Читати книгу - "48 законів влади"

Закон 24.

Удавайте досконалого лестуна

СУДЖЕННЯ

Справжній лестун процвітає у світі, де все обертається навколо влади і політичної кмітливості. Він опанував мистецтво двоєдушності: лестить, піддається зверхникам та витончено й ухильно зміцнює свою владу над іншими. Вивчайте і застосовуйте закони запопадливості — і вашому кар’єрному росту не буде меж.

ДВА СОБАКИ

Дворовий, вірний пес

Трудяга Рекс,

Який на панській службі ревно ніс свій хрест,

Побачив давнішню свою знайомку, —

Жужу, у завитках болонку,

На пуховій м’якій подушці, на вікні.

До неї, лащачись, ге до рідні,

Від зрушення Рекс ледь не плаче,

І під вікном,

Скавчить, вихля хвостом,

До неї скаче.

«Ну, що, Жужутко, як живеш,

Відтоді як пани тебе в хороми взяли?

А згадуєш, як ми удвох голодували?

Яку ти службу тут несеш?» —

«Гріх нарікать мені, — Жужутка кокетує, —

Добродій мій в мені душі не чує;

Живу у розкоші й добрі,

І їм, і п’ю я на сріблі;

Пустую з паном, а набридне — граю з пані,

Валяюся на килимах, сплю на дивані.

Ти як живеш?» — «Я що, — з журбою Рекс —

Хвіст долу батогом і очі до небес, —

Живу як і раніш: терплю і холод,

І голод, вартую дім хазяїна й гольцем

Тут попідтинню сплю і мокну під дощем;

А зазирну на мить до лаї,

То й прочуханку переймаю.

Та ти ж чим трафила в життя таке?

Була ж щеня — мале й слабке.

Між тим, як я зі шкіри пнуся марно?

Чим служиш ти?» — «Чим служиш! От прегарно! —

Шпига його Жужу, —

На задніх лапках я ходжу».

_____

Багато хто талан знаходить

Лиш в тім, що хороше на задніх лапках ходить.

І.А. Крилов (1768—1844 рр.), переклад А. Присяжнюка

(У вид.: Зб. «Байки дідуся Крилова». Шкільна бібліотека: http://h.ua/story/69888/)

Надвірні

Це факт людської природи, що структура двірського товариства формується навколо влади. У минулому двір збирався навколо правителя і мав багато функцій: крім розважання можновладця, це був спосіб закріпити ієрархію королівства, нобілітету і правлячих класів, а також тримати нобілів у підпорядкованому стані й поблизу володаря, щоб вони лишались у полі зору. Двір служить державцеві багатьма способами, але насамперед він прославляє повелителя, даючи йому мікрокосм, який усіляко йому догоджає.

Бути надвірним — небезпечна гра. Арабський мандрівник XIX століття, перебуваючи при дворі в Дарфурі (сучасний Судан), повідомляв, що надвірні там мали повторювати все, що робив султан: якби його поранили, то і їм довелося б заподіяти собі таку ж рану, якщо він падав із коня на полюванні — падали й вони. Така мімікрія була при дворах у всьому світі. Найбільшою небезпекою було не догодити правителеві — один хибний рух загрожував смертю або вигнанням. Успішний царедворець мав бути канатоходцем: догоджати, але в міру, коритися, але й виокремлюватися серед інших надвірних, проте занадто не пнутись, аби правитель не почувався незатишно.

Великі вельможі в історії досконало володіли наукою маніпулювання людьми. Вони дають змогу королям відчути свою владу і примушують їх боятися всіх інших. Вони — маги видимості, бо знають, що при дворі по одежі людину стрічають. Видатні царедворці — граціозні та ввічливі, їхня агресивність завуальована. Ці майстри слова ніколи не скажуть зайвого, маніпулюючи компліментами і прихованими образами. Вони — магніти насолоди: люди запобігають перед ними, бо вони вміють догоджати, але самі вони ні перед ким не запобігають і не принижуються. Видатні царедворці стають фаворитами королів і користуються відповідними привілеями. Нерідко вони мають більшу владу за повелителів, бо вміють віртуозно посилювати свій вплив.

Сьогодні багато хто недооцінює придворне життя, як пережиток минулого, історичний курйоз. Як писав Мак’явеллі, вони міркують так, «ніби небо, сонце, стихії та люди змінили порядок своїх починань і влади, і вже не такі, як за давнини». Сьогодні може не бути короля-сонця, але досі безліч людей вірить, що сонце обертається навколо них. Королівського двору як такого вже нема або він має менший вплив, але двори й царедворці залишилися, бо влада не зникла. Надвірних тепер рідко примушують падати з коня, але закони, що регулюють двірську політику, вічні, як і закони влади. Тож треба ще багато чого навчитися в знаменитих царедворців минулого і сьогодення.

Закони надвірної політики

Уникайте хвальби. Вихвалятися чи привертати до себе і своїх дій забагато уваги — уже нерозважливо. Що більше ви розповідаєте про свої звершення, то більше викликаєте підозри. Ви також викликаєте у зверхників заздрість, що веде до зради. Будьте дуже обережні, галасуючи про свої досягнення, і менше говоріть про себе, а більше — про інших людей. Скромність назагал дуже бажана.

Виявляйте безтурботність. Ніколи не показуйте, що занадто багато працюєте. Ваш хист має здаватися чимось природним, легким, і тоді люди вважатимуть вас генієм, а не працеголіком. Навіть коли над чимось треба добряче попотіти, нехай ваших зусиль не буде видно — люди не люблять дивитися на тяжку працю, що є різновидом показухи. Їм приємніше захоплюватися тим, як вишукано ви все завершили, ніж дивуватися, чому це потребувало стільки праці.

Не перебирайте з підлабузництвом. Може скластися враження, ніби вашим зверхникам замало підлабузництва, але навіть щось дуже гарне знецінюються, коли його забагато. Та й у зверхників це викликає підозру. Навчіться підлещуватися непрямолінійно: наприклад, применшуйте свій внесок, щоб зверхник здавався кращим за вас.

Подбайте, щоб вас помітили. При дворі Луї XIV з-поміж інших вирізнявся той, кого помітив король. Це завдання потребує неабиякої вправності. Спершу зверніть увагу на свій зовнішній вигляд, а тоді акуратно створюйте власний стиль та імідж.

Пристосовуйте свій стиль і мовлення до того, з ким маєте справу. Хибна віра в те, що всі рівні і що з усіма можна говорити й поводитись однаково. Нижчі за рангом сприймуть це як поблажливість і матимуть рацію, а вищі образяться, хоча й не покажуть цього. Вам слід змінювати стиль і спосіб висловлювання, орієнтуючись на співрозмовника. Ідеться не про брехню, а про гру, а гра — мистецтво, а не дар Божий. Навчіться цьому. Ніколи не вважайте, що ваші критерії поведінки і судження — універсальні. Невміння адаптуватися до іншої культури тільки зашкодить вам.

Не приходьте з поганими новинами. Король страчує гінця, що прийшов із поганими вістями. Це кліше, але в ньому є раціональне зерно. Ви маєте боротися і, якщо треба, обманювати та викручуватися, аби напевно доля вістуна поганих новин спіткала радше вашого колегу, а не вас. Приходьте тільки з гарними новинами, і ваш підхід потішить пана.

Не вдавайтеся до панібратства зі зверхником. Йому потрібний не підлеглий-приятель, а підлеглий.