Читати книгу - "На інших вітрах"

У Великому Будинку сплячі учні Школи крутилися уві сні і голосно ойкали: їм снилося, що вони повинні йти битися з армією ворога і бій відбудеться на якійсь великій, покритій сірим пилом долині, а воїни, з якими їм належить битися, всі суцільно старі, слабкі, хворі люди або плачучі діти…

Майстрам Рока снилося, що якийсь корабель пливе до них по морю, навантажений важко і низько, осівши у воді. Одному з чарівників снилося, що вантаж корабля — це чорні камені. Іншому — що це палаючий вогонь. А третього — що цей корабель навантажений снами або мріями.

Семеро Майстрів, що спали в Великому Будинку, прокинулися один за іншим в своїх кам'яних келіях, запалили чарівні вогники, встали і виявили, що Майстер Сторож давно встав і чекає біля дверей. «Король приїде на світанку», — казав він їм з посмішкою.

— А ось і Пагорб Рока! — сказав Тослу, вказуючи на далеку, світлу і дивно нерухому хвилю, що піднялася на південному заході над іншими, більш темними, морськими хвилями. Лебаннен, що стояв поруч з ним, промовчав. Хмари зовсім розсіялися, і світанкове небо здіймалося чистим, безбарвним куполом над безкраїм простором води.

Східний край неба повільно рожевів. Лебаннен подивився на корму. Дві молоді жінки вже прокинулися і вийшли з каюти на палубу; високі, босоногі, вони стояли біля поручнів і дивилися на схід.

Вершину округлого зеленого Пагорба сонце освітило в першу чергу, і вони невідривно дивилися на неї. А коли сонце піднялося вже досить високо, вони між двома сторожовими кручами увійшли нарешті в гавань Твіла. Всі висипали на палубу, дивлячись на берег. Але говорили мало.

Уже в гавані вітер зовсім ущух. Настав такий штиль, що у воді затоки, як в дзеркалі, відбивалися маленьке містечко на березі і високі потужні стіни Великого Дому. Корабель повільно ковзав по воді до причалів.

Лебаннен швидко подивився на шкіпера Тослу і на Онікса. Шкіпер кивнув, а чарівник повільно підняв широко розкинуті руки і прошепотів якесь закляття.

Корабель продовжував ковзати по гладі вод, поки не порівнявся з найдовшим з пірсів. Капітан тут уже віддав наказ, великий парус був миттєво спущений, і матроси з борту кинули чалку стоячим на пристані. Урочиста тиша була безнадійно порушена їх діловими криками.

На пристані виявилося чимало зустрічаючих; це були жителі міста, а також група юних учнів Школи, серед яких виділявся величезний широкоплечий чоловік з дуже смаглявою шкірою. Він тримав у руках високий, важкий посох.

— Ласкаво просимо на Рок, пане мій, король Східних Земель! — сказав він урочисто, виходячи вперед, як тільки були спущені і закріплені сходні. - І ласкаво просимо всю його компанію!

Молоді люди, що прийшли з ним, і всі городяни тут же взялися викрикувати привітання королю, і Лебаннен весело відповідав їм, спускаючись по сходнях. Потім король радісно і шанобливо привітав Майстра Заклинателя, бо це був, звичайно ж, він, і трохи поговорив з ним. Ті, хто уважно спостерігали за їх бесідою, могли помітити, що Майстер Заклинатель раз у раз хмуро поглядає на корабель, особливо на тих жінок, що стоять біля поручнів, і що його відповіді явно не подобаються королю.

Незабаром Лебаннен ще раз вклонився Заклинателю і знову повернувся на корабель. До нього одразу ж підійшла Іріан і сказала:

— Пане мій, можеш сказати Майстрам Школи, що я не маю бажання входити в їх будинок — у всякому разі, на цей раз. Я не ввійду туди, навіть якщо вони мене про це попросять!

Але обличчя Лебаннена залишилося виключно суворим.

— Майстер Путівник запрошує тебе до себе, в Гай, — сказав він.

Іріан, радісно засміявшись, вигукнула:

— Я знала, що він мене покличе! І Техану піде зі мною.

— І моя мати, — прошепотіла Техану. Лебаннен подивився на Тенар; та кивнула.

— Добре, — сказав він. — В такому разі інші розмістяться в Великому Будинку, якщо тільки хтось із вас, зрозуміло, не захоче іншого житла.

— З твого дозволу, пане мій, — сказав Сеппел, — я теж попрошу Майстра Доріг прихистити мене.

— Але в цьому немає ніякої необхідності, Сеппел! — різко заперечив Онікс. — Ти підеш зі мною разом в мій будинок!

Пальнійський чарівник тільки слабо махнув рукою, ніби хотів його заспокоїти.

— Я не хочу ображати твоїх соратників, друже мій, — сказав він. — До того ж я все життя пристрасно мріяв прогулятися по Іманентному Гаю. І мені, звичайно ж, буде там простіше і зручніше, ніж де небудь ще.

— Можливо, двері Великого Будинку як і раніше закриті і для мене, як це вже було раніше, — невпевнено сказав Олдер, і жовтувате обличчя Онікса залила фарба сорому.

Загорнута вуаллю голівка принцеси поверталася від одного промовляючого до іншого; Сесеракх жадібно вслухалася в їхню розмову, намагаючись зрозуміти, що вони обговорюють. А потім заговорила сама:

— Прошу, пане мій король! Я бажаю бути з моїм другом Тенар, добре? І з моїм другом Техану, добре? І з Іріан, добре? І ще — поговорити з тим карго, добре?

Лебаннен подивився на них, потім швидко озирнувся на Майстра Заклинателя, масивна фігура якого височіла у нижнього кінця сходнею, і розсміявся. А потім, прямо з палуби звертаючись до чарівника, сказав своїм ясним голосом і надзвичайно люб'язно:

— Мої супутники занадто довго перебували в тісних корабельних каютах, Майстер Заклинатель, і, схоже, дуже скучили по травичці під ногами і листі над головою. Якщо ми всі попросимо Майстра Путівника прихистити нас і він погодиться, чи пробачать нам Майстри подібне нехтування їх дорогоціною гостинністю? Дозволь же нам пожити в Гаю, а не в Великому Будинку хоча б деякий час!

Помовчавши, Заклинатель повільно і немов знехотя схилив голову на знак згоди.

Лебаннен давно вже помітив поруч з Майстром Заклинателем невисоку щільну постать, яка весь час якось дивно поглядала на нього, Лебаннена, і чомусь усміхалася. Нарешті цей чоловік підняв свій посох з сріблястого дерева і урочисто вимовив:

— Сір, якось раз, правда, це було вже досить давно, мені довелося супроводжувати вас у прогулянках по Великому Дому. Я тоді чимало наплів вам всяких небилиць, так що…

— Гембл! — вигукнув Лебаннен, впізнавши старого приятеля. Вони кинулися назустріч один одному і обнялися, стоячи прямо на сходнях, а потім, жваво розмовляючи, відійшли далі по пристані.