Читати книгу - "Том 1"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Невже сеє море, широке без краю,
Для думки твоєї занадто тісне?
І сонце південне, що промінням грає,
Очам твоїм смутним не досить ясне?
Дописана трохи пізніше остання строфа автографа:
О Музо, ти знаєш потужнії чари,
Тремтить мов серце, як в лірі струна,
Ще гори повиті в зимовії хмари,
А в серці моєму співав весна...
Поезії циклу датуються за першодруком.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 94—115. іфігенія — героїня грецького міфу, дочка царя Агамемнона. Перед походом на Трою батько приніс Іфігенію в жертву богині Артеміді, яка врятувала її від смерті, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі.
«ПОРВАЛАСЯ НЕСКІНЧЕНА РОЗМОВА...»
Вперше надруковано в JIHB, 1898, № 10, стор. 50—51.
Передруковано у збірці «Думи і мрії» з авторськими скороченнями — опущено строфи шосту і восьму першодруку:
І там, де на всьому лежить печать мовчання,
Де стримані і скарги і пісні,
Де здавлені прокльони і ридання,
Вість людям подають кайдани голосні.
Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів,
Посаджених поза залізні грати,
Відданих в руки навісних катів.
Посвяти ні в автографі, ні в першодруку поезії нема. Вперше надрукована вона в першому томі п’ятитомного зібрання творів Лесі Українки (К., 1951) на підставі бажання поетеси, висловленого в листі до матері — Олени Пчілки 5.1 1904 p.: «Над віршем «Порвалася нескінчена розмова...» я прошу написати: «Пам'яті С. М.».
Датується за першодруком.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 115—116.
С. М.—Сергій Костянтинович Мержинський (1870—1901) — близький друг Лесі Українки, активний член соціал-демократичних гуртків Києва та Мінська. С. Мержинському присвячено ряд ліричних поезій та поема «Одержима» (1901).
у ПУСТИНІ
Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 166.
Автографи — ф. 2, № 715, 716 (чорнові), № 714 (чистовий).
Датується за чорновим автографом.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 116—117.
НА СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 164—165, під заголовком «На спомин І. Котляревського», з редакційною приміткою: «Сю поезію Лесі Українки декламував М. Старпцький на святі Котляревського в Києві 26-го грудня 1898 р.»
Автограф — ф. 2, № 14.
Датується 1898 р. за збіркою «Думи і мрії».
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 117—119.
ЗОРЯ ПОЕЗІЇ
Вперше надруковано в збірці «Думи і мрії».
Автограф — ф. 2, № 651.
Датується за автографом.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 119—120.
ПОВОРІТ
Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».
Автограф — ф. 2, № 696.
Датується за автографом.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 120—121.
ЗАБУТА ТІНЬ
Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».
Автографи —ф. 2, № 647 (чорновий), ф. 2, № 648, ф. 2, № 7 (чистові).
Датується за автографом.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 121—123.
ВІДГУКИ
Збірка «Відгуки» вийшла друком 1902 р. у Чернівцях. Складається вона з ліричних циклів «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», написаних протягом 1900—1902 pp., розділу «Легенди» та драматичної поеми «Одержима» (1901), що друкується у т. З нашого видання.
ІЗ ЦИКЛУ «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПІСНІ»
Вперше цикл надруковано у збірці «Відгуки». Окремі поезії вперше друкувалися: «Єврейські мелодії» — в ЛНВ, 1900, т. 2, ки. 8, стор. 122—123; «Епілог» — в журн. «Молода Україна», 1901, №• 5
6, стор. 244—248; «Віче» — «Молода Україна», 1901, № 8-9, стор. 291—295.
Збереглися чистові автографи лише двох поезій: «Єврейські мелодії» — ф. З, № 1858, та «Завжди терновий вінець...» — ф. 2, № 649. Текст автографа поезії «Завжди терновий вінець...» значно відрізняється від тексту в збірці «Відгуки». За автографом поезія подається у розділі «Інші редакції».
Датуються поезії циклу за першодруком.
Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 3—16.
«Молода Україна» — український студентський журнал буржуазно-ліберального напряму. Видавався у Львові у 1900— 1902 pp.
ритми
Вперше повністю цикл «Ритми» надруковано у збірці «Відгуки». Перші шість поезій циклу вперше надруковано в ЛНВ, 1901, т. 15, кн. 9, стор. 133—137.
Автограф цих шести поезій — ф. 2, № 700.
Автографи двох останніх поезій («О, як то тяжко тим шляхом ходити...», «Чом я не можу злинути угору...»), вперше надрукованих у збірці «Відгуки», не збереглися.
Перші шість поезій датуються за автографами. Дати поезій
«О, як то тяжко тим шляхом ходити...» та «Чом я не можу злинути угору...» в першодруку неточні. їх слід датувати часом перебування Лесі Українки в Карпатах: першу — 16.VIII 1901 p., другу —
4.VIII 1901 р.
Подається за збіркою «Відгуки», стор. 17—30.
хвилини
Вперше повністю цикл надруковано у збірці «Відгуки». Перші чотири вірші вперше надруковано в ЛНВ, 1902, т. 17, кн. 1, стор. 37—38. Чистовий автограф цих віршів —ф. 2, № 717.
Збереглися автографи віршів «Свята ніч» — ф. 2, № 718, «Ви щасливі, пречистії зорі» — ф. 2, № 718, «Хочеш знати, чим справді було» — ф. 2, № 720. Решта автографів не збереглася.
При підготовці тексту поезії «Свята ніч» до київського видання збірки «На крилах пісень» (1904 р.) Леся Українка викреслила п’яту строфу:
Нам не раз крізь волосся світила зоря, мов горицвіт у темному листі, наче ми, перепливши небесні моря, заквітчалися в краплі сріблисті.
Датуються поезії циклу за збіркою «Відгуки».
Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 31—42.
ЛЕГЕНДИ
Вперше під таким загальним заголовком шість легенд надруковано у збірці «Відгуки». «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» під спільною назвою «Єгипетські фантазії» передруковані в альманасі «Дубове листя», К., 1903, стор. 67—72.
Автографи: «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» — ф. 2, № 734 (чорновий), та № 735 (чистовий); «Жертва» — ф. 2, № 735; «Легенди» — ф. 2, № 730; «Саул» — ф. 2, № 735; «Трагедія» — ф. 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).
Датується за першодруком.
Подається за збіркою «Відгуки», стор. 43—65.
ПОЗА ЗБІРКАМИ
У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945— 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во «Вільна Україна», 1947.
Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, стор. 176.
Автограф не зберігся.
Датується 1885 р. на підставі першодруку.
Подається за першодруком.
«Я БЛУКАВ КОЛИСЬ ПО РІДНІМ КРАЮ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 1», після закриття браузера.