Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- То ти знав що я не сплю?
Той посміхнувся.
- Схоже в мене виходить краще вдавати.
Я не стрималася і штовхнула його ногою. Катя з іншої сторони почала більш зручно вмощуватися. Чорт, не вистачало ще її розбудити.
- Котра година? - спитала я згадавши про школу Дениса та універ Каті.
Макс глянув на телефон кортрий був з моєї сторони. Я посміхнулася та взяла його передаючи йому. Пригадала, як ми випадково їх були переплутали і на обличчі зявилася посмішка.
- Що? - спитав він вмикаючи його.
Я ледь помітно знизила плече. Мовляв, нічого. Макс розблокував телефон та посміхнувся.
- Чудово. Батько написав, що їх і сьогодні не буде цілий день.
Я різко піднялася.
- Чому?
- Вночі був сильний вітер. Дерева по дорогах попадали, а іще він напевно хоче побути зі своєю дружиною.
Макс відставив телефон і поставив руку назад під мене. Він опустив свою голову та потягнув ковдру вгору.
- Що? Лягай і спи, - сказав він мені.
Я ж повільно опустилася назад на його плече і за декілька хвилин знову заснула.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадай, Мері Горн», після закриття браузера.