read-books.club » Дитячі книги » Зорчина пісня 📚 - Українською

Читати книгу - "Зорчина пісня"

154
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зорчина пісня" автора Жанна Олександрівна Браун. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 63 64 65 ... 69
Перейти на сторінку:
Рано утром, вечерком, В полдень, на рассвете Треплет Геббельс языком У себя в газете!.. —

продекламував Петрусь.

— Дуже добре, Петрусю,— зраділа Віра Іванівна,— ти весь знаєш?

— Здорово! Цей я теж знаю! — вигукнув Генько.

Узнаем о чудесах Из фашистской сводки: Немцы сбили в небесах Три подводных лодки!

— Отож, діти,— мовила Віра Іванівна,— ще один номер готовий. А ти, Сашко?

Сашко всміхаючись знизав плечима.

— Хіба що на сурмі...

Генько збігав у піонерську, приніс сурму.

— Облиште!.. Та ви що, насправді! — Сашко сміючись відштовхував од себе сурму.— Я ж оглушу там усіх!

— Зіграй, Сашко,— попросила Зорка.

Сашко взяв сурму, приставив до губів і заграв марш.

Несподівано з директорської вийшов стурбований Кузьмін. Постояв на ганку, злегка погойдуючись на розставлених ногах.

— Дмитрієв! Заєць! До мене! — наказав він.

Сашко перестав грати, насупився й неохоче пішов до Кузьміна. Слідом за Сашком повагом підійшов Петрусь і став, дивлячись спідлоба на старшого вихователя.

— Молодець! Добре граєш! — схвально сказав Сашкові Кузьмін і тут же діловито додав: — Візьміть біля кухні візок і їдьте до зруйнованої будівлі. Знаєте куди?

Хлопці кивнули.

— То ось, щоб до вечора розібрали стіну по цеглині й привезли до будинку Параски Семенівни, зрозуміло?

— Степане Федоровичу, можна вас на хвилинку? — озвалася Віра Іванівна.

Вони відійшли вбік.

Віра Іванівна пошепки про щось швидко заговорила, раз у раз поправляючи пасма сивих кіс, що вибивалися з-за вух. Кузьмін уважно слухав її, хитаючи головою, ніби погоджувався з кожним її словом.

— Усе? — голосно запитав він, коли Віра Іванівна замовкла.— Чого це ви останнім часом обговорюєте будь-яке розпорядження?.. Так, цегла потрібна для мене особисто. Неетично? Ну, знаєте... а хіба я, власне кажучи, не віддаю дітям увесь свій час? Ви стомилися просто, вам потрібно відпочити, шановна Віро Іванівно, підлікувати нерви... Так, так, у вашому віці нелегко нести таке навантаження. Я подумаю про це, що?

Віра Іванівна розгублено зняла окуляри й підняла до Кузьміна бліде обличчя з короткозорими безпомічними очима.

— Що ви, Степане Федоровичу, я... я цілком здорова...

Не слухаючи більше виховательку, Кузьмін обернувся до Сашка та Петруся й весело гукнув гучним голосом:

— Нумо, орли, до роботи!

...А за дві години у воротях дитячого будинку показався Петрусь Заєць. Він ішов заточуючись і тягнув за собою візок, на якому лежав непритомний Сашко. Закривавлена розпухла рука його безпомічно звисала з вузького візка.

Діти заціпеніло дивилися на Сашка.

* * *

До самісінького вечора юрмилися дитбудинківці біля паркана госпіталю, куди терміново доправили Сашка. Дівчата плакали, обступивши заціпенілу з горя Зорку. Вона сиділа на землі, обхопивши коліна, й сухими очима дивилася на освітлене вікно операційної. Хоч як благала Зорка, в приміщення її не впустили.

— Ти поплач, поплач, легше стане,— втішали дівчатка.

Зорці весь час хотілося плакати, але сліз не було.

А хлопці похмуро слухали Петруся, котрий уже всоте розповідав, як усе сталося, і запевняв, що Крага навмисне все так улаштував, бо хотів помститися Сашкові за те, що він у міліцію ходив.

Госпітальна Ганнуся снувала по двору й приносила дітям вістки:

— У виховательки перша група крові, у Марі друга...

— Виховательку повели вже до операційної...

— Ой що було, що було! Ваша Маря як кинеться з кулаками на Кузьміна, він аж затрусився весь, аж побілів! Головлікар каже: «Геть, не кричіть»,— а вона не йде. Каже: «Я кого хочеш на ноги підніму, сама доглядатиму його!»

— Вона така... Маря! Ти про Сашка скажи, як він?

1 ... 63 64 65 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зорчина пісня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зорчина пісня"