Читати книгу - "МВА за 10 днів"

Чиста монополія. Якщо на ринку є лише один продавець, який пропонує унікальний продукт, кажуть, що цей продавець має чисту монополію. Національна баскетбольна асоціація контролює професійний баскетбол у США. Електроенергетичні компанії також монополісти. Вони є «ціноутворювачами», адже можуть встановлювати вартість квитків на матчі чи вартість комунальних послуг. Коли фармацевтична компанія володіє ексклюзивним патентом, наприклад, компанія GlaxoSmithKline з препаратом Азидотимідин проти СНІДу, вона може ставити на свої ліки ціни у тисячі доларів при тому, що їхнє виробництво коштує копійки. Єдиним чинником, що стримує жадібність, зазвичай є державне регулювання. Для існування монополії ринок не повинен пропонувати жодних замінників продукту, на які споживачі могли би перемкнутися.

Олігополія. Якщо продукт постачають лише кілька компаній і є небагато його замінників — на ринку переважає така структура як олігополія. В умовах невеликої кількості конкурентів, ціни можуть бути досить високими за умови, що виробники вирішують не використовувати ціну як конкурентний чинник. За інакших обставин учасники ринку можуть вести цінові війни, наслідком яких є падіння ціни. Чудовим прикладом цих двох умов є авіакомпанії. Час від часу між ними виникають цінові війни через популярні рейси, та щойно стає зрозуміло, що переможців не буде, олігополісти повертають ціни на попередній високий рівень.

Монополістична конкуренція. На ринку з великою кількістю виробників, чиї продукти можна диференціювати, може виникнути монополістична конкуренція. Така ситуація у сфері копі-центрів. Копії можуть бути однаковісінькі, а от рівень сервісу різний. Наприклад, копі-центри FedEx Kinko роблять копії по 11 центів за штуку, тоді як деякі центри економ-класу просять всього 5 центів за копію. FedEx Kinko пояснюють вищу ціну тим, що працюють цілодобово, а послуги надає вмілий і привітний персонал, та й магазин чистий. Центри із нижчою ціною мають примітивний рівень обслуговування. Але магазини з нижчими цінами накладають обмеження на ціни копій на всьому ринку. FedEx Kinko, швидше за все, втратили б усю клієнтуру, якби ставили ціни вдвічі чи втричі вищі за ціни в центрах економ-класу.

Чиста конкуренція. При чистій конкуренції багато конкурентів продають однакові взаємозамінювані продукти. Маркетинг тут не впливає на ціни. Золото, срібло, пшениця, кукурудза — це товари з цієї категорії.

На товарних біржах конкурує багато постачальників і покупців, а ціну встановлюють ринкові сили пропозиції та попиту. Виробники змушені погоджуватися з ринковими цінами, які є результатом взаємодії найкращих конкурентних пропозицій.

Отже, конкретні ринкові умови галузі, робота компанії чи поведінка покупця в процесі купівлі залежать від теорії мікроекономіки. Виробничі галузі випускають певну кількість товару, що задовольняє попит при рівноважній ціні, залежно від конкурентної ринкової структури. Компанії випускають таку кількість товару, при якій граничний дохід останньої випущеної одиниці дорівнює граничним витратам. Люди купують товар відповідно до власної еластичності попиту.

МАКРОЕКНОМІКА

МВА вивчають макроекономіку, щоб розуміти, які сили формують загалом економіку, в межах якої працюють їхні компанії. Чи не наближається економічний спад? Чи не зростатимуть відсоткові ставки? Чи не загрожує компанії інфляція? Саме такі закономірні запитання потрібно ставити й вирішувати власникам підприємств. І хоча теорія необов’язково дасть вам відповіді, знання базових принципів макроекономіки задає певні рамки, в яких можна робити мудрі прогнози на майбутнє.

Суперечка про роботу економіки: Кейнс проти Фрідмана

Економісти рідко погоджуються в тому, щó є рушієм економіки. Як у політиці США відбувається протистояння демократів і республіканців, так і в економіці сперечаються кейнсіанці та монетаристи. Кейнсіанці переконені, що втручання держави може позитивно вплинути на роботу економіки. Монетаристи ж вважають, що ринки найкраще працюють самостійно з мінімальним втручанням з боку держави.

Зачинателі цих протилежних економічних таборів сформували свої погляди великою мірою під впливом часів, у які жили. Джон Мейнард Кейнс із Кембриджа написав «Загальну теорію зайнятості, відсотків і грошей» (1936), що стала наріжним каменем сучасної кейнсіанської макроекономіки серед хаосу Великої депресії 1930-х, яка захопила весь світ. Кейнс вважав політику невтручання, якої дотримувалися світові лідери, провальною і стверджував, що раціональне і вчасне втручання держави може стабілізувати і зцілити економіку.

У період бурхливого економічного зростання після Другої світової війни Мілтон Фрідман із Чиказького університету став активним прихильником монетаристського погляду на економіку. Він стверджував, що єдине завдання бізнесу — приносити прибуток (див. розділ «Етика»). Як свідок розквіту економіки за правління Ейзенхауера та Кеннеді він вважав, що ринок спроможний зцілитися самостійно. Фрідман був переконаний, що державі не варто втручатися в економіку. На його думку, державне регулювання у таких сферах, як політика оподаткування доходів, субсидії на розвиток сільського господарства, державне житлове будівництво та інші, завдає більше шкоди, аніж користі.

Макроекономічні суперечки щодо доброї чи поганої ролі держави займають у бізнес-школах забагато часу. Консервативна республіканська більшість МВА часто розходиться у поглядах із красномовною демократичною меншістю. Використовуйте подану нижче таблицю як посібник — і, смію вас запевнити, зможете вести суперечку на будь-якому боці, як справжній MBA!

Ця досить спрощена таблиця охоплює більшість теоретичних макроекономічних аргументів.

Валовий національний продукт, інфляція й погляди кейнсіанців

Центральним пунктом макроекономіки є поняття валового національного продукту, або ВНП. Воно позначає загальну ринкову вартість усіх кінцевих продуктів і послуг, створених економікою протягом року. Зміни у ВНП є мірилом здоров’я економіки. Важливе значення має означення «кінцевий». Подвійного обліку тут немає. Наприклад, автомобіль — це сума багатьох складових. Метал враховують у вартість виробництва лишень раз, кінцевим же продуктом є машина.

Через те, що ціни щороку змінюються, економісти змушені коригувати ВНП для порівняння показників різних років. Вартість металу щороку підвищується. Якщо рівень цін зростає, це зветься інфляцією. ВНП з коригуванням відповідно до інфляції зветься реальним ВНП. Якщо коригування не провести, так званий номінальний ВНП може показати зростання економіки в грошовому еквіваленті, навіть якщо в економіці було створено таку саму кількість товарів та послуг, як і торік.

Щоб конвертувати нескоригований номінальний ВНП у реальний ВНП, економісти використовують індекс-дефлятор ВНП. Якщо взяти за основу 2005 рік, тоді індекс-дефлятор ВНП дорівнював 100. У 1950 році він дорівнював 17. Це означає, що в 1950 році вартість товарів та послуг становила 17 % від їхньої вартості в 2005-му. В часи економічних спадів і криз реальний ВНП знижується, а в часи підйомів — зростає.

Наприклад, уявімо, що в 2011 році ви виготовили на власній кухні один фунт солоних ірисок вартістю 1 $. Наступного року ви виготовили фунт точнісінько таких самих ірисок, що тепер коштують 1,04 $ у зв’язку з інфляцією. «Номінально», у «поточній» вартості долара ви в 2012 році створили на 4 % більше вартості. Але хіба ви дійсно це зробили? Ні. Обсяг виробництва був таким самим. Тому економісти проводять коригування цифр номінального ВНП за допомогою індекса — й отримують реальний ВНП. За допомогою «реальних» цифр аналітики можуть виміряти й порівняти «реальне» зростання в економіці.

Крім дефлятора ВНП в економістів є ще дві міри інфляції, за допомогою яких вимірюють вплив інфляції на економіку. Індекс споживчих цін (ІСЦ) є мірилом зміни цін