Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

На території Радянського Союзу в кожному полку було 8 пускових установок і два з половиною боєкомплекти, тобто 20 ракет. На Кубу перекинули два такі полки, але кожному дали по п'ять боєкомплектів. Всього у двох полках 16 пускових установок, 80 ракет і стільки ж ядерних зарядів до них.

А тепер подумаємо: якщо дійсно вибухне ядерна війна, то який же противник дозволить провести з кожної з 16 громіздких уразливих пускових установок по 5 пусків ракет?

Ядерний заряд - це колосальна матеріальна і стратегічна цінність. У 1962 році ФКР-1 повністю застаріли морально й фізично. Цей зменшений безпілотний МіГ-15 летів по прямій на дозвуковій швидкості. Будь-який надзвуковий винищувач міг збити його в польоті. Навіщо ж 80 надцінних зарядів віддавати нікчемній кількості застарілих носіїв? По п'ять ракет з одної пускової установки в разі війни все одно неможливо запустити, тим більш прицільно.

Та й куди ними стріляти? Максимальна дальність ФКР-1 - 125 кілометрів. До Флориди все одно не дістати. Громити ворожі угруповання в морі? Але крилата ракета ФКР-1 для цього не призначена, у неї немає відповідних засобів виявлення противника і наведення. Стрілянина ракетами ФКР-1 - це стрільба із землі і по землі. Невже усі 80 ядерних зарядів будуть використані на землі Куби заради порятунку її революційного пролетаріату?

Ще 6 зарядів було в полку берегових протикорабельних крилатих ракет 4К87. Це все той же зменшений безпілотний МіГ-15. І теж дозвуковий. І така ж у нього дальність. А корабельним угрупованням зовсім немає потреби триматися в межах радіусу стрільби цими ракетами. Тим більше що американці цей радіус тепер точно знали.

Так от, повторюю: 164 заряди й носії до них - це обмінний фонд, матеріал для того, щоб виторгувати виведення американських і союзних їм військ із Західної Німеччини, а то й з усієї Європи.

На Кубу планувалося перекинути бригаду оперативно-тактичних ракет 8К11. Але й у них дальність стрільби 150 кілометрів. Але й вони до американського берега не діставали. Тому з їх допомогою можна було глушити акул в океані, але Америці вони загрожувати не могли.

На Кубу мав прибути радянський флот. Але надводні кораблі в акваторіях, де цілковито панує авіація противника, марні. Як і дизельні підводні човни в акваторіях, де панують флот і авіація противника.

Якби американці не знали характеристик усіх радянських ракет, то з ними можна було б торгуватися.

Але американці знали, що обмінний матеріал - це щось на зразок обгортки без цукерки. Їм хтось доставив цілком таємні інструкції та описи. Тому нашої показової моці вони не злякалися.

3

Ось уже 50 років спочатку пропаганда Радянського Союзу, а тепер Росії твердить: ми перемогли на Кубі! Ми врятували Жеребця Гаванського!

Давайте ж послухаємо пропаганду, усвідомлюючи, що цим хлопцям задають ціль і багато платять. У них робота така: подвиги і звершення оспівувати. А наслухавшись їх промов, звернемося до свідка дуже високого рангу, який бачив Хрущова 27 жовтня 1962 року.

Ім'я свідка - Семичастний Володимир Юхимович. Військове звання - генерал-полковник. Посада в момент Карибської кризи - Голова КДБ при Раді Міністрів СРСР.

Його розповідь: іде засідання вищого керівництва Радянського Союзу, увійшов Хрущов, важко гепнувся в крісло і скрушно кинув: «Усе. Справа Леніна програна».

Слова генерал-полковника Семичастного я чув особисто, розлігшись перед телевізором, підкидаючи цурки в камін і попиваючи пивце бельгійське Leffe Brune. (Настійно рекомендую. Не вважайте за приховану рекламу.) Виступав Семичастний по «Бі-Бі-Сі». Будь-хто може звернутися в цю телевізійну компанію і зажадати запис. Зараз пошук здійснюється миттєво. Лише ім'я назвати: Се-ми-частний. Тобто складається з семи частин. Вже не знаю, з яких саме.

Чим я був вражений, слухаючи колишнього очільника найстрашнішого карального відомства в історії людства, - так це тим, що не розповідав Семичастний про радість Хрущова з приводу виведення 15 застарілих американських ракет з Туреччини, і порятунок кубинської революції його не радував, не тішив.

До речі, обіцянка американців не нападати на Кубу ніяк юридично не була закріплена. Пообіцяв один президент, його через рік убили, а новий нам нічим не зобов'язаний, він таких обіцянок не давав.

4

На тій нараді у Кремлі було не тільки швидко і чітко встановлено, що справа Леніна, справа Світової комуністичної революції остаточно і безповоротно програна. Там трапився і ще один епізод, що круто повернув хід історії в несподіване русло.

Почувши слова Хрущова, що прозвучали вироком світовому комунізму, всі мовчали. Мовчав і Хрущов, уперши погляд у стелю. А потім раптом схопив важку кришталеву чорнильницю і пожбурив її просто в голову товаришеві Козлову Фролу Романовичу, який днем раніше повернувся з кремлівської лікарні.

Фрол Романович від чорнильниці ухилився. Але це його не врятувало. Чорнильниця, просвистівши повз вуха, врізалася в стіну. А Фрол Романович, рвонувши вбік, осів. І його знову відвезли в лікарню, з якої він виходив на короткі терміни, але до роботи більше не приступав.

Хрущов намагався врятувати Козлова так, як озвірілий монарх рятував свого смертельно пораненого спадкоємця на картині Рєпіна «Іван Грозний вбиває свого сина».

Врятувати не вдалося. Хрущов наполягав, щоб Козлов залишався на високих постах, незважаючи на хворобу. Але Козлов до роботи не повертався. Козлов повільно згасав.

Так ера Козлова завершилася, не починаючись. Козлов помер 30 січня 1965 року в віці 56 років. А на звільнене місце піднявся Брежнєв Леонід Ілліч.

Замість того шляху, яким Радянський Союз збирався вести товариш Козлов, країна рушила по шляху, який вказав товариш Брежнєв.

Але в будь-якому випадку це були два шляхи до однієї прірви.

5

Отже, справу Леніна програно. Що мали на увазі?

А то було, що комунізм на Західну Німеччину можна було б поширити тільки після того, як американці та їх союзники заберуть звідти свої війська. Це можна було організувати лише нахрапом. Не вдалося. Якщо так, то в осяжній історичній перспективі Німеччина Західна проковтне Німеччину Східну. За цим піде крах усієї системи соціалізму в Європі. Після того й Радянському Союзу недовго жити.

Не маючи можливості розширюватися, комунізм загине, бо не може існувати поряд з нормальним людським суспільством, бо нормальне людське суспільство є прикладом для підкорених комунізмом людей.

Карибська криза була останньою спробою обманом підготувати Західну Німеччину до навернення в комунізм. Спроба зірвалася. Отже, ні Великобританія, ні Франція, ні Італія, ні Греція ніколи