Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

Для підвищення ділового виходу молодняку на самицю доцільно спаровувати тварин не поодинці, а групами – по 5–6 голів протягом двох-трьох днів. Наступну таку групу кролиць підбирають і пускають у злучання через кілька днів. Одержання групових окролів за короткий проміжок часу дозволить вирівняти приплід у багатоплідних та малоплідних кролиць і цим підвищити їхню середню продуктивність.

Після встановлення оптимального розміру приплоду треба стежити, чи відповідає кількість залишених кроленят молочності кролиці. Про молочність кролиці можна судити за станом приплоду. У кролиці з доброю молочністю кроленята ситі й спокійно лежать у гнізді до 16–18-денного віку. Вони мають округлі форми тіла і наповнений шлуночок. У маломолочної кролиці кроленята голодні, худі й зморщені. Вони весь час розповзаються по клітці. Ще точніше молочність кролиць можна визначити за приростом підсисних кроленят за 15 днів, коли вони харчуються лише молоком матері. Для цього приплід зважують на другий, а потім на шістнадцятий день після народження. За різницею визначають приріст живої маси кроленят у приплоді та множать його на два. Результат показує, скільки молока дала кролиця за вказаний період, оскільки встановлено, що на 1 г приросту кроленят витрачається приблизно 2 г молока кролиць.

Молочність кролиці можна визначити методом пробного годування. При цьому кролицю до кроленят допускають тільки раз на добу на 5–10 хв, коли вона їх годує молоком. Безпосередньо перед годуванням і відразу після нього кролицю зважують. Одержана різниця показує, скільки молока кролиця виділяє на добу. Для більшої достовірності можна зважити і кроленят до та після годування молоком матері й одержані результати порівняти.

Якщо в перші дні після окролу кролиця не годує свій приплід, її кладуть на спину і до сосків підкладають кроленят. Так роблять доти, поки кроленята не зміцніють і самі не знаходитимуть соски.

Починаючи з 16–18-го дня після народження кроленята починають вилазити з гнізда і пробувати корм матері. З цього періоду слід давати кролиці особливо високоякісний корм – розсипний комбікорм, подрібнене або плющене зерно, моркву, влітку – молоду, неогрубілу, злегка підв’ялену траву, а взимку – дрібностеблове та добре облиствлене вітамінне сіно з бобових або різнотрав’я.

Терміни відсадження кроленят від матерів встановлюють залежно від прийнятого методу розведення кролів. У разі ущільнених окролів, коли кролиць покривають відразу ж після окролу, молодняк слід відсаджувати не пізніше 28-денного віку. За напівущільнених окролів, коли кролиць спарюють на 10-й, а частіше на 20-й день після окролу, кроленят відсаджують у 35–40 днів.

У разі суміщення крільності з лактацією добрі результати виходять під час відсадження молодняку віком 60 днів і спарювання кролиць на 40–45-й день після окролу. При цьому відсаджені кроленята навіть у перші дні після відсадження не знижують інтенсивності зростання. За звичайних окролів кроленят найкраще відсаджувати у 45 днів, коли вони цілком можуть обходитися без материнського молока. У разі вирощування молодняку на м’ясо кроленят відкидають у віці 60–75 днів.

Період відсадження є найважливішим у розвитку молодняку, бо саме в цей час зазвичай спостерігається найбільший його відхід та зниження приростів. У перші 5–10 днів після відсадження кроленят треба годувати найкращими кормами. У раціон в цей період намагаються уводити ті самі корми, які кроленята отримували перед відсадженням від матерів.

Після відсадження кроленят сортують за живою масою, вгодованістю та статтю. Щоб визначити стать, кроленя перевертають на спину, середнім і вказівним пальцями затискають хвіст, а великим пальцем відсувають шкіру на черевці в бік від хвоста. При цьому у самців видно статевий член у вигляді маленької трубочки з круглим отвором, а у самочок – витягнуту до хвоста щілину.

Кількість кроленят у групі встановлюють залежно від площі кліток і призначення молодняку. Молодняк, призначений для забою на шкурку або м’ясо, розсаджують у клітки з розрахунку, щоб на кожне кроленя припадало не менше 0,12 м2 площі підлоги клітки. Під час розсаджування племінного молодняку мінімальна площа підлоги клітки має становити 0,17 м2. У звичайну клітку до дорослих кролів можна помістити 6–7 кроленят і тримати їх там до реалізації. Племінних кролів у таку клітку слід поміщати не більше чотирьох. У такій кількості їх тримають до 3 місяців, а потім розсаджують: самців – по одному, а самиць – по дві у клітку.

Під час утримання кролів групами треба стежити, чи немає серед них особливо забіякуватих. Якщо такі є, їх треба негайно відсадити. Якщо одразу після відсадження в одну клітку поміщають кролів різної статі, у віці 2,5 місяця їх треба розсортувати за статтю.

Треба регулярно стежити за поведінкою і станом здоров’я вирощуваних кроленят. Якщо кроленята бадьорі та рухливі, з блискучими очима, добре поїдають корм, чіпати їх не варто. Коли ж якесь кроленя сидить, зіщулившись, у кутку, має скуйовджений волосяний покрив, каламутні очі, то його треба ізолювати від решти тварин і показати ветеринарному лікареві.

Забій кроля

Підготовка до забою

Найліпший строк забою кролів – це інтервал часу (10–15 діб) між першим і другим віковим линянням. У випадку, якщо цей час припадає на теплий сезон, то кролячі шкурки будуть рідковолосими й не одержать оцінки, вищої за II сорт.

Процес линяння у кролів залежить від багатьох факторів: харчування, утримання кролів; через це й терміни линяння змінюються в той чи інший бік. За 1–2 тижні перед початком масового забою кролів їх систематично оглядають, аби визначити час завершення линяння.

У випадку, коли на спині шкірний покрив пігментований, до завершення линяння залишається близько 30–40 днів; якщо спина чиста, а пігментовані боки та огузок, – 10–15 днів; за пігментованого огузка – 5–10; за чистого огузка – теж 5–10 днів; у цей період кріль підлягає забою.

Економічно доведено збитковість вирощування молодняку, який з’явився на початку календарного року, до осені. Тривала перетримка поголів’я веде до перевитрати кормів, непропорційного використання кліток і певного зниження смакових якостей м’яса кролів. Тому кроленят зимових або ранньовесняних окролів найкраще залишити на ремонт стада або продати у віковій групі 3–4 місяці на завід.

Враховуючи вікове та сезонне линяння, раціональніше тримати на шкурку молодняк весняних окролів у віковій групі 6 місяців, а літніх та осінніх – 4–5. При цьому від кролів трьох останніх окролів, яких забивають у рекомендовані терміни, виходять шкурки високих кондицій – їх оцінюють не нижче як I сорт.

Перед забоєм упродовж 20–30 діб кролів відгодовують. Весь процес відгодівлі умовно ділиться на 3 періоди: для зрілих кролів – підготовчий, що триває 5 днів; головний – 8 днів; заключний – 7 днів; у разі відгодівлі молодняку тривалість кожного терміну – 10 діб.

Для відгодівлі кролів великих порід можна порадити такі орієнтовні раціони (г):

• у підготовчий період часу – облиствлене сіно – 115; коренеплоди – 180; концентровані корми – 115;

• в основний час – облиствлене сіно – 60; картопля варена – 180; концентровані корми – 120;

• у заключний етап – картопля варена – 140; концентровані корми – 150 (доцільно комбікорм або зернову суміш); молочні відходи – 50; віники листяних і гілки хвойних дерев.

У літню та ранньовесняну пору зелені корми (доцільно використовувати різноманітні) треба згодовувати досхочу. Кролям середніх і дрібних порід норми харчування потрібно зменшити на 15–20 %.

Приблизно за день до забою кролеві не треба давати ні корму, ні води, для того щоб звільнилися від вмісту кишечник і сечовий міхур.

Забій і зняття шкурки

Для забою кроля беруть за задні кінцівки й наносять палицею енергійний удар по потиличній частині голови.

Деякі кролівники забивають кроля в інший спосіб: кладуть його на рівну поверхню на бік або живіт і в такому положенні завдають удару (за такої маніпуляції тварина не видає крику).

Аби уникнути переломів, синців на тушці кроля, на палицю надягають гумовий шланг або обгортають її матерією.

Потім підвішують убитого кроля за задні ноги на вішала на рівні грудей людини. Щоби спростити зняття шкурки та подальше обробляння тушки, кролівники використовують різноманітні вішала. На рисунку рекомендовано найпростіший пристрій вішалки-розпірки (рис. 33).

Рис. 33. Вішалка-розпірка для післязабійного обробляння кролячих тушок: 1 – металева трубка;