read-books.club » Сучасна проза » Син Начальника сиріт 📚 - Українською

Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

183
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Син Начальника сиріт" автора Адам Джонсон. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 64 65 66 ... 147
Перейти на сторінку:
по- справжньому все болить наступного дня після побоїв. Він доволі вправно зашив собі розрив коло ока, отже, скористався наданою нами голкою та ниткою. Нам треба було розібратися в його методах, щоб мати змогу про них питати.

Ми повели командира Ґа до їдальні, це місце нам видавалося менш загрозливим. Більшість людей вважають, що в громадському місці вони в безпеці. Послали стажерів по сніданок для командира. Чучак приніс миску пібімпапу[30], а К. Кі нагріла чайник для чаю. У нас нікому не подобалося це ім’я - К. Кі. Воно не узгоджувалося з професіоналізмом, який ми намагаємося запровадити в підрозділі і якого, на жаль, подекуди бракує працівникам Пубйоку, котрі ходять у костюмах, пошитих у Хамхині сорок років тому, з плямами пулькоґі[31] на краватках. Але відколи нова оперна діва почала називатися з ініціалами, усі дівчата повторюють за нею. У Пхеньяні моду швидко підхоплюють. К. Кі, вислухавши наші зауваження, сказала, що ми ж не відкриваємо своїх імен, і на неї не вплинуло пояснення, що така політика - пережиток воєнних часів, коли всіх підопічних розглядали або як шпигунів, або як тих, хто, утративши революційний порив, збочив із правильного шляху. І вона, і ми залишилися при своїй думці. Ну як можна будувати собі репутацію там, де імена є лише в стажерів та старих пенсіонерів, які зі шкіри пнуться, щоб відновити колишню славу?

Поки командир Ґа снідав, К. Кі спробувала зав’язати розмову:

- Як ви гадаєте, які школи тхеквондо цього року мають шанс здобути золотий пояс? - спитала вона.

Командир Ґа просто жадібно поглинав їжу. Ми ще ніколи не бачили людину, яка вийшла з тюремних шахт, але лише того, як він їв, було досить, щоб уявити умови в’язниці номер 33. Лише уявити, як воно - з такого місця раптом потрапити в прекрасний будинок командира Ґа на горі Тесон. Цей краєвид Пхеньяна - твій, його прославлена колекція рисових вин - твоя, і його дружина…

К. Кі почала знову.

- Одна з дівчат у вазі п’ятдесят п’ять кіло нещодавно використала удар тві чхаґі Ґа , - сказала вона. То був коронний удар Ґа, його візитна картка. Він особисто видозмінив удар з поворотом через спину - тві чхаґі - так, щоб спочатку розвернутися спиною до суперника, аби приманити його ближче. Ґа чи то нічого не знав про тхеквондо, чи не хотів зловитися на цей гачок. Звичайно, то не був справжній командир Ґа, тож він і не знав про бойове мистецтво на рівні золотого пояса. Допит був потрібен, щоб зрозуміти, до якої міри він сам себе вважає командиром Ґа.

Ґа проковтнув рештки страви, витер губи й відсунув тарілку.

- Ви їх ніколи не знайдете, - сказав він нам. - Мені байдуже, що буде зі мною, так що можете не завдавати собі клопоту, намагаючись витягти це з мене.

Голос його був суворий і рішучий; слідчі до такого тону незвичні. Почувши ці слова, з-за іншого столика підвівся чоловік із Пубйоку й підійшов до нас.

Командир Ґа присунув до себе чайник. Замість того щоб налити собі чаю, він витяг пакетик, що парував, і приклав до ока. Змружився від болю, по щоці потік гарячий чай.

- Кажете, вам потрібна моя історія, - сказав він нам. - Я вам її розповім, усю. Крім долі жінки й дітей. Але спочатку дещо потрібне мені.

Пубйоківець уже зняв одну туфлю і зробив крок у бік Ґа.

- Стійте, - сказав я йому. - Хай договорить.

Пубйоківець, вагаючись, завмер, занісши туфлю для удару.

Ґа не звернув на цю погрозу жодної уваги. Чи то був результат больового тренування? Чи він звик до ударів? Декому, як його поб’ють, узагалі легшає: биття часто добре допомагає від вини й зневаги до себе. Може, і в нього так?

Спокійнішим голосом ми сказали пубйоківцю:

- Він - наш. Сержант дав нам слово.

Пубйоківець відступив, але всі четверо старих підсіли за наш столик разом зі своїм чайником. Звичайно, вони пили пу-ер - від них цим чаєм цілий день тхне.

- Що вам потрібно? - спитали ми його.

Командир Ґа сказав:

- Мені потрібна відповідь на одне запитання.

Пубйоківець був сам не свій від люті. Ніколи в житті підопічний не говорив із ним так. Уся команда подивилася на мене.

- Товаришу, - сказала К. Кі. - Не можна опускатися.

Чучак сказав:

- При всій повазі, товаришу, нам слід дати йому понюхати шалений білий цвіт.

Я підніс руку.

- Годі, - сказав я. - Наш підопічний розповість нам, як уперше зустрів командира Ґа, а коли він це скаже, ми дамо відповідь на одне його запитання, яке захоче.

Старі слідчі подивився на нас з бурхливою недовірою. Вони сперлися на міцні вузлуваті руки, зігнувши пальці, аж на них побіліли від напруги криві нігті.

Командир Ґа сказав:

- Я зустрічав командира Ґа двічі. Перший раз це було навесні - я почув, що він прибуде незадовго до того.

- Починайте звідси, - сказали ми йому.

- Невдовзі після того, як я потрапив до 33-го табору, - почав він, - Моннан пустила чутку, що один із новеньких в’язнів - агент командира Ґа, котрий діє під прикриттям. Його буцімто послано ловити охоронців, які знічев’я убивають в’язнів, чим знижують виробництво. Мабуть, це зробило свою справу: подейкували, менше людей стали калічити задля розваги. Але коли прийшла зима, всі переймалися вже не стусанами охорони.

- Як вас називали охоронці? - спитали ми його.

- Там немає імен, - сказав він. - Я пережив зиму, але вона мене змінила. Не зможу описати вам ні цю зиму, ні цю зміну. Коли прийшла відлига, мені все стало байдуже. Я зиркав на охоронців, наче вони були сироти. Я клеїв дурника на часі самокритики. Замість того щоб сказати: мовляв, я міг би викотити ще вагонетку руди чи добути ще тонну, я звинувачував свої руки в тому, що вони не слухаються рота, чи праву ногу - у тому, що вона йде не туди, куди ліва. Зима мене змінила - я став іншим чоловіком. Той холод мені словами не описати.

- Присягаюся любов’ю до Чучхе! - сказав старий слідчий. На столі перед ним і далі лежала туфля. - Коли б ми взялися за цього ідіота, уже поховальний загін ішов би по тіла славетної актриси та її нещасних малят!

- Він же навіть не командир Ґа! - нагадали ми йому.

- Тоді чого ж ви слухаєте його соплі про тюрму? - спитав він

1 ... 64 65 66 ... 147
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син Начальника сиріт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Син Начальника сиріт» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Син Начальника сиріт"