ну, а той красунчик, що тут шастав учора…

— Мій дядько Сергій, Сніжанин чоловік. Для тебе Сергій Якович Кавун!

— Та зрозуміла, не дурна! Хочу лише спитати: коли я тут учора така гарна лежала, він…

— Він навіть поміг тебе покласти!

— У-у-у! І він бачив, коли я…

— Ні, він тоді чемно виходив з кімнати!

— О-о-о! — застогнала юна серцеїдка. Ще на очі не бачить, а вже красунчика їй подавай, ич!

51. Фреєзії-поезії

Вірка, Надька і Любка вже були вдома. Непогано ж Ірка поспала! Півдня — як у прірву!

— Ви хоч не п'єте? — напалась на невинних дівчат. Усі троє здивовано витріщились на неї.

— Взагалі-то збираємось! — відповіла найшустріша, Надька. — Чай! Замість супу, якщо можна! Будеш з нами?

— Маю на увазі, спиртного не п’єте? Не курите?

— Ні, ти що?! — близнючки так замахали руками, аж вітер здійнявся. Нам Сашко давно сказав: «Як побачу хоч раз — повбиваю!»

О, в Сашка методи — в його стилі! — усміхнулась про себе. У глибині ж душі пораділа за свого друга.

— Але ми б і без Сашка такого ніколи в світі!

— Та це я так, пробачте! То де, кажете, ваш чай? Чайник уже шипів на плиті, котрась із сестер нарізала батона. Хазяйновиті дівчатка, нічого не скажеш!

І теж чудові, хоч і галасливі трохи. О, Любка про щось горлає!

— Вчора Сашко приходив, тебе чекав!

— Букета лишив! — підтвердила від кухонного стола Вірка, намазуючи хліб маслом.

— Ми його в твоїй кімнаті поставили! — Надька.

— Щось просив переказати? — поцікавилась Софійка, підстрибці крокуючи (настрій чомусь гарний) у свою кімнату. Цього разу букет купований, незвичайні різноколірні квіти з тонким ароматом.

— Здається, квітки звуться поезії! — кинула вслід одна з сестер.

— Ні, фезії! — поправила друга.

— Сама ти, Любко, фезія! — обізвалась третя. — А квітки звуться фре-є-зі-ї!

Фреєзії!

1 ... 64 65 66 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту"